Закон про вибори чи політична проституція?

Із прийняттям закону про вибори до парламенту в Україні стартувала виборча компанія. І традиційно вона розпочалася зі змін правил гри.

У будь-якого закону є прихильники та опоненти. Однак, у нашому випадку, ми розглянемо все з позиції – кому вигідно?

Однозначно, що прийняття закону стало наслідком кулуарних домовленостей між парламентською більшістю та опозицією. Що стало предметом угоди? Відповідь на це питання ми зможемо отримати, скоріш за все, вже після виборів. Наразі можемо лише здогадуватися. Хоча зараз деякі політики озвучують різні версії:  прийняття закону в обмін на звільнення Тимошенко, не порушення кримінальних справ стосовно колишніх високопосадовців уряду Тимошенко та депутатів БЮТ і НУНС… Але це все здається міфом.

Можливо, угода була більш глобальною і підступною. Тобто народні депутати зґвалтували народ України, причому у збоченій формі? На підтвердження цієї теорії є цілий перелік фактів. Розглянемо лише кілька:

–        Прийнятий депутатами закон не містив рекомендацій Венеціанської комісії, ЄС, КВУ та інших інституцій.

–        Після прийняття закону всі депутати (незалежно від партій), які за нього голосували, почали піар на тому, що унеможливили фальсифікації.

–        5% бар’єр призведе до того, що в наступний парламент пройдуть 2-4 великі партії.

–        Відсутність блоків залишає поза межами політичної гри молоді та невеликі партії.

–        Повернення до змішаної системи збільшує шанси влади отримати конституційну більшість (300 депутатів) і змінити основний закон.

Те що українські парламентарі періодично плюють – не новина. Але цього разу вони не тільки проігнорували елементарні цінності,а поглумилися над населенням нашої держави. Заяви про євроінтеграцію, демократичне суспільство, відкритість, прозорість лише фарс. Наріжним каменем прийняття законів є інтереси самих депутатів. Бо кожен з них хоче чим далі залишатися при владі, і відповідно при грошах, пільгах, благах… Ще у 1998 році Конституційний суд сказав, що кандидат одночасно не може балотуватися за списками і по мажоритарному округу. Але нашим депутатам суд «не указ».

Окрім шести народних депутатів, які голосували проти закону, всі інші вважають його хорошим. Хоча розшифрувати позитивні моменти не може ніхто. Річ у тім, що депутати проголосували лише за концептуальні питання. Повного тексту документи ще не має. Мабуть, він ще дописується у кабінетах адміністрації чи ще десь.

Повернення до мажоритарної системи, однозначний, крок назад. По-перше, щоб виграти вибори на мажоритарному окрузі потрібний серйозний фінансовий та організаційний ресурс. По-друге, як мінімум, потрібна індульгенція від влади. Щоб, принаймі, не заважали, чи не зняли з перегонів. Більше пояснювати нічого не потрібно.

А що трапиться з мажоритарником в парламенті? Потенційно вони всі тушки. В силу своєї позиції вони зобов’язані співпрацювати з владою. І на це будуть у кожного свої причини. Одних куплять, других залякають, на третіх «наїдуть» … Можна вважати, що Партія Регіонів буде мати 200 мажоритарників, прямо чи опосередковано.

Якщо зважити на цей факт, що прохідний бар’єр підняли до 5% і відмінили блоки то, вірогідніше за все, в парламент пройде три сили: Партія регіонів, ВО «Батьківщина», «Фронт змін». При використанні адмінресурсу і контролі виборчих комісій ПР візьме, як мінімум, сотню мандатів.

Тобто маючи більше 300 депутатів Янукович повністю контролюватиме парламент. І можна вважати, що вибори до Верховної Ради перший тур президентських перегонів. Другий тур може відбутися вже в стінах парламенту, коли змінять Конституцію і гаранта обиратимуть народні депутати. Що далі буде? Прогноз досить простий і песимістичний – через кільканадцять років Янукович-тато передає посаду Януковичу-сину…

А що ж так звана опозиція? А парламентські партії вже все вирішили. Вони навіть вже вголос почали говорити про погодження списку єдиних кандидатів від опозиції по мажоритарних округах. При цьому претенденти у цьому списку будуть лише від БЮТу, «Фронту змін», та НУНС. Тобто на окрузі буде два претендента від ПР і, так званої, опозиції. Представники інших партій будуть недопущені до перегонів, зняті з вибрів, або виконуватимуть роль статистів.

Якщо цей нюанс був однією з складових домовленостей чи сценарію то Україну чекає просто двопартійна система – ПР і кишенькова опозиція.

Мабуть, тому і посадили зі грати Юлію Тимошенко. Без неї БЮТ просто розвалився. Окремі особи поставили свої шкурницькі інтереси понад усе. У такому випадку звільнення Тимошенко не вигідне ні владі, ні колишнім соратникам ЛедіЮ. Але це вже її проблема, оскільки вона сама формувала команду.

На сьогодні шанси «Свободи», «УДАРу» і навіть тих самих соціалістів дуже примарні. Хіба на Банковій вирішать підкорегувати сценарій. Тоді ми можемо побачити в парламенті Кличка чи Тягнибока. Але у них буде мало «штиків» і повна відсутність впливу.

Як не дивно, але в цій єдина надія України на демократичне майбутнє – Віктор Янукович. Хоча це звучить парадоксально, але факт. Януковичу вдається те, що не зміг зробити за 20 років жоден з його попередників – він об’єднав Україні. По всій країні Януковича – НЕНАВИДЯТЬ. Правда, поки що у кожному регіонів по різному. Але, якщо теперішній гарант і далі продовжуватиме грабувати і ґвалтувати країну, то його чекає сумний фінал. І в авангарді цією боротьби буде саме Донбас. Він його породив, він його і знищить.

Сподіваємося, що разом з Януковичем на політичний смітник підуть і ті політичні повії з парламенту.

Степан Сірий