Як запобігти гельмінтозам у тваринництві? Поради власникам тварин Тернопільщини

Власникам тварин добре відомо, що будь-яка інфекційна хвороба є великим ворогом тваринництва. Та не менш небезпечними і підступними ворогами є паразитарні хвороби. Нещодавно я висвітлював проблеми гельмінтозів у свиней, коней та птахів, а тепер  порушу тему паразитів у великої та дрібної рогатої худоби.

Мабуть, найпоширенішим гельмінтозним захворюванням великої рогатої худоби (далі-ВРХ), а також дрібної рогатої худоби (ДРХ) є фасціольоз. Збудник фасціольозу паразитує у жовчних ходах печінки, висмоктуючи поживні речовин та отруюючи організм тварини продуктами своєї життєдіяльності, що призводить до розладу травлення, виснаження та зниження продуктивності. При високому ступені інвазії втрати надоїв у корів можуть сягати до 10-ти і більше відсотків. Крім того,  значно погіршуються фізико-хімічні показники молока.

В організмі тварин фасціоли можуть жити до 5-6 років. Хворі тварин виділяють яйця фасціол з калом у зовнішнє середовище. Далі відбувається складний процес розвитку з участю проміжного живителя, в ролі якого виступає молюск, а зараження відбувається при випасанні худоби на низинних і заболочених пасовищах, коли вона з травою поїдає збудника у кінцевих стадіях його розвитку. Як же запобігти зараженню тварин? Одним із методів профілактики фасціольозу, який тривалий час застосовували на практиці, є висушування боліт і спеціальна обробка низинних пасовищ, з метою знищення молюсків і досягнення таким чином розриву епізоотичного ланцюга.

Проте найпростішим і найдоступнішим методом профілактики фасціольозу є зміна пасовищ і переведення тварин із низинних на високогірні у період інвазійності  збудника – з другої половини липня по серпень. Раніше рекомендувалось випасання тварин у цей період на стерні, де між стебел культурних рослин нерідко проростала трава. В народі існував навіть термін «пашна солома». Та при сучасних аграрних технологіях, коли для боротьби з бур’янами застосовується багато гербіцидів, знайти тваринам поживу на стерні неможливо. Не можна випасати тварин на низинних і заболочених луках. Варто відмітити, що навіть сіно, отримане з таких ділянок, можна згодовувати не раніше, як через 3-6 місячців після збору.

Другим, не менш поширеним гельмінтозним захворюванням у ВРХ та ДРХ, є діктіокаульоз. Дорослі гельмінти паразитують у бронхах і трахеях тварин, викликаючи запальні процеси з ознаками пневмонії. У дорослих тварин рідко спостерігаються клінічні прояви захворювання, оскільки в їх організмі виробляється імунітет. Це, щоправда, не заважає їм бути джерелом збудника та виділяти його у зовнішнє середовище. Більш чутливим є молодняк, у якого спостерігається важкий перебіг хвороби і часто з летальним завершенням.

Збудник потрапляє у зовнішнє середовище з мокротою, що виділяється з бронхів, а також з фекаліями. Зараження тварин відбувається на пасовищі, де личинки можуть зберігатись до 4-х місяців. Найсприятливішим періодом для зараження ДРХ є весна, оскільки збудник може виживати навіть під шаром снігу, призупинивши тимчасово свій розвиток, а потрапляючи в організм – викликає захворювання. Сприятливий період для зараження  ВРХ – серпень-вересень.

Метод запобігання діктіокаульозу – зміна пасовищ через кожні 5-7 днів із поверненням на попередню ділянку не раніше, як через 3 місяці, в також випас молодняка окремо від дорослих тварин. Навіть не рекомендується випасати молодняк на тих ділянках, де вже випасались дорослі тварини.

Для контролю за епізоотичною ситуацією щодо гельмінтозних захворювань службою ветмедицини  розроблено календарний план гельмінтокопрологічних обстежень та профілактичних дегельмінтизацій. Згідно цього плану, з лютого місяця до середини березня проводяться профілактичні дегельмінтизації ВРХ та ДРХ, а починаючи з другої декади березня до середини  квітня – лабораторні дослідження калу на фасціольоз та діктіокаульоз. Вищевказані заходи проводяться також і в 4-у кварталі. Дослідження на діктіокаульоз – у перші дві декади жовтня, на фасціольоз – у другій і третій декадах листопада. За наслідками обстежень можуть бути проведені дегельмінтизації.

Дотримання цього плану особливо необхідне на територіях, де нема можливості проводити зміну пасовищ і випас тварин проводився у місцях, де  можливим було їх зараження. Дослідження на вищевказані та інші захворювання можуть проводити всі лабораторії Держпродспоживслужби, які функціонують в області. Для доставки матеріалу для досліджень необхідна супровідна від спеціаліста державної служби ветеринарної медицини, який обслуговує ваш населений пункт.

У вівчарстві та козівництві для профілактики діктіокаульозу широко застосовується такий запобіжний захід, як хіміопрофілактика, яку регулярно слід проводити з травня по вересень місяці.

В. МАРКІВ, начальник відділу організації протиепізоотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *