На Тернопільщині йде «війна» за гуртожиток

18 сімей відмовляються залишати непристосовані казармені кімнати для їх реконструкції

Жителі готелю-гортужитку «Юність» бояться, що після реконструкції приміщення вони можуть залишитися з неповнолітніми дітьми на вулиці. А все тому, що придбати квартири значно більшої площі вони не зможуть через фінансову скруту. Нині ситуація зайшла в тупик. З одного боку, 18 сімей живуть у підвішеному стані, не маючи довогорів оренди на проживання і в судах намагаються відстояти своє право на квадратні метри, з іншого – адміністрація будівлі домагається через суд виселення під різними, зазвичай цілком обгрунтованими, приводами людей з їхніх помешкань задля приведення житла до прийнятних для проживання нормативів.

«Оплата має бути!»

Будівля гуртожитку свого часу була призначена для проживання в ній курсантів-призовників, яких готувала Бучацька автошкола для Міністертва оборони спершу СРСР, а згодом України. Але кілька років тому повністю припинилося замовлення Міноборони на навчання водіїв для українського війська, відповідно гуртожиток став пустувати. І в 2007 році було прийнято рішення від’єднати його від автошколи, створивши при цьому юридичну структуру – готель «Юність». Рік часу готель працював рентабельно, але потім справи пішли гірше. У Бучачі почали відкриватися нові готелі, відповідно в «Юності» суттєво зменшився наплив людей. Щоб якось виживати та утримувати гуртожиток, близько 10 років тому директор автошколи поселив тимчасово в кімнати на 3-4 поверхи мешканців Бучача, левова частка яких не мала відношення до школи. Далі приміщення почали перевіряти контролюючі органи, зокрема, інспектори з пожежної безпеки, які виявили в кімнатах балони зі зрідженим газом, електроплити, пральні машини. Їх наявність могла привести до нещасного випадку, відповідно всю відповідальність за пожежний стан готелю-гуртожитку поклали на директора.

– Коли люди вжилися, то забажали покращених умов проживання і самовільно, маючи по дві кімнати, зробили одну, замуруваши при цьому одні вхідні двері, вибили перестінок. Підключили електричні прилади, чого не можна було робити, бо проводка не витримує. Раніше там жили курсанти і, окрім радіо, в кімнатах нічого не було. Для прикладу, прасували курсанти в побутовій кімнаті, готували їжу на спільній кухні тощо, – каже директор готелю «Юність» Василь Керницький. – Коли інспекторами це все було виявлено і покладено на мене відповідальність щодо стану будівлі, я звернувся до вищестоящого керівництва Товариства сприяння оборони України (ТОСУ), як власника гуртожитку, щоб задля запобігання нещасного випадку провести реконструкцію кімнат під квартири (частину – за власні кошти, частину – коштом мешканців).

При цьому планувалося адміністарцією готелю тимчасово виселити жильців, які нині там проживають, водночас після реконструкції їм було обіцяно дати першочергове право викупити собі квартири.

– З такою пропозицією мешканці не погодилися, мовляв, це для них завелика ціна. Ми ж зробили експертну оцінку (2300 грн. за кв. м), при цьмоу були готові піти на те, щоб цю варітсть зменшити до 1850 грн. за 1 кв. м. Вони і далі стоять на своєму, вимагаючи віддати їм житло безкоштовно, щоб згодом його приватизувати. Але це їм не вдасться, бо гуртожиток, як і вся автошкола загалом, свого часу були збудовані коштом ТОСУ і є власністю товариства, – зазначив директор «Юності».

Окрім того, як зазначив пан Василь, питання передачі приміщення на баланс міста вирішує не він одноособово, а вищестояще керівництво. Натомість голова Тернопільського обласного комітету ТСО України Анатолій Новгородський під час нашої бесіди з директором готелю зателефонував до нього і зазначив, що ніхто безкоштовно передавати приміщення не буде: нехай міська рада викуповує кімнати і бере на баланс або ж мешканці самі це мають зробити, але оплата має бути!

