Як тернопільський священик на “Арена Львів” вболівав

Нещодавно в сусідній області на новоствореному стадіоні «Арена Львів» відбувся товариський матч між збірними України та Австрії. Відвідали цей перший поєдинок на «свіжому» полі майже 32 тисячі глядачів. Серед них був і тернопільський священик Катедрального Собору о. Мартин Хомів. Своїми враженнями він поділився з «Поглядом».

– Якраз цього дня я мав доповідь в Українському Католицькому Університеті у Львові – виступив я уже в кольорах збірної, з шарфом «Україна». Друзі зі Львова придбали мені квиток на футбол, тому ми поїхали у Львів всією сім’єю. Це була чудова нагода провести з дружиною і з донькою декілька днів у Львові. Правда, дружина на стадіон не потрапила, проте «Арену Львів» побачила по телевізору, в компанії наших близьких львівських друзів.

– На території нових стадіонів, що приймають Євро-2012, заборонено палити цигарки. На «Арені» це якось контролювали?

– Я бачив, як деякі вболівальники пробували прикурити. Але до них підходили охоронці і наказували погасити цигарку. Було у людей і пиво. Правда, пили вони мабуть в помірних дозах, бо якихось буйних чи неадекватних я не бачив. Взагалі все виглядало дуже культурно. Навіть матюків, я не чув. Звідусіль лунали національні гасла «Слава Україні – Героям Слава!»– це ж Львів.

– Як саме ви вболівали?

– Вірю, що завжди і в любих місцях можна себе культурно вести. Правда, коли відчувалася напруга, то я міг лише кричати, оскільки свистіти не вмію. Бувало, що просив глядачів, котрі заступали: «Сідайте, бо я нічого не бачу». Так само і мене просили «не заступати».
До речі, перед початком матчу з поля в публіку копали спеціальні м’ячі-сувеніри «Євро 2012». Один наш сусід зловив такий м’яч. То ми з тим мячем всі перефотографувалися і навіть залишили на ньому свої автографии сусіду на добру згадку.

– Чи було вам зручно перебувати на такому великому стадіоні? 

– Ми сиділи в другому ряду, прямо біля воріт Австрії, тому в першій половині матчу, ми стали прямими свідками першого голу України. Крім того – над нами розмістилися трибуни австрійських фанів. Їх там було небагато – чоловік може тридцять. Ми їх знизу вітали, вигукували шось на кшталт: «Як ви там?», «Привіт!».
А взагалі цей стадіон дуже зручний: там просторі коридори, широкі сходи, легко зайти-вийти. Також усі глядачі захищені від опадів та вітру завдяки спеціальному накриттю. Коли почав падати сніг, то заважав він тільки гравцям, бо над ними накриття немає. А ми сиділи в комфорті. Лише коли вийшли зі стадіону, то відчули, на скільки на дворі холодно.
Недоліком можу назвати лише те, що проблема громадського транспорту в тому районі Львова доволі виражена. Стадіон обминає об’їзна дорога, але вона дуже вузька, як для такої кількості транспорту, котрий і окрім матчу прямує нею. За кілька годин до початку футболу там утворилися затори. Погано, що проектатори стадіону ще не збудували парковку та додаткову лінію для авто вболівальників. Адже легківки та автобуси залишалися далеко від «Арени», а далі ми пройшли через болото.
Після завершення матчу таких великих заторів уже не було, бо багато людей поверталися в місто, а туди зі стадіону курсував громадський транспорт.

– Чи виправдала гра збірних України та Австрії ваші сподівання?

– Я думав, що вживу, реально, гра української збірної на стадіоні виглядатиме краще, ніж по телевізору. Виявилося, що по телебаченню оцінювати гру краще!

Люба Вовк, “Погляд”