Тернопільські легкоатлети: Чиновники до нас ставляться як до сміття
Вони прославляють Україну закордоном, а на Батьківщині про них забувають.
Поки легкоатлети із Тернополя спортивними досягненнями та перемогами на міжнародному рівні прославляють Україну і Тернопільську область зокрема, у самому ж Тернополі вони виявились нікому не потрібними.
Міська влада просто не звертає уваги на незручності, з якими стикаються легкоатлети Тернополя.
В нас є безліч проблем, але основна – це безвідповідальні чиновники, які, здавалося б, не розуміють для чого їх обрала громада. Дуже часто трапляється так, що отримавши владний портфель чиновник просто забуває що з ним робити, не прислухаючись до тих, хто за ним стоїть. Так, тернопільські чиновники, створюючи жахливі умови для тренувань спортсменів, роблять все можливе аби «королева спорту» – легка атлетика – у нашому місті просто перестала існувати.
У Європі ставляться як до поважних гостей, у Тернополі як до сміття
Старе спорядження, жахливі бігові доріжки, які є навіть небезпечними для здоров’я бігунів та повна відсутність роздягалень – ось така сумна реальність тернопільських легкоатлетів.
До і після тренувань спортсмени змушені перевдягатися просто на трибунах Тернопільського стадіону, відвертаючись та ховаючись один від одного. І це притому, що на стадіоні водночас тренуються діти, дівчата та хлопці одночасно.
Учасниця юніорських чемпіонатів світу та Європи Оксана Ралько побувала на різних змаганнях у Європі, спортсменка обурена ставленням до них.
– У Європі нас приймають на вищому рівні, а у Тернополі ставляться не те що як не до людей, а як до сміття. Я жінка і уявляєте, як мені соромно та незручно переодягатися тут на стадіоні разом із чоловіками. Спробуйте переодягнутися із ліфчика в спортивний топ, коли тут стільки людей ходить на тренування. Кожній жінці це буде не зручно. Нам, нібито виділили роздягальні, але для всіх. Уявляєте, як це переодягатися в одній кімнаті із чоловіками! Легка атлетика – це королева спорту, а ставлення таке, ніби ми нікому не потрібні. Закордоном немає такого: я була і на Чемпіонаті Європи, і на Чемпіонаті світу. Там зовсім інші умови. Люди стараються, щоб у них все було ідеально: це і роздягальні і душ після тренувань. Їхніх спортсменів поважають, вони не дозволять їм так принижуватися, товктися по тісних роздягальнях разом із хлопцями, як це у нас буває зимою. Багато людей, невеличка роздягальня і ти повинен зробити все швидко, навіть немає де речей поставити.
На змаганнях тернопільська спортсменка була в Франції, Італії та Іспанії, каже, що їй є з чим порівнювати. Дівчина вважає, що саме в таких деталях і пізнається навіть людське ставлення до потреб інших людей. Оксана розповідає, що закордонні спортсмени не вірять, в яких умовах тренуються їхні українські колеги, тому і дивуються їхній силі волі, терплячості та патріотизму.
Тернопільський легкоатлет Сергій Крук нещодавно приїхав із змагань, які проходили у Чехії. Хлопець розповідає, що закордоном до спортсменів ставляться з повагою, а стадіони у невеличких містах та селах там набагато кращі, ніж наш у Тернополі.
– Там перед нами вибачалися, що поселили у двомісному номері, а тут навіть роздягалень не дають, – розповідає Сергій.
Умови тренування: обладнання, що ламається та старі бігові доріжки
Нещодавно Тернопільська міська рада гордо повідомила інформацію про те, що центральний стадіон Тернополя увійшов у десятку кращих стадіонів в Україні. Це звісно ж гарна новина для Тернополя. Але чи відповідає вона дійсності?
У цьому, судячи із своїх умов тренування сумніваються тернопільські легкоатлети.
– Обладання старе, під час тренувань буває й таке, що воно ламається, потім ми самі ж його ремонтуємо. Переодягаємось на стадіоні навіть зимою. Маємо суддівську кімнату, але там зазвичай закрито. Після тренування немає де помитись, їдеш в маршрутці і тобі соромно, бо від тебе погано пахне. Образливо й те, що іноді закривають навіть туалети, – розповідає легкоатлет Олег.
