У Польщі тернополянин Віталій Затильний відкрив українську школу

Віталій Затильний – лінгвіст. Чоловік довгий час викладав польську мову в Чорткові, вів передачу на одному з тернопільських телеканалів. Через деякий час переїхав до Польщі, а саме – до міста Лодзь, де й відкрив школу української та польської мов.

– Суботня школа слов’янських мов (української та польської) з’явилася у вересні 2018-го завдяки плідній співпраці викладачів та просто людей, які люблять своє, рідне. Школа офіційно зареєстрована, тому всі випускники матимуть відповідні свідоцтва про навчання та здобутий кваліфікаційний рівень. Наразі маємо два невеличкі класи. Це, наче, пуп’янок, який, сподіваюсь, проросте. Його життєдайність залежить, перш за все, від українців у Лодзі і їхнього вибору.

– Якщо із вивченням польської все зрозуміло, то чому саме викладання української мови у Польщі?

– Відкриваючи школу ми ставили за мету не просто навчити мови, а розвивати і збагачувати внутрішній світ дитини духовним і естетичним, у доступний спосіб пояснюючи їй, що таке діалог мов і культур. Ми абсолютно поза політикою, а історичні суперечності залишаємо для істориків та їхніх досліджень. Хочемо, аби дитина з усмішкою і цікавістю відкривала бездонні глибини польської та української мови, таких неповторних і близьких мов. Для цього втілюємо мудру пораду Василя Сухомлинського, який казав: «Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити».

– Що власне спонукало відкрити мовну школу?

– Велика кількість українців. За інформацією Почесного консульства України у Лодзі, у Лодзькому воєводстві зараз перебувають 80 тисяч громадян України. Звісно, цифра може коливатись. Однак суть навіть не в кількості. За моїми спостереженнями, у Польщі серед українців домінантною залишається російська. Саме тому інколи доводиться проламувати лід у популяризації української мови, хоча ми постійно у соцмережах повідомляємо про існування нашої школи. І батьки, і вчителі, і діти, а часто просто пересічні небайдужі українці роблять усе можливе, аби у Польщі формувався новий, істинно європейський, нестереотипний образ сусідньої України, яка має власну колоритну мову і культуру. Зараз у Польщі широкий «попит» має іспанська й італійська мови, культура, кухня, подорожі Середземномор’ям. Постійно бачу рекламу курсів іспанської й італійської мов. На жаль, ще не настав час української мови і культури. Вірю, що Україна теж буде популярною, однак для цього потрібно ще багато працювати, ламаючи «залізну завісу» і розвінчуючи стереотипи Східної Європи. Завжди у Польщі повторюю, що Україна – це Центральна Європа, адже географічний центр Європи неподалік Рахова на Закарпатті, все логічно. А тим, хто буде критикувати мою тезу, рекомендую на цю тему книжку есеїв Анджея Стасюка і Юрія Андруховича «Моя Європа».

– Наскільки великий попит на вивчення української мови у Польщі?

– Чесно, поки мізерний. Більше вивчають польську і то лише ті, кому обов’язковою умовою на роботі є знання мови. Щодо української… все плачевно. Останнім часом до Лодзі переїхало багато сімей із дітьми з різних регіонів України, навіть з окупованого Донбасу. Проте до нашої школи зголосилася лише невеличка жменька осіб, за що ми їм безмежно вдячні. Серед них також діти та батьки, які народились уже на території Польщі. Ну що ж, як кажуть, головне не кількість, а якість. Тому одна з наших учениць у січні 2019 р. братиме участь у Міжнародному конкурсі юних перекладачів «Мовограй», який організовує Спілка українських освітян діаспори.

– Хто розробляв програму навчання у школі та збирав літературу, завдяки якій проводиться навчання?

– Як такого розроблення не було. Ми користуємося доступними у мережі матеріалами, коректуючи їх під свій формат навчання. Нині тема української освіти за кордоном дуже важлива, адже еміграція українців не припиняється. На жаль, поки що відсутні універсальні програми для суботніх чи недільних українських шкіл. Підручники чи букварики для шкіл такого типу – як пальців на одній руці, до того ж вони важкодоступні, бо часто їх видають «по світах». Для нашої школи навчальну літературу збирали мої друзі і знайомі на Тернопіллі, за що їм щиро дякую. Проте суттєве зрушення все ж таки настало, адже у Львові створений Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою при Національному університеті «Львівська політехніка», який цьогоріч провів Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл. Надіюсь, що ця інституція у майбутньому матиме ще більше схожих ініціатив.

