Затишок у відомому тернопільському дитячому садку створили завдяки батькам

Інколи  мимовільний спогад під час розмови може  більше розказати, ніж годинна розповідь. Напередодні Дня дошкільника я завітала у 23-ій садочок Тернополя.  Навіть згадка про те, що його відвідував теперішній міський голова Сергій Надал, не заінтригувала настільки, наскільки вразив відгук однієї мами, син якої уже закінчив цей дошкільний заклад і зараз він учень школи№11. Я про Ірину Деркач – колишню вихованку дитбудинку. Саме вона поділилася з вихователями спогадами про те, що коли привела дитину у садочок, то стояла під вікнами, бо боялася, що з її Дениском будуть так поводитися, як з нею у дитбудинку. ’’Я не вірила, що так можна любити чужу дитину’’.

Яскраві кімнати, наповнені іграшками та дитячим гамором. Всюди затишно і милує око зі смаком підібраний інтер’єр кожної. Більше двох десятків голівок схилилося на письмом. Це старша група.

  • Заклад розрахований на 220 місць, зараз у ньому до 400 дітей, – починає розмову завідувач ДНЗ № 23 Тернополя  Галина Летинська. – Маємо 13 груп, з них 3 – ясельні. Уже відсвяткували 40- річчя закладу.  Серед його випускників – міський голова Сергій Надал, співачка Ірина Борисюк. Наша основна тенденція – це родинна традиції. Кожного року маємо 6-7 сімей, які приводять по другій – третій дитині.

Тут ніколи не було потреби у наборі дітей. Вони  мають подяки від батьків дітей з інших садочків за тимчасове перебування їхньої малечі. Також тут немає плинності кадрів. А ще серед працівників закладу – мами  вихованців. Тобто привела дитину, з’явилася вакансія і прийняли її з великою душею. Практично всі педагоги мають по дві вищі освіти.

  • Уся наша матеріальна база – це заслуга батьків, – з вдячністю говорить Галина Летинська. – Увесь комфорт усіх 13 груп  лише завдяки батькам. Адже дитина тут перебуває 5 днів на тиждень, є такі, що приводять за 5хв восьма і забирають майже о сьомій. А за сприяння міської ради ми поміняли у підвалі всі труби, підремонтували дах, спортивний зал, зробили музичний зал, два медкабінети, встановили вентиляційну систему на кухні.

Звичайно, діти як лакмусовий папірець, якщо щось не подобається, мовчати не будуть. А тут для них створені усі умови для виховання. Ще й педагоги викладаються повністю, бо добре знають свою роботу і відповідальні за все.

  • Кажуть, копійчана зарплата і ніхто не йде сюди працювати. Неправда. Коли людям добре, коли люди мають серце, вони все одно йдуть у садок . У нас багато працівників, які дуже скромно живуть, але вони не покидають заклад. А чи не показник те, що у нас є такі вихователі, до яких дітей записують за три роки наперед? Мені було би дуже шкода, якби вони кудись пішли.

За словами вихователя-методиста Лариси Вальорної, у садочку нині працює  36 педагогів, 27 вихователів, є фізінструктор, музичний керівники, психолог, керівник гуртка англійської мови.

  • Наші педагоги дуже працьовиті, з ними легко і просто, – каже пані Лариса. – У групах від 23 до 34 дітей. У групі 2 педагоги позмінно  і один помічник вихователя. Оплачується їхня праця невідповідно. На руки педагог отримує 4 тисячі гривень. Звичайно, виграють ті, хто працює трохи довше, бо мають надбавку за стаж.
  • Найважливіша якість наших педагогів – це любов до дітей, – розповідає завідувач садочка Галина Летинська. – У нас випадкових людей бути не може. Я, коли сюди прийшла, то казала, що ті люди, які не люблять дітей, мусять іти на 15 квітня торгувати шкарпетками. Ви знаєте – повідсіювалися. Адже коли ми бачимо, що під час сну вона не пильнує дітей, а гойдається на гойдалці, то попереджуємо одразу. Тому найважливіше – це любов до дітей, а всього іншого можна навчити.

У спортзалі зустріли Надію Луцик, що працювала у групі, яку відвідував Сергій Надал, помічником вихователя. Вона якраз чекала своїх малят. Розговорилися. Про Сергія Віталійовича спогадів не дуже – давно це було. А ось про теперішніх – хоч відбавляй.

  • 1 жовтня буде 37 років, як почала працювати у цьому дитячому садку. Прийшла сюди, коли мені було 24 роки, через власних дітей, так залишилася. Спочатку дітей мусила вибавити, потім вже внуків. Зарплата у мене 3200, а пенсії заробила 1400 грн. А діти зараз розкутіші, але всі  вони наші і ми їх любимо.

У своїй повсякденній роботі цей колектив прагне перетворити садочок на дім, у якому чекають на дитину, люблять її та турбуються. Тому сотні срібних голосочків дзвенять кожного ранку у цьому дошкільному закладі.

Руслана Стасишин

Хата

Comments are closed.