– Цей стадіон зроблений для футболістів, хоча мають вони тут чотири матчі на місяць. Тут їм і роздягальні відкривають і створюють належні умови для тренування. Буває, що під час тренувань на нас можуть навіть накричати, щоб ми не топтали трави на футбольному полі, а от наших бігових доріжок ніхто давно не чистив, – додає легкоатлет Іван.
Заслужений тренер України Михайло Васірук розповідає, що все обладнання вони купляють за свій кошт, чиновники їм зовсім не допомагають.
– Ми все купляємо самі, стараємось виховати чемпіонів. А ставляться до нас так, ніби ми нікому тут не потрібні.
- Як вирішити проблему легкоатлетів?
Олександр Степанюк, перший-віце президент федерації легкої атлетики Тернопільської області, член президії Федерації легкої атлетики України розповідає, що він неодноразово звертався до тернопільських чиновників, зокрема і до Леоніда Бицюри, з проханням виділити легкоатлетам роздягальні та душові, проте до них прислухатися не поспішають.
– На Тернопільському міському стадіоні, який єдиний у краї хоча би частково відповідає вимогам для підготовки легкоатлетів високої кваліфікації, навіть після проведеної реконструкції не створено елементарних умов для навчально-тренувальних занять і проведення обласних змагань. Не кажучи вже про національні старти з легкої атлетики. Облаштовані ще в 1985 році бігові доріжки і сектори під час останньої реконструкції обіцяли замінити чи оновити. Причому, жодної обіцянки так і не виконано. Жалюгідний матеріально-технічний стан. За три десятки років легкоатлетичний інвентар, якщо і оновлювався, то лише власним коштом спортсменів і тренерів. Нарешті, ситуація з роздягальнями і душовими для легкоатлетів — це взагалі ганьба для двадцять першого століття, в якому ми живемо. Як попередній, так і нинішній керівник комунального підприємства “Тернопільський міський стадіон” Колісник Ярослав Кирилович, заснований Тернопільською міською радою, чомусь вважають, що громада передала їм головну спортивну арену як міста, так і області (бо ж у вже згаданому 1985 році, а також у 2011-2012 роках стадіон реконструювався далеко не лише з коштів міського бюджету) суто для проведення матчів за участю футбольних команд і здачі в оренду комерційним структурам приміщень. Категорично ігноруючи згадку про те, що це не футбольна арена, а багатофункціональна спортивна споруда, покликана задовольняти потреби громадян міста.
Для потреб легкоатлетів потрібно зробити лише один крок — відкрити додаткову посаду технічної робітниці, яка би відповідала за прибирання згаданих роздягалень і душових. Натомість керівник управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради Круть Микола Миколайович, до структури якого входять і розвиток фізичної культури та спорту, на розширеній нараді за участю двох перших керівників Тернопільщини і заступника міністра молоді і спорту України відверто знущається зі спортсменів і тренерів, мотивуючи відмову в користуванні легкоатлетами роздягальнями і душовими тим, що для них виділено суддівську кімнату, повідомив кореспонденту Тернопільської Липи пан Олександр.
Олександр Степанюк розповів нам, що вже раніше звертався до тодішнього заступника міського голови Леоніда Бицюри, тоді до його прохань та до прохань легкоатлетів недослухалися. Тому Олександр Іванович знову звернувся з листом на цей раз вже до міського голови Сергія Надала з проханням дозволити користуватися роздягальнями на стадіоні, надати в безкоштовне користування підтрибунне нежитлове приміщення північної трибуни КП “Тернопільський міський стадіон” загальною площею 80 квадратних метрів для розміщення роздягалень, душових та офісу федерації легкої атлетики міста Тернополя, виділити кошти для проведення ремонту згаданого приміщення та обладнання інфраструктури.
Тернопільські легкоатлети сподіваються, що до них прислухається міське керівництво та нарешті оцінить здобутки тернопільських спортсменів та їхнє право тренуватися в гідних умовах
Марія Бойко, Тернопільська Липа
Коментарі вимкнені.