Галичина на арені. Міжнародній

Західна Україна пописалася в майже геополітичних маневрах і геть замакітрила й без того цікаву психіатрам голову представника Росії в ООН.

Мер Львова Андрій Садовий міцно посів друге місце за пізнаваністю своєї фізіономії в рейтинґу міських голів України. Перший, звичайно, Віталій Кличко, якому вдалося побороти «алкомайдан», а до Садового з Києва для ще більшого зростання його популярності приїхав яко special guest starтретій президент Грузії Міхеїл Саакашвілі. Нічого, що «витязем в шеварнадзевій шкурі» зараз цікавиться прокуратура на його батьківщині, зате у Львові він сказав фразу, від якої спалахують очі гіперпатріотів міста: «Я вражений і захоплений громадянами вашого міста, вашим головою, який зробив надважливі реформи і створив у Львові лабораторію реформ, необхідних сьогодні всій Україні». Садовий тим часом поклав ще один заліковий бал до кишені й, можливо, задумався, кого з «зірок» можна було б привезти в місто наступного разу.

Пояснити це можна хіба що конспірологічною пльоткою про те, що в Адміністрації Президента ще не вивітрилася ідея провести й дочасні місцеві вибори. Байдуже, що конкуренцію в такому разі Садовому склав би тільки фрік Дзідзьо, і то тільки тоді, коли тінейджери мали би право голосу.

 

Садовий як добрий господар ніколи не погребує зайвою засвіткою вже майже на міжнародному рівні, а от власник ЛАЗу Ігор Чуркін спалахнув геть невчасно, коли ще раз в соціальній мережі з’явився його допис, який  мусив би завстидати галичан:

«Вся промисловість на Галичині знищена: завод телевізорів “Електрон”, Тернопільський комбайновий завод та БПК, заводи радіоелектроніки “Сатурн” і “Оріон” та тисячі інших підприємств. Реґіон повернувся до стану 30-х років минулого століття, коли найбільшим підприємством Галичини був львівський пивзавод. Живуть галичани тільки за рахунок того, що третина населення працює за кордоном і шле сюди перекази. Решта в Україні продають один одному китайські труси і торгують пивом. Діти просаджують прислані батьками долари і євро в кабаках, а в проміжках між пиятиками ходять на нацистські збіговиська».

В обласній раді дали перевірену на сто відсоткіів інформацію про те, що власник автобусного заводу (підприємство, до речі, зараз називається Завод комунального транспорту) є сином постійного представника РФ в ООН Віталія Чуркіна. Потім так само впевнено казали, що племінником. Чуркін-сивий вмив руки фразою:

«Хотів би з усією відповідальністю заявити: племінників у мене немає ні в Україні, ні, на жаль, навіть у Росії. А моїх однофамільців прохання не чіпати. (Ну і як не любити цих українців за їх почуття гумору!)»,

а Чуркіну-хокеїсту пасувало б задуматися над своїм статком у Львові, бо ж націоналізують і нічого не доведеш. А націоналізувати пасує з якоюсь вишуканою єзуїтською любов’ю, бо москаль, який так печеться про Галичину, має в своєму творчому доробку «вбитий» суднобудівний завод у Миколаєві. І не треба казати, що то може спровокувати росіян на якусь ще одну гидоту. Не спровокує. Уго Чавес штатівські нафтові свердловини свого часу націоналізував — і операції «Буря в джунглях» не сталося, а власник однієї з візитівок Львова, як кажуть на його батьківщині, рилом не вийшов до екзальтованого індіанця.

Попри розмаїті труднощі, галичани гецують. Виявилося, що Тернопіль отримає Почесний прапор Ради Європи, яким нагороджують місцеві та реґіональні органи влади за активне поширення європейських ідеалів. Отримують відзнаку щорічно лише 20–25 міст. ПАРЄ ухвалила таке рішення ще в квітні, але згадали про нього щойно тепер, тож офіційно передадуть Прапор на публічній церемонії у День міста, 28 серпня.

Уродини Тернопіль святкуватиме без феєрверків, бо на них таки накладено мораторій, поки не перестануть воювати на Сході. Мораторій працює, і два ресторани вже позбулися права на нічну торгівлю через зайву любов до китайського винаходу. До речі, минулого року Тернопіль нагородили ще й Дипломом Ради Європи за поширення ідей європейської спільноти.

Приємну дрібничку у вигляді форуму української молоді діаспори дозволяє собі Івано-Франківськ, де заплановано проведення цього дійства. Кажуть, що мають приїхати навіть японські українці, і представники тої країни подивляться, чим дихає їхня стара Вітчизна.

Життя — триває.

Юрко Тимчук, Збруч