Ярослав Голубович з Тернопільщини слідкував за кожним рухом українських націоналістів. Протокол допиту. Частина тринадцята

Протокол допиту Ярослава Йосифовича Голубовича  Р 31. Справа ч.: 100/46 

Голубович Ярослав Симпатик ОУН “Місько” А/в МГБ “Ніжний”, “Борис”, “Жайворон” Р-н Залізці Дня 27.XII.1946 р. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ 

«15 серпня я з “Мільком” пішов по ті коні до Довганя Івана і сказав, щоб дав того коня, що йому дала Організація. Він відповів: “Мені Організація не давала і не забере. Зараз Організація кіньми не їздить і я не даю, а коли буде їздити, то я дам два.” Від нього ми пішли по другого коня до Мисака Максима. Він відповів, те що й перший. При цьому сказав, що коня дав йому “Омелько” за те, що переховувався в мене, а не Організація. Це вже була пізна пора і ми без коней пішли на стрічу. На місці стрічі ми ждали більше, як дві години, але ніхто не прийшов. Зі стрічі ми повернули назад до села і заквартирували в Мисака Якима. Слідуючого дня ми стрічалися з “Леськом” і “Замком” і я запитав їх, як живеться. Вони нічого не відповіли і ми так розійшлися. Того вечора я з “Мільком” заквартирував в Борейка Павла. Тут ми квартирували два дні. Протягом тих днів ми нікуди не ходили, а весь час сиділи на стриху. Слідуючих три дні ми квартирували в Олійник Анни. В тих днях ми ходили майже до кожної хати і збирали масло і яйця. 24 серпня ми стрічалися в Буднік Анни з “Буйним” і “Завзятим” і з ними відійшли на стрічу до “Вітра” під хутір Бомова Гора. Там вже були: “Вітер”, “Горошко”, “Буря”, “Жар”, “Ярослав”, “Змій”, “Щек” і “Роман”. Вони щось поговорили між собою і порозхо дилися. Я, “Завзятий”, “Буйний” і “Мілько” повернули до Лопушан і заквартирували в Мисака Василя. Ранком до села прийшли большевики і тому, що господар не здав контингенту і боявся ревізії, ми перейшли до сусіди Микиціни, де залізли в сіно і пересиділи до вечора. Вечором “Буйний” запитав мене: “Як обходяться “Замок” і “Лесько”. Я відповів, що так, як Вам відомо. “Якщо б ти зайшов до хати,  казав “Буйний”,  а вони пили горілку, то можеш сміло їх постріляти тому, щоб більше не пили. Заборони їм ходити зараня звечора, коли ще видно.” Після цього “Завзятий” з “Буйним” відійшли кудись. Звідсіля я з “Мільком” пішов до Триюди Петра, в  якого квартирували протягом трьох днів. Через ті дні я вчив “Мілька” читати і писати.

29.8. я в присутності “Мілька” написав донос, в якому описав все те, що діялося в мойому окруженні від останньої стрічі до 29 серпня. Вечором 29 серпня я з “Мільком” пішов до села Гарбузова, але оставив його в Мельника за рікою, а сам пішов на пункт. Йому сказав, що йду довідуватися про родину. На пункті положив свій донос, а звідтам взяв записку адресовану “Борис” і повернув до “Мілька”. Звідтіля ми повернули до Лопушан і заквартирували в Мясковського Василя. На другий день я прочитав записку, яка була меншбільш такого змісту: Товариш “Борис”! По більше подавай матеріалів таких, як ми тобі казали. Коли може будеш переходити в інший терен, то опиши, де будеш і чому перенесли та куди переходиш. Якщо будуть тебе заводити до криївок, то подавай нам і залучуй, а там де будеш, то повідоми через котрий-небудь пункт. До свіданія! 28.8.1946 р. Н Л С. 

