«Місто, що вижило в пеклі війни»

Про те, що вже скоро їхні імена будуть увічнені у назвах вулиць не знали юнаки, які вийшли на захист невідомого їм Тернополя. Карпенка, Чалдаєва, Танцорова – багато тернополян не задумуються над тим, чому прізвищами цих людей названі вулиці їх рідного міста.

Зараз, коли холодна війна постукала у вікна нашого спільного дому, як ніколи близьким став для нас біль матері, яка проводжає сина солдата у полум`я битв. У ці весняні дні ми здмухуємо пил зі сторінок історії і згадуємо події і людей, які ціною власного життя заклали підвалини для нашого майбутнього.

      Всеукраїнська скайп-естафета «Навіки пам`ять збережем», об`єднала міста України: Хмельницький, Миколаїв, Херсон, Одеса і перейшла до Тернополя. Кожне з цих міст має свою історію, але свобода для всіх одна і саме звільнення від окупації нацистською Німеччиною стало мостом єдності для різних частин України.

       «Місто, що вижило в пеклі війни» – таку назву отримала скайп -зустріч, присвячена 70-річчю з дня визволення міста Тернополя від фашистських загарбників, що відбулась у читальному залі Тернопільської обласної бібліотеки для дітей. Учасниками скайп-естафети стали школярі міст Тернополя та Києва, працівники бібліотек, а також представники музеїв. На початку заходу директор Тернопільської обласної бібліотеки для дітей Надія Новіцька привітала усіх присутніх із подвійним святом – Днем визволення Тернополя від фашистської окупації та Днем заснування рідного міста.

У спільну мандрівку вулицями Тернополя вирушили усі учасники скайп-естафети. Це стало можливим завдяки перегляду слайдів із чудовими пейзажами нашого міста. Золотоверхі церкви, таємничі закутки старих вулиць і звичайно ж задумливі води Тернопільського ставу зачарували, а може чимось і нагадали киянам їхнє рідне місто. Розглядаючи ці фото, важко собі уявити, що 70 років тому це квітуче місто лежало у руїнах, а його мешканці не переставали молитись у стінах напівзруйнованих домівок.

Любов Катеринюк, завідувачка відділу нової та новітньої історії Обласного краєзнавчого музею, на кілька хвилин перенесла учасників заходу у полум`я битв. Гостя скайп-естафети назвала вражаючі цифри матеріальних та людських жертв, згадала про переломні моменти військових атак, а також імена героїв, які зовсім юними стали на захист Батьківщини.

Події реального життя часто знаходять своє відображення у світі мистецтва. Вражаюче актуальною виявилась поезія про грізні роки війни, що лунала по обидва боки екрану. І материнське горе і суворі бої і біль втрати – усе це ще недавно було трагічною сторінкою історії, яка несподівано обернулась для нас сьогоденням.

       «Ми проти війни, ми за мир на землі» – плакат із таким написом наприкінці відео-зустрічі розгорнули київські та тернопільські школярі. Здійснення дитячої мрії в руках дорослих і у якому б місті ми не жили, на якій мові не розмовляли – нас об`єднує безмежне мирне небо над головою, єднає велика українська сім`я, часточкою якої є кожен із нас.

Пилипчук Уляна,

 працівник обласної бібліотеки для дітей