Автомайданівець Ігор Василів: “Із самого початку ми стали для держави своєрідними милицями”

За понад два роки громадської діяльності активісти з ВО «Автомайдан. Тернопільський осередок» стали своєрідним авторитетом, а тому на них зважають, до них прислухаються, їх поважають і навіть… побоюються. Побоюються, звісно, ті, хто нечесний на руку й чию діяльність вони беруть під контроль. А це переважно прокурори, правоохоронці, судді, високопосадовці… “Ми можемо бути як добрими друзями для посадовців, так і страшними ворогами, якщо вони себе компрометують”, – наголошує керівник організації 36-річний Ігор Василів. І йому віриш, бо знаєш, що він каже правду. Ігор був одним з ініціаторів створення громадського руху “Автомайдан. Тернопільський осередок”, який за короткий час об’єднав довкола себе чимало власників авт. Нині ключову роль цієї громадської організації неможливо переоцінити: якщо раніше активісти проводили громадські акції у різних українських містах, ефективно блокували спроби придушення протестів з боку тодішньої влади, у критичні моменти підвозили на Майдан людей, ліки, їжу та все необхідне, то тепер борються із корумпованою машиною у прокуратурі та поліції.

– Усе почалося після побиття студентів на Майдані 30 листопада 2013 року, – розповідає Ігор Василів. – Стерпіти таке було неможливо, і ми з друзями поїхали на Європейську площу до Києва. Там знайшли однодумців, почали координувати свої дії у всіх містах України…

– І після Майдану ви не згорнули діяльності, а навпаки, повномасштабно її розгорнули …

– Ми зрозуміли, що дороги назад уже немає: якщо змінювати країну, то потрібно йти до кінця. І почали змінювати її з нечесних посадовців. Для початку вирішили, що будемо їздити до них додому. Як виявилося, цей метод досить дійовий, бо наших “візитів” корупціонери й хабарники дуже бояться. Наші акції бачать сусіди, діти, батьки й розуміють, що Іван, Петро чи хто б там не був працює нечесно, бо інакше автомайданівці до нього не поїхали б. Уже й жарт є: якщо до тебе додому приїжджає “Автомайдан”, то твоя наступна зупинка – Ростов (усміхається – авт.).

– Автомайданівці намагаються контролювати поліцію і прокуратуру, і якщо раніше ви казали, що з поліцією трохи легше, бо її вдалося зробити більш відкритою, то з прокуратурою важче, бо це досить закрита структура…

– Це правда. Прокуратура абсолютно закрита структура і дуже важко з цим боротися. Можемо це простежувати за реформою, чи, точніше, за її відсутністю, бо до прокуратури не прийшли нові кадри. Тому ми досі наполягаємо, щоб прокуратуру реформували хоча б на сорок відсотків, бо якщо у систему ввійдуть сорок відсотків нових кадрів, то вона вже не зможе працювати по-старому. Часто з цього приводу запитують: а чи справляться люди без досвіду? Ми відповідаємо словами великого чеського реформатора Гавела: краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу. Ми зустрічалися з колишнім генпрокурором Шокіним, і з теперішнім генпрокурором Луценком, приходили й до недавнього прокурора Тернопільської області Мартинюка і казали, що ми можемо бути вашими надійними друзями й однодумцями, що можемо разом “добивати” корупціонерів, зможемо разом очистити від них суспільство, але якщо ви хоч раз нас обманете, то станете нашими ворогами. Мартинюк нас не послухав, бо думав, що йому все так зійде з рук, а так не буде. Кажуть, що ніхто не хоче очолювати прокуратуру Тернопільської області, бо ми дуже активні й заважаємо “працювати”. Насправді у цьому є велика заслуга тернополян, бо вони дають нам таку змогу.

