Біженцем бути ніде нелегко, а в Україні вдвічі важче

Deutsche Welle: Пані МакГілл, Прикордонна служба України заявляє, що була змушена вдатися до жорстких дій, зважаючи на агресивну і провокативну поведінку самих біженців.

Хеза МакГілл: Слід розуміти, що люди у відчаї вдаються до відчайдушних кроків. І ми знаємо напевно, що ці афганські біженці навіть намагалися завдати собі шкоди на знак протесту проти депортації з України. Треба розуміти, що люди боротимуться, якщо усвідомлюють, що їхні права буде порушено по поверненні до Афганістану. Зрозуміло також, що прикордонники мають виконувати рішення суду щодо депортації. Я розумію це також. Але тут треба ширше подивитися, адже депортація тут відбувалася без надання біженцям права оскаржити відмову у наданні їм статусу біженця в Україні. Це порушення усіх зобов’язань, взятих на себе Україною, у тому числі Конвенції проти тортур, біженців, європейської Конвенції з прав людини. Це пряме порушення. Ми написали листа до Генпрокуратури України з проханням припинити процес депортації цих людей та листа до прикордонної служби. Так чи інакше, ми хочемо дати біженцям можливість оскаржити їхнє видворення та відмову у статусі біженця

DW: Чого ви зараз домагаєтеся від української влади?

Х.М.: Насамперед дати біженцям можливість оскаржити попередні рішення, а поки вони чекають на перегляд подумати про альтернативи їхнього утримання. Наша рекомендація українській владі полягає в тому, щоби надати біженцям можливість доступу до адвокатів, розслідувати інцидент із побиттям, допустити представників агентства ООН у справах біженців, а також надати медичну допомогу, адже вони її потребують. Це наші вимоги до українського уряду

DW:  Раніше Україна вже неодноразово ставала предметом критику правозахисників у царині поводження з біженцями та мігрантами. Що має змінитися у державній політиці?

Х.М.: Насамперед має прийти розуміння того, що біженці повинні мати можливість оскаржити рішення. У нас було багато подібних справ. Їх не мають арештовувати. А зазвичай їх доправляють до центрів тимчасового утримування мігрантів на Волині та поблизу Чернігова строком на півроку. Весь цей час вони залишаються там, але їх має бути звільнено. У самій Україні мають повноцінно діяти служби міграції, які повністю опікуватимуться забезпеченням документів, щоби мігрантів не затримувала на вулицях міліція і далі доправляла до центрів утримування. Наприклад, зараз ми ведемо справу сомалійця, якому надано правовий статус у США. Американські власті навіть оплатили йому квиток, але лише за кілька днів до від’їзду його було затримано міліцією і кинуто до такого мігрантського центру на Волині на півроку. Україна готує його депортацію. Це порушення його прав, адже він не підлягає депортації до Сомалі. Ми бачимо брак розуміння того, що ці люди мають права.

DW: Заради справедливості треба сказати, що не лише Україну критикують за недосконалу політику в царині міграції…

Х.М.: Ми не укладаємо рейтинги країн, але Amnesty Іnternatіonal серйозно критикувала низку країн ЄС за неналежне ставлення до мігрантів. Зокрема, був звіт щодо прохачів притулку в Греції та Італії. Ми виступали проти законів, які криміналізують мігрантів у країнах Західної Європи. Отже, у нас багато критики в цій царині і до країн ЄС, але також і до України Втім, я мушу сказати, що в Україні ці проблеми погіршуються ставленням правоохоронних органів та поширеною корупцією.