Правда через 25 років. В Чорнобилі був насправді ядерний вибух

Відзначаючи 25-річчя катастрофи Чорнобиля, ми відзначаємо ще одну дату – 25-річчя некомпетентності влади не тільки Радянського Союзу, а й усіх тих не зуміли поставити “крапки над i” в найбільшій катастрофі сучасності

Матвій Ганапольський, ТСН
Аварія на ядерній станції в Японії лише збурила дискусію про Чорнобильську аварію.

Розслідування, що провели російські ЗМІ напередодні 25-річчя трагедії, свідчать про те, що громадськість і Росії і Україні до цих пір не має точної відповіді на питання – так що ж це було насправді.

Доходить до смішного. Вважається, що на ЧАЕС рвануло 26 квітня 1986 о 1 годині 23 хвилини ночі, коли чергова зміна проводила на четвертому реакторі, зданому в експлуатацію всього за два роки до цього, плановий експеримент. Однак достеменно точний час аварії так ніким і не встановлено, про це пише “Новая газета”.

Народу через газету “Правда” оголосили: “Аварія сталася через низку допущених працівниками електростанції грубих порушень правил експлуатації реакторних установок”. Провину за вибухнув реактор, загибель 30 чоловік, збиток в 2 мільярди рублів переклали виключно на оперативний персонал і керівництво станції, вказує газета “Московський комсомолець”.

А ось як призначили винних: Колишній директор ЧАЕС Віктор Брюханов, депутат, лауреат і орденоносець, був оголошений злочинцем, отримав 10 років таборів. Разом з ним були засуджені п’ятеро підлеглих – головний інженер Микола Фомін, його заступник Анатолій Дятлов, начальник реакторного цеху Олексій Коваленко, начальник зміни станції Борис Рогожкін та інспектор Держатоменергонагляду Юрій Лаушкин. Фоміна та Дятлова також засудили до 10 років, Рогожкіна дали 5 років таборів, Коваленко – 3, Лаушкіна – 2. Вирок оскарженню не підлягав. Матеріали справи та відомості про аварію засекретили.

Потім практично всіх випустили, після відсидки половини терміну. Але, зрозуміло, життя цих нещасних вже була скалічена. І лише тепер з’ясовується, що реактор був неправильно спроектований, в чому зізналися наукові керівники, які його конструювали.

Але, головне, залишається запитання – то що ж це був за вибух.

І тут сенсаційно звучать свідоцтва “Нової газети”, які вона отримала від дослідника аварії в Чорнобилі Миколи Чечерова, який 20 років пропрацював безпосередньо всередині реактора – з 1986 по 2005 рік.

В інтерв’ю він розповів, що йому та іншим дослідникам-ентузіастам вдалося потрапити в усі приміщення четвертого блоку, у центральний зал, у всі підреакторні приміщення.

“Нам вдалося обстежити всі місця скупчення паливовмісних розплавів, і стало ясно, що розплави потрапили в басейн-барботер (ємність, призначену для прийому пара у разі проектної аварії), ніякого парового вибуху, якого так побоювалася урядова комісія, не відбулося. У шахті реактора і в приміщенні під ним також ніяких слідів вибуху не виявили. Видимі руйнування, тобто ті, які ми своїми очима бачили, говорять, що вибух стався прямо в центральному залі.

Вибух був один, і він був ядерний “, – говорить учений. За його словами, шахта, коли вони туди залізли, виявилася порожньою.” Більш того, в ній ми не виявили жодних слідів горіння, навіть фарба на металоконструкціях була ціла “. Чечеров стверджує, що всі повідомлення в газетах про те, що графіт в реакторі горів мало не два тижні, – абсолютні вигадки. “Це все від незнання того, що графіт реактора РБМК не горить! Ця легенда була потрібна, щоб декларувати існування активної зони в шахті “, – сказав він.” Нам – людству в цілому, конкретним країнам і більшої частини людей, що опинилися в зоні дії наслідків ядерної аварії, – вдалося пережити ядерну катастрофу. З труднощами, з втратами, з величезними моральними та психологічними витратами. Але все-таки пережити.

Адже тут ще важливо усвідомити, що це був один з найбільших реакторів у світі, і, мабуть, реакторної аварії, страшніше чорнобильської, на планеті в принципі бути не може “, – вважає Микола Чечеров.

Стверджуючи, що це був ядерний вибух, Чичеров вважає, що всі подальші дії з ліквідації активної зони в реакторі – польоти вертольотів, засипка і все інше – все це було марно, бо там, усередині, вже нічого не було – все вилетіло при вибуху і розсіялася над Європою.

Відзначаючи 26 квітня скорботну дату – 25-річчя катастрофи Чорнобиля, ми відзначаємо ще одну дату – 25-річчя некомпетентності влади не тільки Радянського Союзу, а й усіх тих, хто в наступні роки так і не зумів поставити “крапки над i” в найбільшій кататстрофе сучасності. І хоча давно відомо, що РБМК-1000 (реактор великої потужності канальний; такі досі забезпечують майже 50% атомної енергії в Росії, за кордоном їх не використовують) володів рядом конструктивних недоліків, ніхто так і не знає, усунуті ці недоліки.

Однак, крім небезпеки від неправильно спроектованого реактора, Чорнобильська аварія вчить, що не менш небезпечно неправильно спроектоване радянське суспільство.

Вибух в реакторі був тільки один раз, але відлуння від нього було неодноразовим.

Була неправильна конструкція реактора, але про це не говорили.

Був вибух, але його приховували і виганяли людей на демонстрацію.

Були винуватці трагедії, але “сидіти” призначили зовсім інших.

Були “ліквідатори”, які, можливо, ліквідували те, чого не було.

Була і є сумна доля цих ліквідаторів, які до цих пір намагаються отримати від держави обіцяне.

Ось чому 26 квітня Україну, Росія і Білорусія згадують про вибух, хоча вибух, як і годиться вибуху радіоактивного, виявив недосконалість нашого суспільства. І хоча СРСР давно пішов в минуле, всі проблеми залишилися.

Як і буває при радіоактивному зараженні.