Тернопільські журналісти: Вільне життя плюс

Видання «Погляд» за сприяння Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України та Тернопільського представництва Інституту української політики в рамках проекту «Обличчя Тернопільської журналістики» продовжує знайомити наших читачів із журналістськими колективами тернопільських ЗМІ. Нині мова піде про «Вільне життя плюс».

 «Вільне життя плюс» («Вільне життя») – найдавніша і найтиражніша газета області, випускає пресова агенція «Вільне життя». Має передплатників в Україні та за кордоном. Перший номер щоденника на чотирьох сторінках (10 тис. примірників) побачив світ 3 жовтня 1939 року як орган Тимчасового управління м. Тернопіль. У зверненні до читачів зазначалося: «Газета висвітлюватиме життя робітників, селян і трудової інтелігенції Західної України, зокрема колишнього Тернопільського воєводства, їхню боротьбу за нове, щасливе життя». Відповідальним редактором газети був Степан Кушнір (вересень 1939– червень 1941). Від 9 жовтня (№ 6) газета стала органом Обласного Тимчасового управління в Тернопільському воєводстві. Від 10 грудня 1939-го – орган Тернопільського обкому КП(б)У та облвиконкому. Під час Другої світової від червня 1941 до листопада 1944 газета не виходила. Від листопада 1944 р. до вересня 1946-го виходила в Чорткові, який на той час виконував функції обласного центру, оскільки Тернопіль було вщент зруйновано. Редакторами газети в різний час були: Андрій Мазанько (листопад 1944–червень 1948); Іван Федоренко (червень 1948–вересень 1949); В’ячеслав Нужний (жовтень 1949–листопад 1951); Яків Щербаченко (листопад 1951–лютий 1957); Микола Костенко (лютий 1957–грудень 1976); Іван Гермаківський (квітень 1977–липень 1983); Валентина Полева (жовтень 1983–січень 1990). Від  лютого 1990 р. – Петро Федоришин. Вільне життя» першим серед обласних видань ще в серпні 1990 року стало громадсько-політичним часописом Тернопілля, а 31 серпня 1991-го – незалежною громадсько-політичною газетою, видавцем якої є трудовий колектив редакції. У липні 2007 р. почала виходити газета «Вільне життя плюс», яка стала спадкоємцем традицій «Вільного життя». Сьогодні газета виходить двічі на тиждень – у середу та п’ятницю. Її тираж – 70677 примірників.

У 1984 р. при газеті розпочав виходити додаток «Тернопільська реклама», який згодм переріс у самостійну газету «Вісник Тернопілля», котра виходила до 2004 року. У 1991–1992 рр. виходив щоквартальний літературно-мистецький додаток до «Вільного життя» – «Слово і край».

У січні 1991 р. заснований літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис «Тернопіль», від березня 2008 р. – «Літературний Тернопіль» (засновники – Тернопільська обласна організації НСПУ і видавничий дім «Вільне жит­тя»).

У 2002 р. розпочала виходити як додаток до «Вільного життя» «Домашня газета», нині окреме видання пресової агенції «Вільне життя». Тираж – 14115 примірників.

Редакція газети «Вільне життя» також є співорганізатором щорічного конкурсу «Людина року Тернопільщини».

У видавничому домі «Вільного життя» побачили світ: «Тернопільський альманах – 2007» (упорядники: П. Федоришин, Т. Валєєва, М. Ониськів), «Жіночі історії» (упорядники: Л. Костишин, Н. Чорна), Володимир Сушкевич «Листи до друга» (усі – 2008 р.), Бурма Василь «Привиди старих замків (Тернопільщина)», «Повстанські пісні та колядки» (упорядники: Оксана Остапкевич і Раїса Ковальова; обидві – 2011 р.) та ін.

