Аби не малювати яєчню замість сонця. Нотатки з пленеру «Муза і кухня»

«Я зрозумів, що в прекрасно приготованому супі більше «творчості», ніж у посередньо намальованій картині, і що загалом приготування страви, виховання дітей, підтримання порядку в квартині можуть бути творчістю, а ось поезія – не обов’язково, вона може нічого не творити». Цю думку висловив Абрагам Маслоу і згадалася мені в контексті підсумкової виставки пленерних робіт «Муза і кухня».

Але не тому, що в роботах не було творчості, а власне через ланцюг творчість-кухня, й через те, що до рівня творчості можна підняти будь-який побутовий жест.

Про мистецтво малювання

Пленер зібрав одинадцять художників. Десять митців з різних міст України та один — Польші. Організував захід «Бункермуз», партнер проекту відділ культури Тернопільської міської ради. Куратор «Муза і кухня» і його учасник, тернополянин Володимир Чорнобай каже, що то радше мистецькі зустрічі, бо впродовж тижня митці не лише розглядали наше місто та околиці, малювали місця, що їх інспірували, а й спілкувалися.

— Мета пленеру, якби пафосно це не звучало – спілкування.  Тим більше, що «Муза і кухня» зібрала не лише людей різного віку, а й різних мистецьких напрямків. Коли такі різноманітні митці збираються в одному човні – не можна стрибати, бо втопишся, треба терпіти й плисти разом. То породжує і розмови, і суперечки, і роздуми.

— Нам важливо популяризувати мистецькі традиції та підтримати професійне образотворче мистецтво, інтегрувати митців з різних середовищ, створити умови для обміну досвідом. Заразом то добра промоція нашого міста і краю. До речі, для більшості митців, пленер став нагодою відкрити  Тернопіль, бо вони тут ще не бували. А для міста пам’ять про них залишиться у картинах, — продовжує координаторка проекту та його учасниця Марічка Юрчак.

Роботи «Музи та кухні» різноманітні. Приміром поляк Пьотр Заторський зобразив набережну.

— Коли їхав сюди, думав, що Тернопіль маленьке повільне містечко, а виявилося — сучасне динамічне місто. Особливо мені сподобалися став і Театральний майдан, а ще люди. Я люблю бувати на пленерах. Найбільше мене цікавить зв’язок людей та місця, їхні впливи одне на одного.

Для Бориса Яворського Тернопіль не новий, бо народився у Чорткові, але оскільки нині мешкає у місті Лева, де працює у Львівській національній академії мистецтв, то буває тут більше проїздом. Каже: пленер став доброю нагодою роздивитися не поспішаючи. Особливо припали до вподоби шматочки довоєнної архітектури, тож на одній з робіт постав «італійський» дворик «Бункерумуз», а ще зобразив став, каже він нагадує йому море.

Чимало картин були натхненні внутрішніми переживаннями. Бо, як наголосив Володимир Чорнобай, обмежень ні у виборі форматів, ні тем не ставили. Робота Марічки Юрчак – погляд всередину себе. На картині зображена оголена дівчина, чиє тіло підкреслено «замкнене» в просторі картини — на то вказує і поза, і композиція.

— Ця робота про замкненість, котру я відчуваю: в моїй уяві живе багато різних образів, але рідко наважуюся їх реалізовувати на полотні — боюся реакції, порівняння. До останнього вагалася чи варто брати цю картину, адже поруч – роботи іменитих художників. Але, коли вона вже була розміщена, то чула обговорення та позитивні відгуки — це стимулює до праці й творчих пошуків.

Василь Андрушко з Коломиї створив автопортрет і жанрову картину «Мамай». До речі, в Тернопіль із собою привіз пір’я коломийських голубів, які використав для автопортрету. В рідному місті пан Василь організовує симпозіуми скульпторів, адже й сам займається цим мистецтвом. Каже, тернопільський пленер припав до вподоби, багатим спілкуванням з людьми талановитими та близькими по духу, в яких було чому навчитися.

Робота тернопільчанки Марії Іванюти — перегукується з назвою пленеру – «Муза і кухня». На ній вона зобразила свого коханого, котрий працює кухарем. Каже, що ця картина для неї особлива – вона поєднала сакральне й інтимне.

Про мистецтво готувати

Власне тут може виникнути запитання – чому назва пленеру «Муза і кухня». І саме час розповісти про «домашнє завдання» — кожен із учасників зобразив улюблену страву. Переписів зібралося чимало та різноманітних, але головне не в тому, що пропонували — чи то яєчню, чи то борщ, чи то банош. Головне — як. Але наразі не про переписи.

Я запитала учасників пленеру про те, в чому, на їхню думку, зв’язок між приготуванням страви й живописом. Тож ось кілька відповідей:

Володимир Чорнобай:

— Їжа та пиття єднають душу й тіло – могло би бути девізом нашого пленеру. Коли запрошував одну гостю, вона сказала: «Художник має бути голодний». Я відповів, щоби вона про то забула, бо такий вислів придумали чиновники, аби не годувати митців. Художник має бути нагодованим, бо голодний замість сонця намалює яєчню. Не можна творити, коли думаєш про те, де би дістати їжу.

Василь Андрушко:

— Один із моїх викладачів якось сказав, що побудова композиції подібна на готування страви – там і там потрібні інгредієнти у правильних пропорціях. Але, якщо у страву не вкладаєш душу, якщо не вкладаєш душу у роботу — сумнівно, що з того вийде щось добре. Тобто душа має бути присутня у всьому, що твориш. Ну, і звісно, талант.

Пьотр Заторський:

— Так само, як художня робота має свою композицію, колористику… так само страва — у ній поєднуються різні кольори, вона має свій запах, свою температуру… Ба навіть важить те, як її подають, як сервірують.

Марічка Юрчак:

— Готування та малювання — творчі процеси, із не завжди відомим наперед результатом. Цікаво, що ні кулінарія, ні образотворче мистецтво у Древній Греції не дослужилися осібних муз. Але це ще нічого не означає. Малювання та приготування їжі потребують занурення у процес: неможливо ні борщ зварити, ні написати картину з чистими руками. Вони діють дуже подразнююче на органи чуття…

У зв’язку з чим пригадалася легенда, чому живопис називається живописом: якийсь давній художник знічев’я написав гроно винограду на дощечці та поставив на ґанку картину сушитися. Коли вернувся, то побачив, як пташки дзьобають намальовані ягоди, думаючи, що вони справжні… Бачите, і живопис постав з їжі. Врешті, для життя художнику потрібно готувати і малювати, без одного чи іншого він не витримає довго.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.