Для Сергія Пенова з Тернополя вірші – це чи не єдина можливість розказати усьому світові про свою біль

Ні дня без вірша. Його наполегливості і творчому натхненню можна позаздрити. Проте для Сергія Пенова – це чи не єдина можливість розказати усьому світові про свою біль, свої переживання і буття. У 22-річного юнака вроджена кіста головного мозку. До 4 класу він навчався у школі мистецтв, був активний, відвідував різні гуртки. Після чергової опреції у нього порушилась коородинація рухів, а всього Сергій переніс 15 оперативних втручань.

 

– На жаль, зараз я далеко не здоровий тілом. За своє життя пережив 15 операцій, болючих спогадів, лікарняних палат. Своє минуле описую у віршах, – ділиться Сергій.

Переді мною – симпатичний юнак із сумними очима. Його думки глибокі і щирі, але просякнуті болем і стражданнями. «Я розумію, що я це пережив, але не можу ніяк змиритися із сьогоденням», – каже Сергій.

« Спочатку було дуже важко, без підтримки він не міг сам ходити. Знаєте, коли це сталося вже у свідомому віці і ти опиняєшся наодинці у чотирьох стінах, це важко. Пройшло чимало часу і праці, щоб прийшло усвідомлення того, як жити з цією хворобою. Поступово ми почали просто ходити. Потім був тренажерний зал, згодом іпотерапія. Також відвідували репетиторів з англійської мови, з гри на гітарі та фортепіано. Ми й зараз стараємося щодень виходити в люди, щоб не сидіти вдома», – це вже розказує мама Сергія – Алла Пенова.

Нині юнак відвідує Тернопільський БФ «Карітас», де вже третій рік поспіль реалізовується проект під назвою “Життя в повноті”. Його учасники – люди з обмеженими можливостями, однак з необмеженими талантами та бажанням творити. Сергій знайшов там друзів, знайшов натхнення до життя. Нещодавно він закінчив дистанційне навчання у МАУП за спеціальністю «Правознавство».

Та кожен день ось уже два роки юнак знаходить своє внутрішнє заспокоєння у поезії. «Мій день починається  з того, що після сніданку, щоб чимось себе зайняти, починаю писати новий вірш. Маю уже три збірки власних віршів –«Пазли життя», «Крик тишини», «Дзеркало душі» і готую нову – «Колія», –каже Сергій.

Найперший слухач і критик – мама Алла. Жінка в усьому підтримує сина. Вона не працює, бо Сергієві потрібна постійна допомога, супроводжує його на заняття чи прогулянки.

«Його вірші змінюють життя багатьох людей. Мені важко їх читати, бо знаю, що пережив він і ми разом з ним. Та якщо Бог дає такі випробування у житті – обмеження у русі, значить він хотів спасти наші душі. Сергій навчив мене любові і доброти, навчив оглядатися навколо і бачити не лише матеріальне. Я щаслива жінка, бо Сергій чимало віршів присвятив мені»,  – говорить Алла Пенова.

На сторінці Сергія у фейсбуці стрічка рясніє новими віршами. Він ділиться з усіма своєю творчістю, охоче відгукується на пропозиції дружби. Хоче, щоб  люди потрохи дізнавалися про нього. Також має ютуб – канал, де читає власні твори. Віднедавна у Сергія з’явилася ще одна улюблена справа – спів.

« Хоча інколи мене зупиняє думка, чи не марно написав всі ці вірші. Я дуже часто обдумую своє майбутнє і розчаровуюся. Не знаю, як далі йти у цьому житті. Та дякую добрим людям, які оточують нас щодня.»

Коментар під віршем у фейсбуці чи підписка на ютуб – канал Сергія Пенова – добра підтримка юнакові, який дарує життя самобутнім віршам з глибоким змістом.

Руслана Стасишин, Хата


Ми створюєм нові ідеї та у снах лише наших, на жаль,

Християни, а збоку Юдеї на обличчя вдягають вуаль,

Бо не вірять у те, що шукають, а хто вірить, здається сліпим,

За іконами Бога благають, а за небом обстрілюють Крим,

І ходили до церкви із миром,і молитвами Бог їм святий,

Та не правдою було все щире, бо нам сказано було:”Не вбий”,

Потім на ніч молитви читають, мовляв:”Дякую, Боже, за день,

Що не була моя кров пролита й не спустошував я своїх жмень”.


Без любові чудес не буває,

Все буття, як сукупність думок,

Коли в серці вона помирає,

Ми життя не проходимо урок.

Що навчає нас інших любити,

Не сміятись, коли в когось горе,

Сміх у натовпі може зганьбити,

Коли вголос лунають докори.

Тож забудь на хвилинку свій статус,

Чи ти радник, а чи президент,

Бо життєва дорога, як пандус,

Що розбитий камінням ущент.

Comments are closed.