Наразі на запитання, чи є у директора документ, який засвідчує право власності на гуртожиток, Василь Васильович відповів, що такий папір був, натомість у суді його скасували, при цьому є свідоцтво на право власності всього комплексу автошколи, куди й входить гуртожиток, видане ще у 1991 році.

«Ми звідси не вступимося!»

Мешканці гуртожитку стверджують, що стоятимуть на своєму до останнього, для цього навіть об’єднались у кооператив.

– Люди в кімнатах прописані по 10-12 років, тут народилися їхні діти, відповідно їм немає куди йти, – запевняє голова кооперативу «Бучацька юність» Марія Стефанюк. – Хіба є совість у людей, які хочуть виcтавити на вулицю 18 сімей з неповнолітніми дітьми! А те, що будинок аварійний і потребує реконструкції, лише ширма. Просто хтось хоче, продавши його, заробити на ньому великі гроші. Ми ж переконані, що гуртожиток не є власність ТОСОУ, він перебуває в загальнодержавній власності, натомість товариство є лише тимчасовими балансоутримувачами. Відповідно ТСОУ не має права продати гуртожиток, а тільки може користуватися цим майном. Якщо це їхня власність, то нехай товариство доведе це. Я неодноразово просила Василя Керницького, нехай він покаже документ, який засвідучує право власності на гуртожиток, і тоді ми ступимося, але якщо його немає, відповідно будівля не належить ТСОУ, то має бути знайдений компроміс. Сьогодні ж має місце розбазарювання державного майна, на яке Товариство не має права…

Молода мама Наталія Тереняк, яка мешкає в гуртожитку з 1999 року, каже, що на початках можна було досягнути компромісу, але ні керівництво обласного ТСОУ, ні адміністарції готелю не хоче йти на поступки.

– У квітні 2011 року нас поставили перед фактом, щоб ми викуповували кімнати за ціною 2300 грн. за 1 кв. м. Плюс уся реконструкція мала відбуватися за наш рахунок. У мене немає таких грошей, до того ж сім’ї немає куди податися на час реконструкції. Якщо нас виселять,  я з дитиною залишаюся на вулиці. Заявляю всім: ми звідси не вступимося! Ми йтимемо до кінця, будемо страйкувати, двері собою перекриватимемо, але свого не віддамо. Адже коли пройде реконструкція, відповідно будинок втратить статус гуртожитку, а набуде статусу житлового будинку. Відповідно коли нас виселять, то навряд чи ми вже сюди потрапимо. В гуртожитку ми ще маємо якісь права, а в будинку – ні! – переконує пані Наталя.

Натомість мешканці гутрожитку стверджують, що всі приписи контролюючих орагнів можна трактувати не інакше, як те, що ТСОУ не взмозі утримувати будівлю. Відповідно, кажуть вони, висновок тільки один: передати будівлю в комунальну власність.

А суд і нині там…

Сьогодні справа зайшла у довготривалі судові процеси, які вже тривають понад півроку. І, очевидно, вивести кінці у найближчий час буде важко.

– Від 30 травня ц.р. позовні заяви адміністарції готелю «Юність» щодо виселення мешканців лежать у суді, водночас і до сьогодні ніхто не може сказати, як бути далі. До суду ходжу, як до школи… Мешканці були попереджені під розпис за три місяці про реконструкцію, з того часу не платять за оренду (борг накопичився близько 30 тис. грн.), але відмовляються виселитися. Натомість кажуть: «А ось ми живемо 10 років і нічого не стається?» Я ж на те говорю: добре, що нічого не стається, нехай вони ще благополучно проживуть 10 і більше років, але не дай Боже, щось станеться. Так далі їм проживати не можна. Тут закладена бомба, яка колись вибухне, і тоді буде клопіт усім. Хтось буде сидіти в тюрмі, я ж цього не хочу. Відповідно, щоб уникнути найгіршого, я звертаюся в різні інстанції, б’ю на сполох, але поки всі мовчать, – переконує Василь Керницький.

