Ніч сатанинських написів у Тернополі: коли вандалізм переходить межу

У ніч з 26 на 27 жовтня 2024 року Тернопіль прокинувся іншим. На фасадах церков по всьому місту — виднівся напис «666». Усього постраждало двадцять храмів, серед яких — церкви УГКЦ, ПЦУ, УПЦ (МП), римо-католицькі храми, молитовні будинки баптистів. Автор написів — один. Мотив — досі до кінця не зрозумілий. Вирок — уже є. Але питання залишаються.

Вандал діяв вночі, з 2:00 до 4:00. Об’їжджаючи місто на авто, він зупинявся біля церков, виймав чорний маркер або фарбу — й наносив «знак звіра» на двері, стіни, ворота. Загалом — двадцять актів вандалізму за дві години. Це виглядає не як спонтанне хуліганство, а як добре спланована провокація.

Деякі написи були розміщені на дверях храмів саме перед ранковими богослужіннями. У п’яти храмах недільну службу довелося скасувати або перенести. Дії вандала порушили не лише спокій, а й релігійне життя тернополян.

Згідно з оприлюдненим вироком, обвинувачений — дорослий чоловік із родиною, офіційно непрацевлаштований, освіта середня. Він визнав провину та пішов на угоду зі слідством. Суд кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 296 КК України — “хуліганство”, що передбачає штраф або обмеження волі до 5 років. Зрештою, йому призначили умовне покарання — 1 рік іспитового строку.

• Чому “666”? Це — не випадковий напис. Це символ сатани, який у християнській культурі сприймається як зухвале святотатство. І саме він з’явився на святих місцях.

• Чому саме церкви? Вандал не зачіпав комерційні об’єкти, не малював графіті в центрі. Його цікавили тільки храми, і храми всіх конфесій.

• Чи можна це вважати просто хуліганством? Скоєно цілеспрямовану серію дій із мотивом приниження релігійних святинь, у масовому масштабі. Деякі правники вже ставлять питання про перекваліфікацію таких справ на статті про розпалювання релігійної ворожнечі чи наругу над релігійними спорудами.

Те, що за масове зневаження святинь винний не отримав навіть громадських робіт — викликає здивування. Тим більше, що шкода була не лише моральна, а й матеріальна: реставрація фасадів, скасування служб, обурення громад.

Це не просто напис на паркані. Це спроба уразити в саме серце громади — її віру, її єдність, її святині.

Цей випадок — не лише про кримінал. Це тривожний дзвінок про знецінення сакрального в публічному просторі. І те, як реагує на це суспільство та держава — говорить про наші справжні цінності.