Після прочитання я записку знищив. Вечором ми перейшли квартирувати до криївки на поле і там пересиділи два дні. Слідуючих три дні ми квартирували в Іванкового Степана. Протягом цих днів ми нікуди не ходили. 5 вересня вечором ми стрінулися в Пащака Івана з “Романом”, “Орликом” і “Ярославом”. Тоді “Роман” сказав нам, що йому необхідно стрінутися з “Леськом” і тому ми всі заквартирували в Пащака. В день “Роман” пояснював нам “Декалог”. Вечором, як ми позлазили зі стриху, то “Лесько” якраз в той час переходив через обійстя і “Роман” його закликав та довго про щось з ним говорив. При кінці “Роман” сказав до нього вже трохи голосніше: “Зараз приходьте до нас зі зброєю і ми відійдемо кудись.” Ми зараз відійшли на стрічу. За селом “Роман” сказав до нас: “Ви підете з нами на хуторі Підлукавець і там нас з кимось сконтактуєте, а самі повернете назад.” Коли ми прийшли на хутір Підлукавець я зараз познакомив їх з Мирокишкою. Відтак ми всі пішли до ліса і разом заквартирували наверха. Вдень ми стрічалися з “Сумним”, “Чорнотою”, “Григорком”, “Соловієм” і “Залужним”. Вдень “Роман” сказав мені, що правдоподібно в вересні я відійду в свої сторони. Вечором сказав: “Зараз маєте піти до села Гукаловець і  забрати в фінагента гроші.” Після цього я з “Мільком” зібрався і відійшов в напрямі села Гукаловець. Коли ми підходили під село, то в селі хтось почав вистрілювати ракети і тому до села ми вже не йшли, а повернули до Лопушан. Насамперед ми зайшли до Борейко Анни, яка розповіла нам, що в Гукалівцях є багато большевиків і в день робили облаву в селі і в лісі. Звідсіля ми пішли до Косара Івана і там заквар тирували на стриху. Вечором слідуючого дня ми заходили до Борейка Василя, де стрінули: “Ігора”, “Вітра”, “Жара” і “Явора” (малий, бльондин, з Вертелки). “Ігор” розпитував нас, де ми були під час тої великої облави. Я відповів, що був на Вересі з “Романом”, а там було спокійно. Після цього “Ігор” сказав: “Завт[р]а Ви відходите в свої терени. Звязком підете до “Вітра”, а там далі самі зайдете до своїх сіл, а якщо ні, то “Явір” і “Ярий” вийдуть до “Вітра” на стрічу і з ним підете в свої сторони. Там будете в кущі “Ярого” з “Морозенком”. Після цього я, “Вітер”, “Жар” і “Явір” пішли на квартиру до Борейка Павла, а “Ігор”, “Лесько”, “Замок” і “Мілько” пішли до Іванкового Степана. Около 10 вересня я з “Вітром”, “Жаром” і “Явором” відійшов до ліса коло села Вертелки і заквартирували в лісі в криївці, яка була під Вертелкою, недалеко лінії в корчах. Вечором ходили до села Вертелки. По дорозі стрічали “Шведа” (з с. Вертелки, високий, грубий, червоний на обличчі, около 23 роки), “Дуная” (з Вертелки, малий, чорний, около 24 роки), “Гармаша” (з Вертелки, бльондин, середнього росту, 24 роки), “Крука” (з Ренева, серднього росту, чорнявий, 23 роки), “Білого” (з Ратищ, середнього росту, бльондин, 22 роки). Разом з ними ми ходили на вечерю до господаря, який мешкає недалеко церкви. Після вечері всі разом пішли і заквартирували в очереті на ставу, під самим селом Вертелкою. Тут ми квартирували п’ять днів. По харчі ходив “Швед”, які приносила йому “Дунаєва” мама на край ставу (рано і вечір). Звідси ми нікуди не ходили, а цілий час спали. Після цього ми зайшли до села Вертелки до крайньої хати від ліса. Господиня з цієї хати казала, що по лісі ходить якийсь хлопець і говорить, якщо б стрінув когось з своїх хлопців в селі, то нехай скаже, щоб прийшли до ліса. Звідтіля ми пішли до ліса і тут стрінули під селом на лінії “Ігора” і “Когута” (стрілець з відділу “Чорного”, високий, бльондин, около 24 роки) і другого (малий, чорнявий, около 23 роки). Зараз ми розійшлися по криївках. Я, “Швед”, “Гармаш” і “Дунай” пішли до криївки, яка була на краю ліса від села Вертелки, а інші також пішли до криївок. Слідуючого дня около 700 большевиків робили облаву на цей ліс. Вечором ми повилазили з криївок і я з “Богданом” (з с. Гукаловець, високий, бльондин, около 25 років), “Ігор” і “Крук” відійшли до села Гаїв Розтоцьких. Під  цвинтаром около Гаїв Розтоцьких я відлучився від них і пішов до Оленюка Михайла. В нього я квартирував п’ять днів і лічив коросту. В тих днях я послав Оленюка Михайла на хутори Петрівку до дому, щоб привів маму. Коли прийшла мама, я написав до “Морозенка” та визначив стрічу в Боярського Григорія. Цю записку дав мамі та сказав, щоб занесла на хутори Петрівку до Боярського Григорія.