Натомість судовий процес з боку «Юності» не один. Мешканці гуртожитку теж подали позов. Вони вимагають передати гуртожиток на баланс міської ради згідно з законом «Про реалізацію прав мешканців гуртожитків».

Влада чекає судового рішення

Голова Бучацької РДА Василь Савка, який 18 років пропрацював у Бучацькій автошколі, достеменно знає ситуацію щодо даного конфліку і бачить наступний шлях виходу з нього.

– Я не пихильник того, щоб людей виселяти. Якщо закон дозволяє людям там жити –будь ласка. Водночас потрібно задокументувати те, що є в кімнатах, мешканці мають стати власниками і самі за себе і за свою сім’ю нести відповідальність. На маю думку, реконструкцію потрібно робити і надати людям першочергове право викупу їхніх кімнат за мінімальну ціну. Хоча остаточну крапку в цій справі має поставити суд, і яким буде рішення суду, так діятиме і влада Бучацького району, – зазначив голова РДА.

Більш категоричним був перший заступник голови Бучацької РДА Євген Щербатий: – Коли люди поселялися, то давали по 500-600 доларів. Зараз їм кажуть виселятися. Вони на те відповідають:  віддайте наші гроші. Люди провели там якийсь ремонт, обладнали кухню, ванну, проживають у кімнатах з неповнолітніми дітьми, відповідно їх можна виселити посеред зими. Коли керівництво автошколи прийняло рішення поселяти туди людей, вони з владою не радилися, ніяких погоджень не питали, натомість поселяли людей за тільки їм відомим правам. А зараз хочуть залучити всі служби, щоб вигнати людей звідти!»  

Міська рада Бучача, щоб вирішити конфлікт мирним шляхом, була готва взяти приміщення гутрожитку собі на баланс. Для цього у травні місяці мер Бучача Йосип Мосціпан звернувся до голови Товариства сприяння обороні України Віктора Тімченка, на що отримав негативну відповідь. Мовляв, побудовані за рахунок власних коштів організації ТСО України об’єкти є власністю ТСОУ, рішення по їх відчуженні приймає з’їзд та пленум ЦК ТСО України за поданням обласних комітетів (в даному випадку голови обласного осередку Анатолія Новгородського). При цьому ще в березні ц.р.пан Новгородський звернувся до вищестоящої інстанції, щоб та дала дозвіл на розробку проектної документації з метою переобладнання гуртожитку загальною площею 1312,9 кв. м під житлові квартири з подальшою реалізацією. Отож вище керівництво ТСОУ не могло не знати про заплановану реконструкцію, натомість відписками водило мера Бучача за ніс.

Віталій Попович

 

ДОВІДКА Мін’юсту України

Згідно з абзацом третім пункту 1.4 статуту Товариства сприяння обороні України (ТСО України), затвердженого VII позачерговим з’їздом 26 вересня 1991 року про реорганізацію ДТСААФ УРСР як структурної організації ДТСААФ СРСР у самостійну всеукраїнську громадську організацію ТСО України та зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991 (Свідоцтво № 131), ТСО України є правонаступником ДТСААФ УРСР.

 

КОМЕНТАР

Ольга Процків, перший заступник голови РВ ФДМУ в Тернопільскій області:

– Товариство сприяння обороні України (до 1991 року Добровільне товариство сприяння армії і флоту СРСР – ДТСААФ) ввійшло у перелік громадських

організацій колишнього загальносоюзного підпорядкування, які діяли на території України на момент прийняття Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”.

Статтею 1 Закону України „Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 р. №1540-ХІІ, передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України є державною власністю. Таким чином, майно Товариства сприяння обороні України на сьогоднішній день є загальнодержавною власністю, а тому гуртожиток на вул. Винниченка, 1 у м. Бучачі підлягає передачі до комунальної власності у відповідності до Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

На фото: Директор готелю “Юність” Василь Керницький показує, як від самовільного підключення електроприладів горить проводка.

Номер один