«Тріода»: життя починається з музики

Андрій, Володимир, Олександр – фіналісти шоу Х-фактор 4. Зовсім нещодавно ці хлопці були звичайними студентами з Тернополя, а зараз їх знає майже вся країна. Про таємниці особистого життя, а також секрети успіху талановитого гурту – читайте далі.

ʽЖиття, поділене на ДО і ПІСЛЯ Х-факторуʼ

2 (Копировать)

Хлопці, перше питання стосується Х-фактору. А точніше того, як змінилося ваше життя після проекту?

Вова: Насправдібагато чого змінилось. Нас впізнають на вулиці, нас запрошують на концерти, ми даємо автографи.

Саша: Дуже багато друзів добавляється в соціальних мережах.

Андрій: Це хлопці про позитив розказали, я про негатив скажу (посміхається). Тепер не має часу на родину, батьків, відпочинок, у нас немає часу, якщо так можна сказати, на щось своє.

Проект закінчився. Що залишилось за кулісами медійного життя? Чи сумуєте ви за проектом; якщо так, за чим найбільше?

Саша: Так, сумуємо. Сумуємо за проектом загалом. Там була дуже хороша атмосфера, як серед самих учасників, так і у відносинах з колективом Х-фактору. Вони нас багато чого навчили, поводились з нами досить-таки толерантно, людяно, в будь-яких ситуаціях. Зірки, судді, ставились до нас лояльно, наприклад, навіть вибір композицій обговорювався, всі питання з приводу постановки номерів вирішувались разом, тобто сам ніхто нічого не вирішував. Можна сказати, що було розуміння, були приємні відносини, тому нам хотілося там працювати, хотілося залишатися у проекті якомога більше. Просто певний період було важко, адже шлейф попередніх ефірів затягував і втомлював, хотілося трішки відпочити, і тоді можна було продовжувати далі.

Вова: Можна сказати, що ми скучили за цим космосом, тому що, ось раніше, в нас було звичайне життя, ти живеш в буденності: гуртожиток, студенти, батьки, друзі. А тут ти приходиш, і  все по-іншому. Тебе забирають від сімї — спочатку ти сумуєш за ними, а потім в тебе народжується нова сімя, нове життя.

Андрій: Для нас Х-фактор – це була певна маленька країна, а зараз нам відкрилася справжня НАША країна, бо тепер ми можемо побувати і в Харкові, і в Одесі, і в Тернополі, і в Києві. Всі ці міста –  це нові друзі, нові знайомства.

Доволі часто, після повернення з подібних проектів, молоді таланти повертаються до свого звичайного життя і їх охоплює певний розпач. Чи не було такого у вас?

Андрій: Коли ми дійшли до фіналу, то зрозуміли, що вже все, частинка того життя вже пішла. Тому Х-фактор – це той короткий проміжок часу, який ми прожили, але який був, напевно,  найважливішим для нас. Це те, що ми полюбили.

ʽТій людині, якій є чим зайнятись – нема коли сумуватиʼ

IMG_0016

Під час проекту  сумували за рідними чи не вистачало часу на це?

Саша: Сумували!

Андрій: Не було часу! (Посміхаються)

Тут важко сказати. Ми і сумували, і часу на це не було водночас. Тому що, наприклад, депресії приходять до людини, коли їй нема чим зайнятись. Тій людині, якій є чим зайнятись, – нема коли сумувати. Ти приїздиш до міста з концертом, виходиш на сцену, і втома забувається. Можливо, ми колись втомимось і захочемо просто поїхати кудись, відпочити, але поки що ми хочемо і можемо, ми ще не вигоріли. Тому на сум просто немає часу.

Розкажіть про назву вашого гурту. Чи були інші варіації ?

Вова: Насправді, це не ми назвали, в нас є друг, і він придумав назву.

Андрій: Коли в нас були перші концерти, ми вже тоді задумувались, як в одну назву можна посмітити «Сашу», «Вову» і «Андрія». І так вирішили — ТРІОДА. «Трі», бо нас троє, а «ода»  – це пісня-присвята, балада. І вийшла така назва, і відразу запам’яталось, хоча ми думали, що нас будуть плутати з Тріадою, але завдяки Х-фактору тепер всі знають саме ТРІОДУ.

Постійні переїзди, концерти, зйомки. Чи не відображуються вони на якості вашої роботи?

Вова: Насправді, в нас  вже є певна схема: ми завжди приїжджаємо в ті міста, де будемо виступати, трохи раніше, щоб поспати, відпочити, набратися сил.

Андрій: Але, чесно, людина звикає до всіх навантажень; спочатку, звичайно, важко (перший тиждень-два), а коли ти постійно починаєш їздити, ти 6-ий раз в Харкові, для тебе ця тисяча кілометрів – вже як просто за місто виїхати.

Саша: Звичайно, ми втомлюємося, але ми стараємось якось це перебороти.

ʽКолектив – це єдиний музичний організмʼ

IMG_0043 (Копировать)

Андрій, Володимир і Олександр, у вас доволі цікава історія знайомства, особливо для всіх студентів, що читають наш журнал, адже ви познайомились в гуртожитку. Розкажіть про це.