22.9.1946 я пішов на хутори Петрівку до Боярського Григорія і там стрінувся з “Морозенком” (з х. Мшана, коло с. Загіря, Чернецький Василь, середнього росту, товстий, чорнявий, около 34 роки) і ще цього вечора пішли квартирувати до криївки на поле, яка була на віддалі 500 м. від хутора Ліщина на південний схід. Криївку замикав “Морозенко”. В криївці ми квартирували цілий тиждень, а щовечора йшли на хутори Ліщину до Козака Ілька на вечерю. По вечері вертали назад до криївки. Після тижня ми обидва пішли на стрічу до кущового “Ярого”. На стрічу приходив “Ярий” і “Явір”. Після стрічі я ходив з “Ярим” і “Явором” до криївки, яка була на Панасівських полях на віддалі 500 м. на захід від села. Разом з ними я квартирував коло тижня. Крім нас трьох тут ще квартирували “Наливайко” (з с. Підберізець, високого росту, чорнявий, около 22 роки) і “Переможець”. Вхід все замикав “Явір” або “Ярий”. Щовечора ходили на вечерю до Панасівки до “тітки” (мала бльондинка, около 45 років, має двоє дітей: Стах – 14 років, Володимир – 12 років). Протягом цілого тижня нікуди не ходили. 

Около 10.10. ми всі разом з “Морозенком”, пішли на стрічу, яка відбулася в Гаях Розтоцьких, в якійсь хаті під бляхою де було п’ять осіб. Там ми стрінулися з “Ігором” і “Романом”. Тоді “Ігор” нам сказав, що я , “Переможець” і “Морозенко” будемо разом, а нашим провід ником буде “Морозенко”. Після цього ми розійшлися. Я, “Морозенко” і “Переможець” пішли на хутори Ліщину і заквартирували в Гуменного Якова. В нього ми квартирували два дні. Відтак я, “Переможець” ходив до села Панасівки, а “Морозенко” остався сам. Там квартирували в криївці, в якій був також “Явір” і “Ярий” і “Наливайко”. 

13.10. ми відпровадили “Морозенка” до села Підберізець і повернули назад до криївки. З “Ярим” і “Явором” ми квартирували чотири дні. Вечором ходили до села Панасівки на вечері до Карої Емілії. 

17.10. вечором ми були в Карої Емілії і довідалися від неї, що вже виїхав гарнізон з села Загіря. Ще того вечора я з “Переможцем” відійшов до с. Нишковець до Поворозник Степанії і там заквартирували. Слідуючого вечора ми перейшли до Цюмана Дмитра, в якого квартирували два дні. 

21.10. ми квартирували в Карого Михайла. По двох днях ми обидва пішли на хутір Ліщини до 1048 Матвіїшин Анни. По хвилині сюди прийшов “Морозенко” і тут розказував про свої переживання підчас бльокади. В той час вони вже квартирували по стрихах. Тоді ми умовились з ним, що кожного тижня будемо з ним стрічатися. По цій розмові я і “Переможець” пішли на хутори Петрівку і заквартирували в Процика Володимира. Від нього я довідався, що вночі около 

19.10. до Березія Ониська приходило вісім озброєних мужчин, які перевели в нього ревізію і забрали одну пару білля, вбрання, пару чобіт і черевики. Говорили поукраїнськи. 

