Тернопільщина гастрономічна, пивна, містична, підземна, сакральна. Тернополянам пропонують проводити вихідні на екскурсіях

«Проект «Вихідні у Тернополі» — не тільки для туристів, які приїжджають в наше місто й область. Він передовсім для місцевих. Екскурсії відбуватимуться щотижня у вихідні — на суботу заплановані виїзні, у неділю – обласним центром», — розповідає директор Туристично-інформаційного центру Тернополя Тарас Ковальчук.

Розкажуть та покажуть найцікавіше

Презентували проект у дворику Державного архіву області, колись — внутрішньому подвір‘ї домініканського монастиря, зведеного у вісімнадцятому столітті. Посередині двору ростуть дві сосни, з вулиці видно лиш верхівки дерев. Пан Тарас каже: чимало тернополян не знає, де ростуть ці сосни, так само мало вони знають і про минуле міста, а «Вихідні у Тернополі» розкажуть про це.

Менеджерка із організації екскурсій ТІЦ’у Галина Багрій розповідає, що план заходів розробили до кінця року. Теми найрізноманітніші — Тернопіль сакральний, гастрономічний, давній та часів війни, розкажуть про вулиці та частини міста, його мешканців, те, що вони вдягали, пили, їли…  Що ж до виїзних екскурсій, то, серед іншого, запрошують подивитись на найдавніші літописні міста, легендарний Кременець, Бучач Пінзеля, розгадати загадку замку-корабля, дізнатись про другу столицю Тернопільщини.

Мандрівка містом триватиме близько двох з половиною- чотирьох годин, час мандрівки у точки області залежатиме від маршруту. Екскурсії платні. Як пояснює Тарас Ковальчук, частина коштів піде на витрати, пов’язані з організацією, ті, що залишиться, використають для представлення міста на різноманітних заходах. Усі деталі знайдете на сайті ТІЦ’у, там же можна зареєструватись для участі в мандрівках.

Акцент – на різноманітності

Маршрути розробили та вестимуть професійні гіди та краєзнавці. Зокрема, екскурсовордка із шістнадцятирічним стажем Оксана Ленчук. Вона вважає, що наразі одна з головних проблем маршрутів областю в тому, що за день пропонують подивитись шість-сім об’єктів, після такого в туриста залишається тільки враження, що всі руїни однакові. З екскурсіями Тернополем справи ще гірші, бо зазвичай для приїжджих їх проводять керівники групи і виходить нудна розповідь на штиб: «ото ставок то замок, то пам’ятник Франку, то каварня, то бар». Це не працює на місто.

— Одноманітні та прісні тури типу «Тернопільщина релігійна»  чи «Замки Тернопільщини» приїлись. Ми розробили низку нових тем, — каже пані Оксана. —  Наша область унікальна тим, що тут намішано багато етнічних груп. Це дає різноманіття кухні, вбрання, пісні, танців, навіть вишивка на Тернопіллі неймовірно різноманітна. Тож акцент ми зробили саме на багатогранності. Створюючи виїзні маршрути, не намагались охопити якнайбільше об’єктів, а підбирали їх так, аби ті розкрили тему. Говорячи про найдавніші міста, пропонуємо мандрівку до Микулинець, Теребовлі та Підгори; показуючи підземний світ Борщівщини, повеземо до Озерян, Кривче, Гермаківки.

У пошуках міста-примари

Про Тернопіль окрема розмова. Інформацію про місто важко шукати, адже його знищували багато разів, на нього нападали, архіви горіли та перевозили. Особливо мало інформації збереглось про період виникнення. Співрозмовниця каже: тут більше знаків запитання, ніж відповідей.

— Але тим і цікава історія Тернополя — постійно з’являється нова інформація. Це не так, як у інших містах, де все вже відоме. В нас – місто-загадка. Іноді, як історична примара, і вдається тільки знайти контури, — провадить мову далі екскурсоводка. — Одна особливостей Тернополя, що використали піж час підготовки екскурсій — це давнє торгове місто. Сюди приїжджали, як тепер сказали б, представники середнього класу – купці. І купці тут були не тільки єврейські чи польські, а й українські. У нас проводили симпатичні ярмарки святої Анни. В місто приїжджали не тільки спродати крам — тут шукали собі пару, обмінювались новинами, відбувались різноманітні святкові події. Ярмаркування було своєрідним ритуалом. Тут було багато заїжджих дворів, торгових рядів, складів, процвітали корчмарі. Ми розкажемо про Тернопіль український, польський, єврейський. Місто, де гостювали, працювали, народжувались, виступали багато відомих людей. Тому з одного боку, інформації мало, а з іншого — її достатньо для наповнених розповідей.

Зацікавлення Тернополем уже почалось, — переконана пані Оксана. І тепер треба підтримати цю хвилю. Головну роль у тому мають відіграти самі тернополяни.

— Для того, аби пишатись своїм містом, його треба знати, розуміти та любити. Тому ми дуже хочемо, аби на екскурсії приходили тернополяни, аби люди зрозуміли, який гарний наш край. Красиве, цікаве – все воно біля нас, а не на віддалі, — каже наостанок Оксана Ленчук.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.