«Ми хочемо, щоб ветерани знали: тут на них чекають». У Тернополі створили «Місце сили» для військових та їхніх родин
«Місце сили» – соціальний простір у Тернополі, створений волонтерками – засновницею ГО «Країна рівності та правди» Юлією Мамчак та тренеркою Вікторією Гнатишин-Безгубенко для військовослужбовців, ветеранів, людей з інвалідністю та їхніх родин.
Ідея проєкту народилася з усвідомлення того, що повернення з війни часто стає не менш складним випробуванням, ніж сама служба. Після фронту чи полону багато військових стикаються з відчуттям самотності, нерозумінням з боку суспільства, труднощами адаптації та пошуком свого місця не на передовій.
Засновниці переконані: ветеранам потрібні не лише медична допомога чи реабілітація, а й простір, де можна бути серед своїх, говорити без страху осуду, знаходити підтримку, відновлюватися фізично та емоційно, поступово повертаючись до активного життя.
Для реалізації задуму Юлія Мамчак та Вікторія Гнатишин-Безгубенко орендували приміщення площею близько 120 квадратних метрів і власними силами облаштували його для майбутніх відвідувачів. Сьогодні «Місце сили» об’єднує спортивні, реабілітаційні, освітні та соціальні ініціативи для ветеранів, військовослужбовців та членів їхніх родин.
Про потребу в такому просторі розповіла «Погляду» Юлія Мамчак.
— Ми дуже багато говоримо про те, як рятувати людей на війні, як допомагати військовим на фронті. Але чомусь часто забуваємо про тих, хто повертається. А повернення — це теж дуже складний етап.
Одного разу один із моїх знайомих сказав фразу, яка мене дуже зачепила: «Знаєш, інколи мені здається, що краще було б загинути. Тоді я отримав би свою честь на похороні. А зараз я повернувся і почуваюся непотрібним інвалідом, від якого люди відводять очі. Я не хочу, щоб від мене ховали очі».
Це страшні слова. Але вони дуже добре показують те, з чим стикаються багато військових після повернення.
На жаль, у нас досі немає сформованої культури спілкування з ветеранами. Ми не навчили суспільство правильно взаємодіяти з людьми, які пройшли війну. Не навчили ані цивільних, ані навіть членів родин військових. Бракує розуміння, як поводитися, як підтримати людину, як допомогти їй стабілізувати її психологічний стан.
Люди, які пройшли війну, дуже часто бачать світ у чорно-білих кольорах. Вони чітко розуміють, за що воювали, що таке захист держави, що таке відповідальність. І їм важко зрозуміти, чому інші люди цього не розуміють або не хочуть розуміти.
Так само бракує відвертої розмови з родинами. Наприклад, із дружинами військових. Потрібно чесно говорити: якщо ви чекаєте, що повернеться той самий чоловік, який пішов на війну, то це буде вже інша людина. Він повернеться, але для цього потрібен час. І є багато речей, які потрібно зробити, щоб допомогти йому пройти цей шлях.
Я дуже мрію, щоб після повернення військові мали можливість не лише займатися спортом чи проходити реабілітацію, а насамперед відчути, що на них чекали. Що вони потрібні.
Я довго вивчала це питання і зрозуміла: дуже часто найкраще твою біду розуміє той, хто пережив щось подібне. Як кажуть: «У мене така сама історія». Саме тому принцип «свій серед своїх» є надзвичайно важливим.
Я переконана, що найкраща соціалізація починається тоді, коли люди діляться своїм досвідом. Коли ти розповів свій біль — він уже стає меншим. Коли розповів кілька разів — він уже не має над тобою такої влади.
Саме тому я дуже хочу, щоб військові знали: є місце, куди можна прийти, сісти, поговорити, побути серед своїх. І саме тому виник простір «Місце сили».
Як саме народжувалася ця ініціатива, для кого вона працює сьогодні та які можливості вже пропонує відвідувачам, також розповіла співзасновниця проєкту Вікторія Гнатишин-Безгубенко.
«Ми хотіли створити простір не лише для ветеранів, а й для всієї громади»
За словами Вікторії Гнатишин-Безгубенко, ідея «Місця сили» визрівала кілька місяців.
— Моя робота пов’язана із залученням ветеранів та людей з інвалідністю до фізичної активності. Я давно працюю в цьому напрямку й добре розумію, наскільки важливо після поранень, травм чи складних життєвих обставин не залишатися наодинці зі своїми проблемами.
Ми давно знайомі з Юлією Мамчак і багато говорили про потреби військових, ветеранів та їхніх родин. Зрештою об’єдналися навколо спільної ідеї – створити простір, де люди могли б відновлюватися фізично й емоційно.
Ми хотіли, щоб тут можна було потренуватися, поспілкуватися, пограти у спортивний покер чи настільні ігри, відвідати майстер-клас, скористатися масажною зоною або просто провести час серед людей, які тебе розуміють.
Водночас для нас було важливо, щоб простір об’єднував не лише ветеранів та людей з інвалідністю, а й їхні родини, друзів та цивільних мешканців громади. Адже одна з головних цілей проєкту – допомогти суспільству краще розуміти ветеранів і зменшити бар’єр між тими, хто пройшов війну, та тими, хто такого досвіду не має.
Від задуму до відкриття
Ідея почала формуватися ще восени минулого року.
— Спочатку це були лише розмови та плани. А вже із січня ми почали активно шукати приміщення, продумувати концепцію, визначати, які зони тут мають бути та як усе організувати. Далі були ремонтні роботи, облаштування приміщення, пошук коштів, багато дискусій і компромісів. Тому можна сказати, що від перших серйозних розмов до відкриття минуло кілька місяців дуже інтенсивної роботи.
