«Якою б доля не була – життя прекрасне», – о. Олексій Філюк із Лановеччини

08:30 | 13.06.201709:21 | 13.06.2017 Irena 5586 Views

Герой нашої публікації – о. Олексій Філюк – 32-річний настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП с. Шушківці на Лановеччині. Це – креативний священик, який ламає стереотипи і якого цікаво слухати. Садівник та пасічник. А ще – завідуючий сільським клубом. Про заходи, організовані ним, говорять далеко за межами району.

Ще з 5-річного віку я бачив себе тільки священиком. У дитсадку, бавлячись, “служив служби”, “вінчав”, “хрестив” однолітків. Місцеві вчителі досі згадують, що ще маленькою дитиною, не будучи в церкві, я був якийсь церковний. У школі на мене казали не інакше як Альоша-батюшка чи Альоша-священик (усміхається – ред.).

У 20 років я вже закінчив Духовну семінарію у Збаражі, три роки продякував із тодішнім ректором семінарії Романом Сливкою. У 21 одружився і отримав сан священика. Відтоді став на стежку служіння Церкві, людям, селу.

У 30 років, як свідома людина з певним життєвим досвідом, я почав працювати у відділі культури Лановецької райдержадміністрації. Відтак я ще й завідуючий сільським клубом. У церкві маю гонорар 1200 гривень, у клубі – 1300 грн. зарплатні (працюю на півставки).

Отож, у 30 років я почав культурно-просвітницьку діяльність. Серед великих масових заходів організовував “Навчальні прокатушки”, кіно під відкритим небом, велозаїзди, з’їзд байкерів у День села, поїздки шушківчан у Тернопільський драмтеатр, Львівську оперу, у Вінницю – на фонтани. Замками і монастирями возимо мешканців дому престарілих.

Той момент, коли відчув, що Бог є, стався ще в ранньому дитинстві. Віддавна маю відчуття, що Господь веде мене за руку. Інколи й на руках ніс, бо були різні моменти в житті: рано став сиротою – впродовж одного місяця померли мама, бабуся і дідусь… Тато залишився сам зі мною і молодшою сестричкою. Але немає такого болю, який тривав би завжди…

Шушківці – одне із найменших сіл Лановеччини, а, можливо, й в області. Однак тут розташований один із найбільших храмів в районі – 39 м завдовжки і 21 м завширшки, з 4-поверховою дзвіницею з 11 дзвонами.

Дерев’яну церкву в Шушківцях збудовано 1912 року.

Церква доглянута, щороку робимо ремонт. Цьогоріч, приміром, вже на 100 тисяч гривень виконали ремонтні роботи тут.

Я збудував каплицю Божої Матері і каплицю для освячення води на річці.

Одна із найстаріших архітектурних пам’яток у Шушківцях – каплиця Почаївської Ікони Божої Матері, збудована 1867 року в честь визволення царя Олександра ІІ від небезпеки, яка загрожувала йому в Парижі.

У селі живе до сотні осіб, хоч приписаних значно більше. Церкву відвідують 80 прихожан.

У Шушківцях народився, виріс, працюю. Маю сад, пасіку – так рятуюся. Найбільше в моєму саду яблунь. Рекомендую для садівництва колоновидні яблуні. У мене вони посаджені по колу, наче паркан, дивитися на це – велике задоволення.

Маю пасіку з трьома сім’ями бджіл. Найсмачніший мед, за моєю версією, – гречаний.

Улюблені квіти – чорнобривці. Люблю їх за запах і вигляд.

Будинок, в якому живу, придбав сам “аж” за 12 тисяч гривень. Тут нерухомість “мертва” і дуже дешева. Дім розташований через дорогу від церкви. Найкомфортніше для мене місце в хаті – вітальня. Тут постійно гостюють паломники з усіх куточків України. Приміром, позавчора були з Луцька, вчора – з Дніпра, сьогодні – з Тернополя.

Найскладніше у роботі священиком – люди. Всім не вгодиш. Насамперед, намагаюся догодити Богові, а потім – людям. Бо якщо годитимеш спочатку людям, не виконаєш Божих заповідей.

У вільний час обожнюю подорожувати. Україну переїхав вздовж і впоперек: від Криму до Чернігова, Запоріжжя і Карпат. Закордоном був лише в Старій Європі – у Польщі, Австрії, Угорщині.