Надія Рижак — лікар-легенда родом з Тернопільщини

8 жовтня 1918 року в селі Митки Барського району Вінницької області в багатодітній селянській сім’ї народилася донечка, якій судилося стати видатним лікарем, про яку будуть знати не лише на її батьківщині, але й у всій Україні.

Закінчивши Барську середню школу 1937 року, Надія Василівна Рижак відразу вступила на навчання до Вінницького медичного інституту й у квітні 1944 року закінчила його із запізненням на два роки через Другу світову війну. Її скерували на роботу завідуючою дитячою консультацією Чемеровецького району Хмельницької області, де працювала до 9 квітня 1945 року, а відтак перевели в Гусятинську районну лікарню, де не було жодного лікаря. Тому вона приймала різних хворих та пологи – у помешканнях жінок, бо пологових відділень не було. Саме тоді в молодої талановитої лікарки з’явилося бажання стати акушером-гінекологом. І вона поїхала у Львівський медичний інститут для вдосконалення знань з акушерства та гінекології. Після закінчення навчання 1947 року Надія Василівна отримала скерування на роботу в Копичинську районну лікарню, де впродовж п’яти років очолювала акушерську та педіатричну служби. Завдяки невтомній, наполегливій організаційній праці вона домоглася відкриття пологового відділення, яке було одним з перших у лікарнях області. Керівництво обласного управління охорони здоров’я перевело Надію Василівну на посаду головного лікаря пологового будинку в Тернополі, а в квітні 1953 року призначають обласним акушер-гінекологом, де проявився її хист керівника медичної служби, яку вона очолювала впродовж 27 років.

З великим ентузіазмом Надія Рижак взялася за створення в районних і дільничних лікарнях пологових відділень та колгоспних пологових будинків, що зумовило повну відсутність пологів вдома. Великим досягненням Надії Василівни була організація виїзних бригад для надання допомоги при невідкладних станах в акушерстві та гінекології. Вона сама виїжджала в районні та дільничні лікарні, а також у колгоспні пологові будинки, де навчала молодих лікарів наданню хірургічної допомоги поза пологами та при пологах. 1962 року, вперше в області, не було жодного випадку материнської смертності при пологах. 1964 року Надії Василівні було присвоєно звання «Заслужений лікар України», а 1972 року вона отримала знак «Відмінник охорони здоров’я». Відзначена також урядовими нагородами – медаллю «За трудову доблесть» і орденом Трудового Червоного Прапора.

Моя щаслива доля звела мене з Надією Василівною в серпні 1958 року, коли я почав виконувати обов’язки акушера-гінеколога з волі мого вчителя Василя Тимофійовича Шкробота. Нас, молодих лікарів, які вибрали цю важку ділянку медицини, приємно вразило чуйне, доброзичливе ставлення до нас. Вона пояснювала нам помилки, які ми допустили в різних ситуаціях як в акушерстві, так і в гінекології. Інколи такий розгляд помилок наводив на думку, що краще б Надія Василівна покарала, а не змушувала переживати власні помилки. Це були поради люблячої матері.

Надія Василівна не лише лікувала, а також співпереживала. Не злічити, скількох жінок вона врятувала, а скільком допомогла стати матерями та скількох немовлят прийняли її материнські руки, чаклуючи над таким великим таїнством природи, як пологи. Бо немає більшого щастя, немає більшої радості, як почуття материнства.

Н.В. Рижак, працюючи за сумісництвом асистентом кафедри акушерства та гінекології в перші роки існування медичного інституту, залишилася в пам’яті випускників 60-70-х років як прекрасний, талановитий спеціаліст і педагог.

Надія Василівна була надзвичайно обдарованим хірургом, виконувала всі гінекологічні та онкогінекологічні операції. Боротьба за життя людини – є подвиг, і цей подвиг був для Надії Василівни щоденною, буденною працею.

Є люди, життя яких нагадує світло яскравої зірки, і навіть, коли вона гасне, світло це продовжує зігрівати душі. Надія Василівна була однією з них і залишається назавжди для нас та й майбутніх поколінь акушерів-гінекологів.

На 95-у році життя, 15 грудня 2012 р., перестало битися серце заслуженого лікаря України, талановитого лікаря-легенди, видатного організатора акушерсько-гінекологічної служби в області та старійшини акушерства в Україні, прекрасної людини, доброї матусі, бабусі й прабабусі Надії Василівни Рижак.

Льонгин ГУТА,

кандидат медичних наук, доцент,

ветеран акушерсько-гінекологічної служби і ТДМУ

Джерело: видання ТДМУ газета “Медична академія”

загрузка...

Comments are closed.