Тернопільський астролог Іван Круп’як: «Може статися, що до 2024 року Росії вже не буде»

Інтерв’ю з відомим на Тернопільщині астрологом Іваном Круп’яком.

Події, які зараз відбуваються, згадуються у різних пророцтвах

—  Починається новий день, але, на жаль, багато хто перестав очікувати від нього чогось приємного, добрих звісток. Думаємо про війну. З цим важко жити. Але ж Небеса дають нам шанс змінити буття на Землі на краще? Чи не так, Іване Степановичу?

—  Кожна людина, держава, нація має свою долю. Те, що має бути, – збудеться. Відвернути нічого не можливо. Але можна пом’якшити або погіршити ситуацію. Це залежить від людей. Події, які зараз відбуваються, згадуються у різних пророцтвах. Недавно нас майстерно обманювали кінцем світу. Працювали цілі центри для того, щоб людей налякати. І в це вірили. Запасалися продуктами, будували бункери. Паніка минула. Світ залишився… Все відбувається за небесними законами. Кожна подія — своєрідний виклик, випробування для держав, націй і для кожного зокрема. Зараз в Україні модно говорити про люстрацію. Так ось, люстрацію кожен повинен почати з себе. Пройти її мають не лише чиновники, високопосадовці, а вся нація. Змінимось ми — зміниться держава. Ми тримаємо долю України у своїх руках.

Україна стала «бронежилетом» для Європи, який може стримувати агресора

— І долю Європи також?

— Наші дні починаються з тривог. Уже другий рік. І кінця-краю не видно. Але в нас є велика витримка. Ця війна забирає найцінніше — життя. Водночас, вона гартує нас морально. Мусимо шукати в собі ту одну струнку, аби пережити біду. В нашому великому спільному домі — Землі — панує неспокій. У повітрі пахне третьою світовою. Україна нині стала «бронежилетом» для Європи, який може стримувати агресора. Зауважте, цього року відзначили 70-у річницю закінчення Другої світової війни. Це — сімка. У природі це число є стримуючою силою. Звернуло на восьмий десяток. Це — Скорпіон. Марсовий знак, войовничий. Знак перетворення. Тому протягом десятьох наступних років у світі не буде спокійно. І ті, хто сьогодні живе добре, повинні знати, що їм може стати гірше.

— Іншими словами, планету буде колошматити.

— Україну також. Але після закінчення цього періоду настане різкий перепад. Однак протягом згаданого часу йтиме боротьба з принципами минулого і майбутнього. Тоді настане дев’ятка — буде полегшення, затишшя. Шанс для розквіту. Людство «прозріє», почне набагато краще розуміти ситуацію. А десятиріччя – від сімки до вісімки — це своєрідний природний відбір і випробування між миром і війною, добром і злом.

— Фактично, зараз найнеспокійніше на двох сходах. Український схід і Близький Схід. Це ж не випадково?

—  Кожне дворіччя, згідно з астрологічними принципами, має свою сторону горизонту. Стороною горизонту останніх двох років є Схід. Тобто, 2014 і 2015 роки пов’язані зі Сходом. Схід започатковує нову проблему, яка буде вирівнюватися довгий час. Український схід запалав війною. Якщо, приміром, сторона горизонту — Південь, то відбуваються якісь події у південній частині планети. І вони спокійніші, не настільки значимі, як «східні». Північ розвиває поміркованої ідеї. Бо вона — холодна, врівноважена. Коли на два роки приходить Захід, відбувається завершення чогось. Події котяться до горизонту, наче сонце. Майже безболісно для планети і людства. Переважно, Схід і Південь вносять значні корективи. Особливо Схід. Свого часу всього світу торкнулись події Другої світової. Пішла інша вібрація у Всесвіті, змінилась ідеологія, політика, економіка. Змінилась планета. Так само на економічні й політичні процеси зараз впливає маленька Греція. Греція — ще один приклад того, що сторона горизонту — Схід змінює хід історії, усталені норми буття. Мусимо пережити «східне дворіччя». Зараз такий час, що ми є дуже взаємочутливі. Всі держави й народи пов’язані між собою, насамперед, політично й економічно. Отже, слід виробити таку стратегію, аби зберегти мир і добробут. Кожна країна має рухатися власним шляхом розвитку, дотримуватися традицій, національного характеру. Але повинні бути єдині правила гри та співіснування на планеті.

Українці закриті в клітці

— Є шанс, що Європа зрозуміє Україну? Не в сенсі фінансової допомоги. Йдеться про ментальність, нашу боротьбу за нинішній мирний день на її теренах. І чи скреснуть психологічні й фактичні кордони?

— Вони поволі скресають. Але європейці більше нас зрозуміють, коли вивчатимуть нас. Тобто, коли будуть приїжджати до нас. Туризм може відкрити європейцям Україну. Нас, українців, закрили в клітку. Поставили купу перепон. А до нас не їдуть, бо зараз війна, погані дороги, інше. Погляньте, біля кожного обласного і райцентру, у столиці височіють шикарні будинки, які переважна більшість «слуг народу» звели не за чесно зароблені гроші. Це також своєрідні міні-офшори. «Слуги» вкрали у народу гроші і вклали їх у свої маєтки, розкішне життя. Там і «загубилися» наші дороги. Ми повинні навчитися презентувати світу себе, свою державу. Але, як я вже казав, кожен українець повинен пройти моральну, духовну люстрацію. І маємо пам’ятати: час минає швидко, відходять покоління. А що ми бачили? Тож зміни не слід відкладати на завтра.