– У чому полягає специфіка викладання мов у вашій школі?

– У нашій школі маленькі діти з 5-ти років вивчають також і польську мову, готуючись до навчання у польській школі. З українською малечею працюють двомовні вчителі, що і є своєрідною родзинкою. Наголошую, що саме двомовні, адже це допомагає швидше й ефективніше знайти спільну мову з дітками. Звісно, діти навчаються швидко, особливо в іншомовному середовищі. Ми це знаємо і розуміємо, тому наше завдання – використати цю унікальну здатність дітей і скерувати діток у потрібне русло. Коли дітки на уроці, для батьків теж проводяться уроки польської мови, адже це закономірно, коли вивчаєш мову країни перебування. Польську мову вивчати не так уже й важко з огляду на спорідненість з українською, проте я помітив, що найбільше труднощів дорослі й діти мають з письмом.

– Я знаю Вас як чудового вчителя польської мови, який зацікавлював учнів різними інтерактивними формами навчання. Чи збереглося це власне у Польщі?

– Частково. Ми намагаємося «розбавити» навчання та зацікавити дітей освітніми іграми та піснями. Крім навчання нещодавно, 15 грудня, ми провели перше шкільне свято, приурочене темі української писемності, польській і українській дитячій поезії, а також народній пісні. Молода й активна вчителька нашої школи, а вже доктор гуманітарних наук у галузі мовознавства Ольга Гайсенюк розповіла про віхи розвитку української писемності, відтак наші учні й учениці декламували українські та польські вірші. Прозвучала поезія навіть таких класиків, як Тараса Шевченка і Яна Бжехви. Лунала мелодія скрипки, гітари і спів народних пісень польською та українською мовою.

– Чи не складно дітям вивчати дві мови одночасно?

– Часто дорослі мене запитують, чи варто дітям вивчати українську мову, якщо вони вже вивчають польську. Бояться, що мови будуть плутатись. Вважаю, що не просто варто, а обов’язково потрібно вивчати рідну мову. Для цього в нашій школі ми реалізовуємо концепцію контрастивного (зіставного) вивчення мови й заохочуємо діток спробувати свої сили у польсько-українському перекладі. Адже мова – це живий організм, візитівка людини, це навіть гімнастика для мозку, коли аналізуєш різні значення одного слова, шукаєш синоніми чи вивчаєш нові лексичні одиниці в іноземній мові і зіставляєш їх з рідною мовою. Заохочую до такої забави і найменших, і найстарших. Повірте, це дуже цікавий процес, і саме він тренує мозок і збагачує серце. Тут доречно процитувати вислів філософа Людвіга Вітгенштайна: Кордони моєї мови означають кордони мого світу.

– Ви зазначали, що маєте лише два класи. Чи плануєте збільшувати їх кількість, вводити нові методи навчання та власне по-новому популяризувати українське у Польщі?

– Ми мріємо про те, аби мати багато учнів і учениць різного віку. Тоді, відповідно, формувалися б і старші класи. Хочемо частіше проводити святкові заходи  не лише на шкільному рівні. Щодо методів навчання, то будемо поглиблювати метод «занурення» в іншомовне середовище: плануємо навчальні екскурсії, відвідини дитячих театрів, зустрічі з митцями і майстер-класи.

Мета нашої школи – бути незалежними, сучасними, толерантними, відкритими для діалогу. Інакше й бути не може, позаяк перебуваємо у середовищі комунікації різних мов, культур і релігій. Однак більшості українців за кордоном, особливо батькам дітей, на завершення хочу сказати наступне: дбаймо про українську мову, не позбавляймо своїх діток можливості вивчати рідну словесність поза межами України, адже саме рідна мова – це не тільки Ваша база для вивчення іноземних мов, це «інвестиція» у майбутню гармонію внутрішнього світу, за що дитина точне скаже Вам «дякую»!

Слота Христина, Терен