У газеті в різні роки працювали письменники: Володимир Бабляк (1947–1949 рр.), Іван Горбатий, Євген Зозуляк, Петро Ковальчук, Олекса Корнієнко, Богдан Мельничук, Арсен Паламар та ін.; Заслужені журналісти України: Костянтин Валігура (1982–1991 рр.), Богдан Грабовський (1969–1983 рр.), Іван Єлагін (1983–1998 рр.), Зіна Кушнірук (1984–1995 рр.), Микола Ротман (1985–1989 рр.), Ярослав Гулько, Тетяна Савків, Володимир Сушкевич (пам’ятаєте «Листи до друга», «Розмаїта середа» та ін.), а також Ігор Баров (1951–1963 рр.), Богдан Бартків, Ярослав Буяк (2000 р.), Тетяна Вербицька (1997–2000 рр.), Микола Вишневський, Михайло Іващук, Володимир Клюйко (1971–1985 рр.), Василь Ковальчук (1976–1990 рр.), Василь Колодрубський (1981–1982 рр.), Любов Левицька, Степан Лисий, Іван Лоцман, Людмила Овсянна, Анастасія Онищенко (1955–1957 рр.), Петро Онищенко (1939–1941 рр.), Олексій Осьмаков, Петро Павлюк, Остап Пасіка (1950–1966 рр.), Борис Присяжнюк (1973–1987), Богдан Проник (1972–1983, 1999 р.), Сергій Сірий (1978–1981, 1984), Богдан Скоробагатий (1979–1993), Галина Сторожук (1986–1990 рр.), Віра Стецько, Данило Теличин, Василь Томин (1989 р.), Олександр Федорук, Максим Хижняк, Віктор Хмілецький, Леонора Чорномаз (1969–1974 рр.), Михайло Шепеленко (1958–1962 рр.), Ольга Юхим та ін.

Федоришин Петро Степанович – народився 20 липня 1949 р. у с. Біла Чортківського району. Журналіст, редактор, педагог, спортивний діяч. Заслужений журналіст України (2004 р.). Кандидат філологічних наук (1996 р.), доцент (2004 р.). Майстер спорту СРСР із самбо (1976 р.), володар чорного пояса з карате (1990 р.). Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1976 р., нині національний університет). Відтоді працює у редакції тернопільської обласної газети «Вільне життя»: кореспондент, завідувач відділу, заступник редактора, від 1990 р. донині – головний редактор. Одночасно викладає зарубіжну літературу в ТНПУ, завідувач кафедри журналістики цього ВНЗ (2005–2009 рр.). Від 1994 р. донині – президент обласної федерації східних єдиноборств. Тренер із карате; підготував 10 майстрів спорту України, 4 майстри спорту міжнародного класу, чемпіона Європи О. Лелюха (1996). Автор книг «Карате-до для всіх» (1989, 1991), «Відгомін століть» (1997), «Пресса і українська державність» (1998), «І великі мали гроші» (1999), «Словник українських імен біблійного походження» (2001), «У водовертях Серету: десять новел з мого дитинства на теренах історії села Біла Чортківського району» (2012 р.).

 

Бурма Василь Олександрович – народився 6 січня 1936 р. у с. Заріг Оржицького району Полтавської області Журналіст, краєзнавець. Член НСЖУ (1970 р.), Спілки фотохудожників України (1999 р.). Заслужений журналіст України (1999 р.). Закінчив Львівський університет (1963 р.). Відтоді працює репортером і фотокором тернопільської газети «Вільне життя», де веде рубрику «Світ в об’єктиві Василя Бурми». Постійно друкується в інших українських виданнях, зокрема опублікував цикл статей «Замки Тернопілля» у газеті «Русалка Дністрова» (1996–1997 рр.). Учасник всеукраїнських і міжнародних виставок художньої фотографії. Останні за часом персональні виставки: «Країни, міста, люди» (1996 р.), «Привиди старих замків» (2000), «Брати мої гречкосії» (2003). Автор краєзнавчих книг «Тернопільське озеро» (1974 р.), «Медобори» (1975 р.), «Пам’ятник у Шумську» (1978), «Берегами Серету» (1979), «Парк Слави в Тернополі» (1986), «Привиди старих замків» (2011 р.), проілюстрував світлинами більше 100 книг, зокрема томи «Тернопільського Енциклопедичного Словника», надав світлини для підготовки видання «Тернопільщина: Історія міст і сіл» та ін.