— Здається не в пору відцвітають квіти, дозрівають плоди. Не встигнеш озирнутись, а вже полудень, а там і вечір. Поспішає час, поспішає життя…

— Так воно є. Люди відчувають цю швидкість. І природа відчуває прискорений ритм. Відбувається зміна епох, стабільне  число – 2000 років. А вже ті «копійки»  поза цією датою, минають дуже швидко. Тому ми повинні цінувати кожен день. І не варто поспішати жити. Це за нас зробить час. І не треба все вимірювати . Зараз мірилом всього стали гроші. Матеріалізм. Люди женуться за тим, що не їхнє. Твоє те, що ти побачив, відчув, пережив з Богом, з природою – це твоє, минуче і тимчасове, юді все мудро продумано. Зайдіть до лісу, коли пташки насиджують гнізда, аби продовжити свій рід. Там тишина. У повній гармонії закладаються біоритми майбутніх дітей. А в людей? Всі знервовані, злі. Наші предки були значно були значно бідніші, зате людяніші. Вони дарували більше доброти, любові один одному . Хати будувалися задарма. Сходилось все село на толоку і… Ми, українці, маємо чудові традиції. Хвалена Великобританія живе без конституції. Там все ґрунтується на традиціях. А ми свої традиції не бережемо. Мавпуємо чуже. Найстрашніше, коли нація відмовляється від своїх традицій. Небеса карають. Так, час вимагає змін. Але навіщо ступати чужими слідами? Ось, для прикладу, адміністративна реформа. Чи вона на часі? Хтось це вивчав? І чому ми беремо за основу польську модель, а не, скажімо, японську? Чому вчені мужі не виступили перед суспільством і не сказали, ми були там, там і там… Дивилися, вивчали. Беремо одну область, як пілотну. Вдасться – добре, а ні —  впроваджувати щось інше. Це, як колись людям заробити в малому селі і вони зроблять з нього ляльку. Чиновники хочуть вислужитись перед вищим начальством. Народ не розуміє, що коїться. Чужі традиції користі не приносять. Повертаймося до власних. До життєдайних джерел народної та історичної мудрості. Маємо 24 роки незалежності, а що змінилось? У нас не будується держава для блага людини. Губимо віру в силу природи та традицій. Чого нам набудували протягом 24 років? Будинків культури? Театрів? Ні! Аптек! Торговень!

— І «добрі» люди не дають спокою Україні. І ми самі не ангели…

— «Добрі» люди завжди ласо дивились на Україну. Бо наша земля таїть у собі всю таблицю Менделєєва — 98 відсотків. Маємо чудові ґрунти. Людський і розумовий  потенціал. Ми живемо на унікальні території. Тому нас завжди, з усіх боків хтось скубав. А нам не вистачає власної принциповості. Маємо бути горді, знати собі коли треба, вміти сказати «ні». А ми часто буваємо надто поступливі. Тому і раніше і зараз на нашу біду європейці дивляться через призму своєї ситості й зарозумілості. Щоправда, аби не сталося так, щі можуть пошкодувати, як свого часу було. Маю на увазі події Другої світової європейські країни не побачили потенційної загрози з боку Третього рейху. І нинішню ситуацію Європа не бере глибоко, до серця. А московити небезпечні… Загалом, всі проблеми людства і знання. А незнання – це темнота в людей, націй, це – катастрофа. Та завжди знаходиться той, хто запалює свічечку. Маленький вогник перемагає будь-яку темноту. Зараз наші вояки, прості хлопці, є тими свічечками, вогниками, які борються проти темноти і новітньої орди.

Істинна Росія — це кілька областей

— Страшно знову потрапити під владу Московії.

— Нас зомбували кінцем світу. Тепер лякають Путіним, нав’язують фатальні думки, аби люди втрачали інтерес до захисту і боротьби. Ми повинні діяти, застосовувати контраргумени. Чому не кажемо, що Росія може розвалитися?

— Складається враження, що Путін хоче керувати вічно. Десь до 2024 року. Може, на Небесах думають інакше…

— До 2024 року він керувати не буде. До речі, 24-ий рік – це рік смерті Леніна. Фатальна дата. Може статися, що до 2024 року Росії вже не буде. Зараз вона змінює історію, аби виглядало так, наче вся цивілізація пішла від Московії. Московити починають створювати нову еру під себе. Але можуть своїми руками себе знищити. Як це було з іншими імперіями. Росія — це також імперія. Бо істинна Росія — це кілька областей. Усе інше — загарбане, вкрадене. Завойована, окупована територія. Теперішня Російська Федерація — колгосп. І не забуваймо: на окуповану територію дивляться інші. Росія має небезпечного сусіда — Китай. А там купа народу…

— Україна буде! Правда? І ми новині тією думкою жити, починати наш день.

— 24 серпня будемо святкувати День Незалежності і 24 роки Незалежності. Це для нас роковий рік. Маємо цей рубіж перейти. Три роки — і все у нас піде на краще. Якщо у світі буде порядок. Бо, повторюю, все на цій планеті взаємозв’язане. Треба набратись терпіння й мудрості, пережити і три роки, складний час від сімки – до вісімки, і фальшивих пророків та політиків, і економічну скруту. Минеться все, а Україна буде!

Ольга Чорна
(«Наш день», «26,
8 липня—14 липня 2015 р.)