20.10. вночі до Назаревського Дмитра прийшло 15 большевиків та забрали 14 ц. збіжжя, корову, двоє овець і відійшли в напрямі Почаєва. Слідуючого дня ми перейшли на хутори Нишківці і заквартирували в Марії “Цариці”. 

Вечором 25.10. ми ходили до Карого Михайла і Гуменної Анастазії за біллям, одначе вони не мали. 

26.10. ми заквартирували в Бакуменка Павла. На другий день квартирували в Поворозник Стефанії. Около полудня я сказав до “Переможця”, що йду до хати, бо дуже змерз і при цьому зашию собі маринарку. В хаті я написав донос, в якому описав, що я вже знаходжуся в свойому терені і все те, що розвідав. Цього вечора ми пішли на хутори Ліщина і заквартирували в Гуменного Михайла. Вечором сказав до “Переможця”, щоб він заждав мене, а я піду до свого дядька Бондара Якова. З хати я пішов прямо на мертвий пункт коло хуторів Ліщина і положив донос під корч глоду. Повернувши сказав, що дядька не було дома і тому мусів заждати. Опісля ми пішли до Загіря і заквартирували в Левицького Андрія. На другий день вечором ми пішли до села Панасівки і заквартирували в Карої Емілії. В неї ми квартирували протягом трьох днів. За той час ми нікуди не ходили.

 3.11.1946 р. вечором ми перейшли на хутори Нишківці і там заквартирували в Марії ”Цариці” /так називають її/. В тих днях “Переможець” мені признався, що він любиться з Карою Емілією. Рівнож сказав, що “Ярий” хоче, щоб його большевики застрілили, а тоді він міг би до неї ходити, бо він також її любить. Вечором 

4.11. ми перейшли на хутори Ліщина і заквартирували в Ольги (західнячка). 

5.11. ми заквартирували в Дериха Степана, на хуторах Серетеччина. Цей господар жалувався нам, що не має хліба і не має грошей за що купити його. 

6.11. ми заквартирували в Оріховського Михайла на хуторах Петрівка. Вдень я розпитував господаря, як йому живеться і він розповідав: “Коли ми були ще сусідами, ще за Польщі і за німців, то краще жилося, а зараз твоє господарство знищене і твоя родина криється. Коли подивлюся на  твоє господарство, зараз починаю думати, що і нам так буде, якщо скоро не зміниться. Тут одно: тюрма або Сибір.” Вечором ми відійшли до Нишковець і заходили до Карого Михайла. Від нього я довідався, що він за німців був членом ОУН і виховував юнаків. “А сьогодні мені не хочуть довіряти,  говорив Карий,  але чому то не знаю причини.” Тоді “Переможець” сказав, що багато бувших членів ОУН є сьогодні сексотами. Тоді господар сказав: “Коли почнемо всіх вішати, то навіщо ця Україна. Коли б той бувший член був найгірший, то завжди його можна відвідати і переконатися про него.” Після цієї розмови ми відійшли.

8.11.1946 р. ми пішли до Поворозник Стефи і там за квартирували. 

11.11.1946 р. ми заходили до секретаря сільради того села Цюмая Петра і там квартирували два дні. Від нього ми довідалися, що до району прибуло около 30 большевиків і там заквартирували. 

13.11. ми перейшли на іншу квартиру, але прізвища його не пригадую собі. Вечором 

16.11. ми обидва перейшли до села Панасівки і заквартирували в Карої Емілії. В неї ми квартирували два дні. Від неї я довідався, що в священика квартирував “Ігор”.

 Вечором 18.11. ми ходили на хутори Ліщину до Кучер Марії і розпитували її чи був “Морозенко” і ін. Господиня відповіла, що “Морозенко” кілька хвилин перед нами вийшов від неї. Ми зараз пішли до Ковальчук Михайла і там застали ще “Морозенка”. Звідси ми пішли на хутори Петрівка до Процика Володимира і там заквартирували. 

Вечором 19.11. ми втрійку зорганізували дві свині, одну в Тимчишиного, а другу в Лукіянського. Ці господарі дали їх добровільно бо мали по дві. Звідсіля ми пішли на хутори Ліщину до Барана і там заквартирували.»

Продовження буде. 

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ  КРИВОКУЛЬСЬКИЙ