Саша: Ми познайомились як студенти, навчаючись в університеті. Нас поселили в одну кімнату, і, на початку, як звично, виникає момент притирання, люди розпізнають одне одного. У нас спершу були конфліктні зустрічі, але тривало це буквально пару днів, і  в кінцевому результаті ми просто зрозуміли (!) один одного.

Андрій: Спочатку ми жили в одному елітному гуртожитку з викладачами, але нас звідти виселили, бо їм дуже заважала музика і постійні наші співи. Ми всі прокидалися з музикою, лягали спати з музикою, наше життя починається з музики, тому нас переселили вже в звичайну общагу, де нас зрозуміли. Ми раді, що  переїхали туди, там були класні коридори і акустика (посміхається), там ми могли дозволити собі співати просто у коридорі.

Ви – три друга. Чи допомагає вам ваша дружба у роботі, і, навпаки, чи не заважає?

Саша:  Ну, мені здається, що наша робота… вона зміцнює нашу дружбу.

Андрій: Ми можемо посваритись, але ми можемо посваритись не через роботу.

Вова: В роботі, навпаки, нам легше, адже ми підтримуємо один одного.

Робота в колективі  –  що це?

Андрій: Колектив – це єдиний музичний організм,а ти в колективі як особистість – це інший організм, і треба зрозуміти, хто за що відповідає, хто за серце, хто за голову,- кожен має свою функцію.

Знаю один цікавий факт – вас, хлопці, об’єднує спорт.  Розкажіть про це детальніше.

Андрій: Насправді, у нас Саша був спортсменом, а ми з Вовою старались підтримати його (сміється).

Саша: Ми займалися спортом під час навчання в університеті, у нас була фізкультура, потім, перед Х-фактором, ми займалися танцями, потім разом займалися в спортзалі, для того, щоб набути якоїсь форми.

ʽФормула успіхуʼ

IMG_0013 (Копировать)Олександр, ти один з хлопців, хто вчився  у ТНПУ ім. В.Гнатюка не на спеціальності, пов’язаній з музикою (адже твій профіль «Актор театру  та кіно»); що саме привело тебе до музики. Розкажи про це.

Саша: Все доволі прозаїчно. Треба було за щось жити. Знаєте, коли я закінчив театральний університет, я пішов працювати до театру і мені сказали: «Ваша заробітна платня буде складати 570 гривень», а я тільки 500 гривень заробляв за один вечір співом, і в мене просто постав вибір – або працювати в театрі, або щось їсти і жити більш-менш нормально, тому я продовжував працювати в ресторані і займатись співом.

Андрій: Насправді, це не була праця, це була підготовка до чогось серйозного, гадаю, що це була репетиційна база, за яку можна було отримати гроші, тобто ми ставились до цього, як до набуття досвіду. І для нас це був гарний досвід, адже ми співали в ресторані попсу і, паралельно з викладачами в університеті, класику.

Взагалі, ваші батьки не були проти такої творчої професії, адже доволі часто вони наполягають на більш серйозних професіях?

Андрій: Ситуація складалася так, що мої батьки завжди мріяли пов’язати своє життя з музикою, але на той час у них не було такої можливості, і так вийшло, що я теж вирішив пов’язати своє життя з музикою. Професійно займаюсь співом років з 15, але  творчо я був вихований мамою,  на її материнській пісні з українськими мотивами.

Саша: Аналогічна ситуація і в мене: моя мама, навчаючись у музичному училищі, буда вагітна мною.

Вова: В мене так само — я відразу сказав мамі, що нікуди не хочу, окрім музики, і, в принципі, ані мама, ані батько не заперечували. Можливо, вони розуміли, що це не є перспективно на даний момент – займатися музикою, але ніхто мені не заперечував.

Як ви вважаєте, які головні риси в собі, окрім  величезного таланту, допомогли вам дійти до фіналу Х-фактору?

Саша: Впертість, цілеспрямованість + ми один одного підтримували, бо були такі моменти, коли ми реально зривались, але все ж колективом підтягували однин одного.

Вова: Можливо, допомогло те, що нас було троє, адже коли людина одна – їй важко, а в нас були ми.

Можна сказали, що  формула вашого успіху – це є ваша підтримка один одного?

Андрій: Скоріш за все так. Наша формула успіху – це те, що у нас була одна мотивація, ми були як три джерела, що ллються в одну точку.

 Хлопці, дайте п’ять, найважливіших, з вашої точки зору, порад для вокалістів-початківців.

Саша:

  1. Треба відчути, чи це ваше.
  2. Треба працювати.

Андрій:

  1. Вірити в себе + важливий людський фактор, а саме те, яка ти людина.

Вова:

  1. Завжди залишатися людиною і залишатися собою, тому що кожна людина індивідуальна.

Андрій:

  1. Треба знайти свою фішку і розвивати її.

 

P.SОкрім концертів та запису нових пісень, хлопці розвиваються у новому напрямі для себе – танці. Можливо, вже скоро ми зможемо побачити нові танцювальні сюрпризи від «Тріоди»!


Автор: Олександра Миронова
Автор фото: Юлія Салдаєва

palindrome.com.ua

Comments are closed.