– Ви не раз показували маєтки прокурорів, розповсюджували викривальну інформацію про їхню діяльність, а нещодавно до Тернополя навідалися ще й детективи НАБУ і провели серію обшуків в органах прокуратури…

– За результатами тих обшуків прокурор Тернопільської місцевої прокуратури Віталій Сідоров і заступник обласного прокурора Іван Антюк нині під слідством. Проте Антюк вирішив схитрувати й оформив собі відпустку по догляду за дитиною до трьох років. Думає, напевно, що зможе таким чином відсидітися і зберегти посаду до кращих часів. Але так не буде. Гадаю, Мартинюк тому й пішов з посади і його призначили заступником обласного прокурора Хмельницької області, що не зміг справитися з корумпованим оточенням. Коли НАБУ в Тернополі проводило спецоперацію, я просив Мартинюка дистанціюватися від Сідорова й Антюка, подати клопотання на їх звільнення, але він був певен, що ніхто нічого не доведе. Мабуть, тому він так думав, що прокуратура Тернопільської області порушила 20 кримінальних проваджень проти корупціонерів і жоден з них досі не покараний. Тут усе вирішують гроші… Але найстрашніше, що за тими грошима – людські долі. Пригадую, один із набушників казав, що прокурори страшні не тим, що відпускають винних, а тим, що порушують справи на невинних. Якби вони були чесними, то їх ніхто б не переслідував. Ми щовівторка приходили до обласного прокурора, його заступників, просили: хлопці, робіть щось, працюйте… Вони нас ввічливо вислуховували, а потім радилися, як порушити проти нас кримінальні провадження.

– Є інформація, що ви нещодавно увійшли до Ради громадського контролю при НАБУ…

– Так, ця Рада громадського контролю буде засідати в Києві. До її складу входять 15 осіб, троє з яких – автомайданівці. Наша робота полягатиме в контролі за діяльність детективів НАБУ, ми можемо їх викликати і заслуховувати на засіданнях, а також займатимемося питанням добору кадрів у НАБУ.

– Ви брали участь у переатестації поліції. Розкажіть про цей досвід.

– Я вже говорив про сорок відсотків нових кадрів у прокуратурі, тому під час переатестації поліції стверджував, що не треба боятися вигнати сорок відсотків старих кадрів. Можливо, хтось і скаже, що до поліції понабирали будь-кого, але потрібно розуміти, що на співбесіду із кожним кандидатом ми мали лише по чотири хвилини. До того ж упродовж двох останніх років до органів внутрішніх справ практично не приходили нові люди. Тому нині в Головному управлінні Національної поліції у Тернопільській області, наприклад, лише 14 слідчих, а має бути 40! Це проблема.

– За понад два роки громадської діяльності чим особливо гордитеся, чого вам вдалося добитися?

– Вважаю, що з самого початку ми стали для держави своєрідними милицями і показали, що можна працювати по-іншому. Тепер держава має працювати сама. Ми скрізь були першими, першими поїхали до Криму, першими пішли на війну, одними з перших заснували логістичний склад і зайнялися волонтерством. Пишаюся тим, що зустрів Людей з великої літери і тепер знаю, що є кому прикрити мій тил. І якщо будуть казати, що ми розвалили міліцію і прокуратуру, то ми з цим погоджуємося (усміхається – авт.). Нині в країні складна ситуація, але помилково вважати, що нічого не змінилося. Змінилося. Ми стали нацією, змінилася свідомість людей. У нас яка найбільша проблема? Україною керують олігархи, яким вона не потрібна як держава, вони й ідуть до парламенту, щоб захищати свої олігархічні інтереси. І страшно, що такі люди при владі, бо в них в голові тільки нажива. Як їх можна схиляти до чесності й доброти, якщо в їхніх очах лише доларові знаки? На Майдані ми посіяли зерно змін, і я вірю, що воно обов’язково проросте, просто потрібно його плекати й оберігати. В Америці таких людей, як автомайданівці, називають сторожовими псами на порозі демократії. І ми свою справу доведемо до кінця, чого б це для нас не коштувало.
Джерело: НОВА Тернопільська газета