Чому саме «Місце сили»
Назву для нового простору обирали довго.
— У мене був свій список варіантів, у Юлії – свій. Це було непросто, тому що ми намагалися поєднати спорт, реабілітацію, волонтерство, підтримку військових та соціальну складову.
Пам’ятаю, якось під час обговорення я сказала: «Хотілося б, щоб це було справжнє місце сили для людей». А Юлія відповіла: «То чому б просто не назвати його “Місце сили”?»
Спочатку ми звикали до цієї назви, але дуже швидко зрозуміли, що вона найкраще передає сенс того, що ми створюємо.
Простір для ветеранів, родин військових і всіх охочих
Сьогодні «Місце сили» працює насамперед для ветеранів, людей з інвалідністю, чинних військовослужбовців та їхніх родин. Водночас відвідати його може будь-хто.
— Ми відкриті для всіх охочих. Водночас маємо окремі безкоштовні та пільгові програми саме для ветеранів, військовослужбовців і людей з інвалідністю.
Для інших відвідувачів доступні платні послуги. Ми свідомо обрали таку модель роботи, щоб поєднати соціальну місію із самоокупністю простору та можливістю його подальшого розвитку.
Соціальна складова проєкту реалізується через громадську організацію «Країна рівності та правди», яка опікується програмами для ветеранів і військових. Водночас частина послуг працює у форматі підприємницької діяльності, що допомагає простору покривати поточні витрати та залишатися більш самодостатнім.
Які можливості доступні вже сьогодні
Наразі у «Місці сили» працює кілька напрямків.
Серед них – тренування для дружин військовослужбовців у межах програми «Нестримні», масажна зона, пресотерапія, а також функціональні тренування для ветеранів.
Для занять облаштовано окрему спортивну залу з тренажерами, гирями, силовим обладнанням та шведською стінкою.
Окремим напрямком став спортивний покер.
— Щосуботи у нас збираються ветерани та військові. Це не азартна гра на гроші, а формат спілкування та проведення часу серед своїх. Тут немає алкоголю чи ставок — лише дружня атмосфера, чай, кава, солодощі та можливість відпочити.
Також команда планує проводити дитячі майстер-класи, творчі та освітні заходи, залучати до співпраці громадські організації й запускати групові програми з психологами.
Регулярні функціональні тренування для ветеранів відбуваються щосереди 0 18:00 та щосуботи о 12:00.
«Люди часто просто не знають, як поводитися з ветеранами»
На думку Вікторії Гнатишин-Безгубенко, одна з головних проблем полягає в тому, що суспільство досі не навчилося правильно взаємодіяти з ветеранами.
— Якось у магазині я побачила молодого хлопця, приблизно двадцяти п’яти років, який втратив руку. І бачила реакцію людей навколо. Вони не знали, як поводитися: дивитися незручно, не дивитися теж незручно, жаліти не хочеться, бо людина цього не потребує.
Насправді ветерани хочуть, щоб до них ставилися як до звичайних людей. Не акцентували увагу лише на пораненні чи протезі.
Дуже важливо повернути їй відчуття нормального життя – говорити про плани, захоплення, буденні речі.
Саме тому такі простори потрібні. Тут люди можуть спілкуватися без жалості та незручності, просто бути серед інших.
У спортивній залі ми також не робимо поблажок через поранення чи інвалідність. Якщо людина може тренуватися – вона тренується. Ми показуємо, що фізична активність залишається важливою частиною життя і допомагає відновлюватися та рухатися вперед.
Найбільший запит — інформаційна підтримка та нові партнери
За словами Вікторії Гнатишин-Безгубенко, сьогодні «Місце сили» існує переважно завдяки власним вкладенням засновниць, підтримці громадської організації «Країна рівності та правди» та коштам, які вдається залучати через окремі програми, зокрема «Нестримні».
Втім, для подальшого розвитку простір потребує нових партнерів та підтримки громади.
— Нам дуже важливо, щоб працювало «сарафанне радіо». Щоб ветерани, військовослужбовці та їхні родини знали: тут є місце, де можна потренуватися, поспілкуватися, знайти підтримку й побути серед своїх.
Також ми шукаємо партнерів, грантові можливості, соціально відповідальний бізнес та благодійників, які готові допомогти розвивати простір.
Коли постійно доводиться думати про оренду та комунальні платежі, це забирає сили від головного – роботи з людьми.
У пошуках тренерів і психологів
Окремою проблемою залишається пошук фахівців.
— Психологів у нас поки немає, хоча ми активно шукаємо можливості для співпраці.
Так само непросто знайти тренерів, готових працювати з ветеранами та людьми з інвалідністю. Часто проблема навіть не у кваліфікації, а у страху. Люди думають: «Я не воював, як зі мною спілкуватимуться військові?»
Але ветеранам не потрібно, щоб усі навколо мали бойовий досвід. Їм потрібні люди, які готові допомогти повернутися до активного життя.
Ми готові навчати тренерів, ділитися досвідом, показувати особливості роботи з людьми на протезах чи після поранень. Проте вже понад пів року шукаємо тих, хто готовий долучитися до цієї справи.
За словами Вікторії Гнатишин-Безгубенко, команда також відкрита до співпраці зі спортивними клубами, громадськими організаціями та всіма, хто готовий допомагати ветеранам не лише заради прибутку, а й заради суспільної користі.
— Робота з ветеранами – це не про бізнес. Це про людей, які повертаються з війни й намагаються знайти своє місце в мирному житті. Ми хочемо, щоб вони знали: тут на них чекають, тут їх розуміють і тут вони можуть бути серед своїх. Саме заради цього існує «Місце сили».
«Місце сили» знаходиться за адресою бульвар Дмитра Вишневецького, 7