 

Садовська Галина Дмитрівна – народилася 3 березня 1948 р. у с. Немиринці, нині Городоцького району Хмельницької області. Журналіст, публіцист, літератор. Член НСЖУ (1975 р.). Заслужений журналіст України (1998 р.). Медалі «2000-ліття Різдва Христового», Всеукраїнського товариства «Просвіта» «Будівничий України» (2006), відзнака Тернопільської міської ради 2-го ступеня (2002) та ін. Обласна журналістська премія ім. М. Костенка (1996 р.), лауреат всеукраїнського конкурсу «Журналіст року» (1999 р.). «Людина року м. Тернопіль» (2002 р.), «Галицький лицар» у номінації «Політичний діяч року» (2004 р.). Закінчила Київський університет (1972 р., нині національний університет). Працювала у редакціях збаразької районної газети «Колгоспне життя» (1968–1973 рр.): літпрацівник, завідувач відділу, заступник редактора. Від 1973 донині – в газеті «Вільне життя»: власкор, завідувач відділу, оглядач, заступник редактора. Співавтор книг «Про себе, про друзів, про час», «З піснею на устах» (обидві – 1999 р.), «А було це так…» (2001 р.), «Два пера – одна любов» (2007), реґіонального збірника «Тернопілля». Редактор-упорядник книги Ю. Красевича «Свічка в грудях: Статті в пресі. Відгуки. Листування» (1997) та «Від ОУН, УПА до святого престолу: Документальна повість. Публіцистика. Листування» (2001).

 

Ониськів Михайло Михайлович – народився 3 грудня 1941 р. у с. Ласківці Теребовлянського району. Журналіст, краєзнавець, літературознавець, громадсько-політичний діяч. Член НСЖУ (1966 р.), член ВУСК (2000 р., нині національна спілка краєзнавців). «Людина року на Тернопільщині» (2011 р.). Закінчив Чернівецький університет (1965 р., нині національний університет) і ВПШ при ЦК КПУ (1975 р.). Працював у пресі, на партійній роботі. Співзасновник (1991) і 1-й головний редактор журналу «Тернопіль», співзасновник (1992) газети «Русалка Дністрова» (м. Тернопіль). У 1994–1998 – головний редактор видавництва «Збруч» (м. Тернопіль). Згодом – референт ректора і прескур’єр ТАНГ (нині ТНЕУ ). Від 2001 – в апараті Тернопільської обласної ради: консультант, керівник прес-служби. У 2007 р. – керівник прес-агенції КРУ в Тернопільській області. Нині – заступник головного редактора газети «Вільне життя плюс» з питань літератури і мистецтва. Автор збірки поезій «Прийдень» (1996), книги «Ласківці», співавтор документальних досліджень «Українець Михайло Паращук: ровесник болгарської волі, страдник нашої долі» (обидві – 2003), монографії «Поетичний світ Петра Перебийноса» (2005), «АБВ…» «Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил» (2012), співукладач антологій «Українські пісні-гімни» (1992) і «Тернопільщина літературна» (1991–1994, обидві – журнал «Тернопіль»). видав (разом із В. Лавренюком) документальну драму В. Василька «Чашка чорної кави» (1994), співукладач збірника духовної поезії західноукраїнських авторів «Богославень»(1994, з Б. Мельничуком), книги поезій М. Качалуби «Між двома стенокардіями» (1994, з Д. Богун); зібрання творів С. Будного «Син Землі» (1997, з Г. Кушнериком). Від 1995 співупорядник реґіональних річників «Тернопілля». Секретар редакційної ради «Тернопільського Енциклопедичного Словника» (2003–2009). Редактор понад 100 книг різноманітної тематики.

