Не всіх цензура пустила послухати про цензуру

21 квітня в Тернополі відбулось відкриття фотовиставки «Під PRESSом» від фотографа Олександра Бойко. Ідея фото проекту виникла під час чергової зустрічі учасників журналістського руху «Стоп цензурі» та громадських діячів ще минулого року.

В рамках презентації фотовиставки відбувся «круглий стіл» на тему «Цензура в Україні: методи ефективної протидії».

Незважаючи на те, що участь в круглому столі брали досить відомі журналісти Андрій Куликов (ведучий програми «Свобода слова» на ICTV), Юлія Банкова (програма «Сьогодні. Підсумки» TVi) охочих послухати про тернопільску цензуру прийшло не так й багато. Дехто з присутніх журналістів жартував: «Не всіх цензура пустила послухати про цензуру».

Я особисто теж очікував круглого стола, за яким не лише запрошені гості, а й усі присутні зможуть поговорити про цензуру. І саме про тернопільську цензуру! Але, на жаль, тернопільські журналісти чомусь згадували лише про те, як тяжко їм співпрацювати з нашою владою і добиватися від неї офіційного коментаря.

Наприклад регіональний видавець медіа-корпорації РІА Юрій Штопко заявив, що на їхню роботу ніхто не чинить ніякого тиску. Він пояснив це тим, що головний офіс та власники  корпорації РІА  знаходяться у Вінниці,і не являються  ні чиновниками, ні  політиками. Про цензуру в Тернополі Юрій сказав «Цензури в Тернополі немає порівняно з іншими регіонами…».

Під час круглого столу згадували і про інтернет та новітні медіа . Наприклад, Андрій Куликов признався про свою «нелюбов» до інтернету і зауважив, що сьогодні 90% блогів немають ніякого відношення до журналістики.

Присутні у залі не брали активну участь в обговоренні, тому круглий стіл більше нагадував прес-конференцію. Лише громадський діяч Вододимир Ханас щиро висловився про захід, назвавши дійство, таким що організоване за принципом «австрійської цензури»: “Начальники сидять – всі підлеглі стоять”.

В шоці від круглого столу #pidPRESSom у #ternopil Виступаючі сидять – всі решту – стоять. Модерново? Чи австрійська традиція цісарофілії? – написав він у своєму твітері.

Я, як звичайний громадянин, НЕ журналіст теж хотів би почути більше реальних прикладів цензури в Тернополі, адже не вірю, що на журналістів у Тернополі не чиниться тиск.

Доречі, присутній на зустрічі Юрко Кулик (оператор СТБ), один з небагатьох закликав журналістів об’єднуватись і спілкуватись на вільні теми без так званої редакційної політики. Адже так склалось, що в Тернополі досі немає потужної журналістської спілки. А для боротьби з цензурою об’єднання і спільна боротьба є дуже важливим фактором.

Насмілюсь зробити припущення, що більшість згодом забула для чого зібралась того вечора. Адже коли закінчився круглий стіл, частина присутніх потягнулись до келихів шампанського, люб’язно наданих організаторами. І лише одиниці звернулись до картин Олександра Бойка, де українські журналісти закликали розмовляти один з одним, писати розумні речі, бути гідним і перемагати страх.

Це була моя думка – думка вільної людини, людини НЕ журналіста і людини, яка ще на собі не відчула, що таке цензура.

текст Андрій Бест, фото Любомир Городенчук