Аверс і реверс нової книги Дзвінки Торохтушко

Інтерв’ю тернопільської письменниці Любові Бурак (псевдо Дзвінка Торохтушко) про її нову книгу – збірку новел «Фотограф». До речі, саме сьогодні авторка забирає книгу з видавництва “Алатон”.

З’єднуючі елементи різного

– Цікаво, що передувало появі нової книги Дзвінки Торохтушко?

–  «Фотограф» – збірка новел. Різночасових і різнопланових. Писалися в різні роки і під різний настрій. Події від часів ІІ Світової війни до наших днів. Що їх об’єднує? Любов і віра. Віра в Бога, віра в життя, в самореалізацію, в майбутнє. Десь так.

В іншому просторі

– Про який стан читача ви вирішили подбати у цій книзі?

– Основою для кожної новели стала конкретна життєва історія. Особиста, чи побачена, почута. Загалом, в кожній із цих історій немає нічого надзвичайного. Іноді там описані доволі банальні ситуації. Настільки тривіальні, що ми звикли їх не помічати, або пройти повз них. Наприклад, «Їнтар» – це історія Васька, сільського дурника, до якого всі звикли настільки, що сприймають його, як просто трохи неадекватну людину. Хтось його жаліє, хтось лякає ним дітей, хтось зовсім не звертає уваги.

Васька кличуть помогти городи посадити, череду сільську пасти. Але з ним мало хто спілкується. Люди живуть в іншому просторі, ніж Васько, іншими клопотами, з іншою метою. В людей немає часу спілкуватись із дурком.

В мене є. Я, мабуть, теж дурко. Напевно, що так.

Бо мені, як автору, хочеться показати… Не знаю, що конкретно. Щось таке, на що не звертають уваги, але воно є. Щось світле і добре.

Аверс і реверс

– Що особливого було в процесі роботи над «Фотографом»? Які акценти ви тут розставили?

– В кожної медалі, монети, в кожної життєвої ситуації і в кожної особистості є аверс і реверс. Аверс бачать всі. Реверс – те, що з іншого боку. Воно приховане, але воно, як і тильна сторона медалі – ближче до тіла. А отже і до душі.

Колись я спробувала побачити власну душу. Відчути її на дотик. Боляче. Але це був неоціненний досвід. Я навчилася пізнавати  багато речей, я навчилася шукати і знаходити. Головне – я навчилася вірити і розуміти. Десь, мабуть, це вигдядає трохи (а, може, і не трохи) божевільно. Але віра і розуміння завжди були і є досі гранню між реальністю і божевіллям.

Коли я писала новелу «Свєтка», в першу чергу хотіла показати саме оту межу, між людським і духовним, межу між відчаєм і вірою.

«Все буде добре і дуже добре»

– У новелах, мабуть, багато автобіографічного?

–  «Тарольки» – дуже символічна для мене особисто новела. Це історія моєї родини, пережите бабусею, мамою, мною. Це історія про те, що все буде добре і дуже добре. Незважаючи на пережите і вистраждане. Доки родять яблучка-тарольки, життя триватиме і нічого хижого з лісу не заповзе ні на город, ні до душі.

Я, взагалі, маю таке кредо – собі і людям казати, що все буде добре. Що б не сталося – вихід завжди є. Яких би дурниць не наробила людина в житті, куди б не занесла Доля, – все буде добре. Якщо цього хотіти і прагнути.

– Але про “мешканців” суспільного дна ви теж пишете…

– Наприклад, новела «Чужа кров» – історія жінки, котра опинилася на суспільному дні. Взагалі, це історія про те, що Бог поряд з тобою, навіть коли ти вже зневірюєшся і опускаєш руки. А Він подає тобі руку і каже «Тримайся!».

“Але справа не в тому…”

– Письменники інколи практикують ділитися написаним з друзями до того, як книгу надрукують. Доводилося отримувати відгуки про новели з «Фотографа»?

– «Вулодька і лелеки» – давня новела. Моя подруга Валентина Борковська з Вроцлава переклала її польською. Цікаві були відгуки на новелу. Від засудження, мовляв: навіщо писати про тих, хто «плодить злидні» до схвальних відгуків противників абортів. Але справа не в тому. В новелі є Бог. Діючий, всевишній і всесильний. Лелечий Бог.

– «Пиріжки з шуга лем» – цікава назва. Про що ця новела?

–  Це історія про те, що переживають діти, від котрих відмовляються ледве не з народження. Це історія дівчинки, котрої не повинно було б бути. Але вона є. Вона живе, бореться і вірить. В Бога. Котрий є поруч з нею. Він великий, сильний і носить воду у відрах на коромислі. Дівчинка вірить в нього навіть тоді, коли тоталітарна система вбиває її Бога.

Все буде добре. Справді буде. Вірити і працювати. І за жодних обставин не опускати рук. Тому що Бог завжди поруч.

 Спілкувалася Квітослава Вінчук.