Тернопільські церкви Успіння Пресвятої Богородиці: історії руйнувань і відновлення

15 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці, і у понад 50 населених пунктах Тернопільщини відбудуться храмові свята…

В радянський період влада намагалася все зробити для того, щоби стерти з пам’яті людей те, що було пов’язано з релігією. Храми Успіння (Успення) у багатьох селах краю стояли пусткою, або були знищені, як у Тернополі.

ЯК ЗНИЩИЛИ ХРАМ У ТЕРНОПОЛІ

На засіданні виконкому Тернопільської міської ради від 31 серпня 1961 р. було ухвалено рішення №449 «…просити виконком обласної ради зняти з реєстрації релігійне об’єднання «Успенської церкви і дозволити переобладнання приміщення для господарських потреб». І облвиконком не забарився з рішенням, зняв з реєстрації релігійне об’єднання «Успенської» церкви «як таке, що об’єдналося з іншим» і дозволив «переобладнати церковну споруду для культурно-просвітніх потреб міста»…

…Потужний вибух на вулиці Островського (нині – Острозького) сколихнув травневий день 1962 р. На так званій «Рогатці» після вибуху впала дзвіниця церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Дзвіницю підірвали за наказом місцевого КДБ. Багато хто не знав, що й церква приречена на знищення. Саме на останню декаду серпня, ймовірно, на свято Успіння, було заплановано знесення цього тернопільського храму…

Ось протокол №25 засідання виконкому облради депутатів трудящих від 15 вересня 1962 р.: «п.1. Зобов’язати начальника дільниці №27 «Західукрзривхрам» Булигіна М.О. провести знесення приміщення церкви на вул. Островського до 1 жовтня 1962 р., виготовити для цього відповідний проект.

п.2. Зобов’язати голову виконкому Тернопільської міськради депутатів трудящих тов. Церковнюка О.Є. забезпечити безпеку проведення підривних робіт.

Голова виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих В.Лисенко, секретар В.Голий».

19 листопада 1962 р. церкву Пресвятої Богородиці комуністи висадили в повітря вибухівкою, знищили увесь комплекс споруд, із монастирем і цвинтарем. Так перестала існувати ще одна пам’ятка Тернополя.

Як писав Павло Сливка: «Після зруйнування церкви екскаватор під’їхав до розп’ятого Спасителя, що висить біля церкви, сам страждаючи на хресті і дивлячись на своїх плачучих християн-українців, жінок і мужчин. Люди пхалися до Спасителя, а міліціонери кричали: «Отойді». Повідганяли людей, а екскаватор під’їхав і хрест зі Спасителем звалив на землю».

На місці храму й цвинтаря звели сквер, а далі – житлові будинки, дитячий садочок, облаштували спортивні майданчики тощо…

…У липні 1991 р. організували релігійну громаду церкви Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ і утворили церковний комітет, до якого увійшли: В.Зарічний, О.Остап’юк, Б.Городиський, І.Балабан, О.Мурій, Б.Шушкевич, Я.Карп’як, Б.Глушик, а також депутати міськради – П.Сливка та О.Рибак. Саме ці люди подали на реєстрацію статут громади і поставили вимогу відбудувати церкву на старому місці за рахунок органів, які ухвалили рішення про зруйнування храму.

Рішенням Тернопільського облвиконкому від 24 липня 1991 р. №180 було зареєстровано громаду церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Після цього міськвиконком дозволив відбудувати церкву на старому місці. Спочатку побудували каплицю, а згодом розпочалася і відбудова храму. 28 серпня 1993 р. у відновленому храмі відбулася перша свята Літургія, яку відслужив владика Михаїл Сабрига.

…Історія свідчить, що не можна знищити віру батьків та прадідів, які б методи не використовували окупанти.

Храми, названі на честь Богородиці, войовничі атеїсти нищили чи не найбільше. Так, у 1983 р. у с. Домаморич бригада комсомольців-активістів району, очолювана головою Довжанської сільради, під охороною міліції руйнувала церкву Успіння (1910 р.). Вони знищили іконостас, усю церковну атрибутику, вивезли навіть лавки. У с. Шушківці на Лановеччині кілька разів намагалися понищити храм після закриття, у 1987 р. із церкви скинули хрести. У с. Возилів на Бучаччині храм спалили у 1952 р. І таких випадків було багато. Та й фігур Матері Божої у нашій області понищили найбільше.

ЦЕРКВИ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У НАШОМУ КРАЇ

Церкви Успіння Пресвятої Богородиці у нашому краї вражають своєю історією та архітектурною красою. Серед них є пам’ятки архітектури національного значення (Чортків – 1581–1584 рр.; Монастириська – 1751 р.; Підгайці – 1650–1653 рр., Збараж – 1755–1758 рр., Біще на Бережанщині, тут була чудотворна ікона «Милостива Матір Божа з Біща»; та ін.), у храмах є чудотворні ікони (с. Угринь 1870 р., з чудотворним образом Матері Божої «Невтомима поміч»), а є й так звані «мандруючі» (селище Нагірянка, що на Чортківщині, храм перевезли з Карпат у 1672 р., с. Черкавщина перевезена у 1936 р. з с. Тудорів, що на Гусятинщині, у Синівці, що на Лановеччині, храм перевезли у 1869 р. із с. Мізюринці) храми.

Звичайно, що найважливішою пам’яткою архітектури національного значення є Свято-Успенський собор Почаївської лаври, який споруджено у 1772–1782 рр. Його фундатором став граф Микола Потоцький, який пожертвував на будівництво храму і коронацію у вересні 1773 р. 2244 тис. злотих.

Є й цікаві історії про спорудження церков Успіння. Для прикладу, у 1860 р. на дідича села Ласківці на Теребовлянщині Юзефа Громніцького напали польські повстанці, які вимагали виплатити їм контрибуцію. Пана врятували селяни. Із вдячності за врятоване життя Громніцький надав 60 тисяч ринських на будівництво мурованої церкви. 1864 р. церкву Успіння Матері Божої урочисто освятив о. Дмитро Головацький.

Справді, Тернопільщина багата історією, а храми – це не тільки розрада для душі, а родзинки нашої архітектури. Зрештою, що може бути величніше, ніж церква, стіни якої зберігають молитви за здоров’я дітей наших батьків і прадідів.

Незважаючи на те, що слово «успіння» означає «смерть», у свято не можна сумувати. Адже смерть є переходом від земного життя до небесного. Наші предки дуже цінували це свято. Вони вірили, що цього дня обов’язково потрібно прийти до церкви і помолитися до образу Пресвятої Богородиці, і вона обов’язково почує молитви.

Віктор Уніят

На фото: У храмі святого Архістратига Михаїла с. Дубівці