Тернополяни розгадали секрет «відкритих дверей», приїхавши на «Ніч у Львові»

27-29 липня в рамках програми “Ніч у Львові” безліч тернополян мали змогу відвідати нічні екскурсії, театралізовані дійства, художні перформанси в музеях та театрах Львова. 

Журналіст «Погляду» також відчула романтику галицької столиці, в музеях, які лише двічі на рік відкриті для відвідування вночі. Вогні сплячого міста та сонні, але задоволені, туристи з усього світу додають таким екскурсіям неабиякого колориту. А якщо прихопити із собою дітей, то можна навіть отримати певні пільги у вигляді відвідин музеїв поза чергою.

Стартував проект «Ніч у Львові” звечора 27 липня. Бажаючих відвідати історичні «родзинки» Львова було стільки, що організатори за три дні до відкриття зупинили електронну реєстрацію на безкоштовні екскурсії в першу ніч. Але тернополяни поїхали до Львова без реєстрації, бо в львівській міській раді їх заевнили, що радо приймуть усіх туристів, а реєстрацію оголосили лише для того, щоб провести моніторинг і визначити приблизну кількість відвідувачів. Так, нам порадили просто підходити до тих музеїв та пам’яток, котрі, згідно програми, проводять екскурсії, та ставати в «живу» чергу.

Ми планували на ніч залишити дітей у друзів. Але шестирічна Софійка та трирічний Юрчик з Тернополя так просилися на нічну прогулянку ще незнайомим їм містом, що після обіцянки мужньо боротися з втомою, таки потрапили у музеї Львова.

Найперше ми пішли до «Арсеналу». Екскурсоводи, перекрикували один одного, оскільки одночасно в музеї перебували по дві групи туристів – поки одні лише заходили в зал з ручною зброєю, інші уже спускалися до зали з гарматами та експозицією лицарських обладунків. Гіди наперебій розповідали про історичну зброю, що зібрана в музеї. Найбільше нашу групу зацікавила експозиція пістолетів. Адже там були і кишенькові, і спеціальні маленькі «дамські» пістолі, і так званий дорожній набір для дуелей. Крім того, молодий працівник музею так з гумором розповідав про різноманітні мечі, шпаги, гармати, обладунки лицарів, історично важливі битви та відомих людей, що з «Арсеналу» всі виходили з чудовим настроєм та посмішками.

Далі нас чекала найзахопливіша екскурсія, заради якої, мабуть, ми в першу чергу і приїхали до Львова саме вночі. Це – відвідини міської ратуші та споглядання з висоти десятків метрів нічних вогнів Галицької столиці. Насправді, знизу ратуша виглядає набагато нижчою, ніж здається, коли підіймаєшся безкінечним рядом дерев’яних сходинок. Але настрій при цьому таємничий, бо і актори в химерних костюмах додають казкової атмосфери, і очікування загадкового зоряного пейзажу спонукає підійматися з більшим азартом. А нагорі і дійсно перехоплює дух. Юрчику сподобалися підсвічені прожекторами куполоподібні дахи оперного театру та церкви св.Юрія. А Софія спочатку боялася навіть на метр відходити від стіни по бляшаному даху ратуші. Але після захопливих «Вау!» та «Як гарно!» інших членів екскурсійної групи, таки попросилася підгледіти в щілинку, що ж там видно згори.

Оскільки черги на екскурсії у Львові були надзвичайно довгими, то ми навіть були раді, що взяли із собою дітей – нас пропускали без очікувань, та ще й люб’язно посміхалися і пропонували різного роду допомогу. А у кав’ярнях навіть подавали страви, яких не було в меню.

Люба Вовк, новини Тернополя «Погляд»