Чи вистачить тернопільському меру Сергію Надалу сміливості?

На носі новий опалювальний сезон. І щороку одні й ті самі “качелі”: якою буде ціна газу та скільки платитимемо за гарячі батареї. Так от що надумала тернопільська влада. На хвилі зазіхань на територіальну цілісність від Росії та спроби України відмовитися від будь-яких стосунків із нею, зокрема фінансових, вирішили запровадити у Тернополі торф’яний проект. Повністю перевести всі місцеві котельні з газу на торф. Аргументація була такою: по-перше, це дешево; по-друге, екологічно безпечно; по-третє, це альтернатива та вихід із газової кабали.

Почувши про ці наміри, містяни забили на сполох. Люди добре пам’ятають експеримент 15-го року. Тоді торфом затопили котельню на околиці – чад стояв на цілий район. А тепер така доля може очікувати усе місто. Частину котелень в місті вже переобладнали, протестували і анонсують людям новий торф’яний опалювальний сезон. Утім про еколоічний бік такої вигоди чіткого розкладу не дають.

Наші агенти ще навесні досліджували цю тему, спілкувались із людьми, яким довелось протестувати на собі усі плюси та мінуси такого опалення. Мінусів виявилося більше. Анонсована дешевизна у платіжках виявилася лише обіцянокою. А от незручностей – більш ніж достатньо. Осад від спалювання торфу опинявся у повітрі. Плюс жодні вікна не рятували від цілодобового гулу від роботи котелень. Люди дослідили, що перебудова котелень проводилась із порушенням будівельних норм.

До слова, торф’яні котельні активно застотосовують в Європі. Але їх будують за межами міста. Адже спалювання торфу супроводжується викидами. Дихати таким повітрям небезпечно для здоров’я. Або ж треба встановлювати потужні фільтри. А про них у проектах не згадувалося. Тобто загалом питань виявилося надто багато. Таке “щастя”, ціною власного здоров’я, навіть в ім’я енергозбереження та навіть заради енергетичної незалежності людям не треба.

Громада повстала, а міське керівництво ніби не чує. Наполегливо і далі просувають свою думку та переконують у тому, що тернополяни не розуміють, від чого відмовляються.

До речі, позиція тернопільського міського голови Сергія Надала у цьому питанні дуже жорстка та доволі агресивна. Інтерв’ю із нашим агентом на тему доречності переведення міста на торф та такого наполегливого лобіювання цього проекту перетворилося на потік звинувачень та закидів у непрофесіоналізмі. Згодом, прес-служба мера навіть поширила кілька статей з власною оцінкою цієї зістрічі. Звісно, нас ця пригода трохи потішила, але прямої відповіді на наші питання, а, в першу чергу, на питання містян від керівництва Тернополя ми тоді не почули.

Дуже насторожив і той факт, що компанія “Промгазтехнологія”, яка зараз із потужним мерським лоббі реалізовує торф’яний проект у Тернополі, має фастівське коріння і встигла “наслідити” в цьому містечку. Адже там так само намагалися перевести місцеві котельні на тверде паливо. Утім, вчасно втрутилася НКРЄ, скасувавши ліцензію. Чиновники розгледіли сумнівний пункт про “розподіл результатів спільної діяльності” у договорі із місцевим комунальним підприємством. Якщо коротко, то у майбутньому це могло б призвести до того, що міські котельні перетворилися б на приватну власність інвесторів. І зазначу, що такий самий договір укладався і в Тернополі. Вас це не наштовхує на певні думки?

До речі, у Фастові теж було чимало нарікань на екологічні проблеми від таких експериментів. Так що номер не пройшов. Але навіть попри те, що усі ці факти ми віднайшли та показали, вражень на тернопільську владу це не справило. Але бодай активна позиція містян, яким наполегливо впарюють екологічну бомбу під вікнами, не лишається непоміченою.

Днями у Тернополі пройшли громадські слухання з наболілого питання. Більшість категорично висловилась проти. То чи вистачить волі тернопільській владі визнати, що цього разу надурити народ не вдалося? Проявити врешті турботу про містян та публічно відмовитися від викоханого та пропіареного торф’яного проекту?

Насправді, я в захваті від принципової позиції тернопільських містян. Свої права, своє здоров’я треба відстоювати, відкинувши принцип “моя хата з краю”. Беріть з них приклад і ви. Прорвемося!

Тетяна Мартинюк,  24 Канал