 

Дікальчук Богдан Іванович – народився 4 лютого 1963 р. в м. Червоноград Львівської області. Журналіст. Член НСЖУ (1986 р.). Відмінник освіти України (2002 р.). «Людина року на Тернопільщині» (2009). Закінчив Київський університет (1985 р., нині національний університет). Від­тоді – у редакції газети «Віль­не життя»: перекла­дач, кореспондент, заступник відповідального секретаря, комерційний директор, заступник головного редактора. Співавтор книг «Копаний м’яч» (1993). Матеріали на спортивні теми опублікував у газеті «Український футбол», «Спортивна газета», «Час і події» (Чикаго, США), журналі «Олімпійська арена» та ін.

 

Добровольський Микола Іванович – народився  2 червня 1940 р. у с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області. Журналіст, літератор, критик. Член НСЖУ (1980). Кандидат у майстри спорту із шахів (1976). «Людина року на Тернопільщині (2010). Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1963). У 1963–1964 – вчитель української мови та літератури в Ілавченській СШ Теребовлянського району. Працював у редакції газет: борщівської районної «Надзбручанська правда» (1964–1966), чернівецької обласної «Молодий буковинець» (1966–1967), тернопільської обласної «Ровесник» (1967–1977); від 1977 – у редакції газети «Вільне життя»: кореспондент, завідувач відділом, заступник і виконуючий обов’язки відповідального секретаря, літературний редактор, шаховий оглядач. Має близько 10 тисяч публікацій у місцевих, всеукраїнських та всесоюзних періодичних виданнях, колективних збірниках. Автор роману «Конику мій білогривенький…», низки поезій, новел, поем.

 

 

Костишин Ліля Валентинівна – народилася 20 грудня 1975 р. у с. Борсуки Лановецького району. Журналіст, публіцист, літера­тор. Закінчила ТДПУ (1998, нині ТНПУ). Відтоді працює в редакції газети  «Вільне життя»: оглядач, заступник редактора з жіночої та молодіжної проблематики, ведуча рубрик «Освіта» і «Калина». Авторка збірки поезій «Люблю» (2005); вірші опубліковані в газеті «Русалка Дніст­рова», журналі «Літера­турний Тернопіль», всеукраїнській та обласній пресі. Співупорядник книги «Жіночі історії» (2008) та ін.

Також нині у редакції працюють знані журналісти у нашому краї: заступник редактора з економічних питань Валентина Володимирівна Баца (народилася 5 лютого 1959 р. у смт Стара Синява на Хмельниччині. Член НСЖУ, 1983. «Золоте перо», 2012), заступник редактора з соціальних питань Микола Антонович Лукашкевич (народився 27 листопада 1952 р. Член НСЖУ, 1981 р. Лауреат обласної журналістської премії імені М. Костенка, 2008), заступник редактора з правових питань Галина Михайлівна Сіра (народилася 11 серпня 1957 р., член НСЖУ, 1982 р., «Золота медаль» української журналістики, «Людина року на Тернопільщині», 2012), відповідальний секретар Тетяна Валєєва (уродженка Збаражчини), оглядачі Анна Золотнюк, Віра Касіян (уродженка Скалата, відповідальна за випуск «Домашньої газети»), Софія Богданівна Лінчевська (народилася 26 лютого 1973 р. у с. Великі Гнилиці Підволочиського району. У 1996 р. закінчила ТНПУ, працювала у газеті «Місто». Член НСЖУ, 2007), Віра Перун (див. «Обличчя Тернополя») , Наталя Чорна (народилася 26 березня 1982 р., закінчила ТНПУ, від 2003 р. у «ВЖ», ведуча рубрик «Освіта» і «Калина»), Мар’ян Григорович Федечко (народився 20 січня 1954 р. у с. Бишки, нині Козівського району. Поліграфіст, журналіст. Член НСЖУ. Ведучий рубрики «Місцевий калейдоскоп»), Микола Романович Василечко (народився 22 липня 1974 р., с. Жнибороди Бучацького району. Краєзнавець, фотокор, кросвордист, творець інтернет-сайтів), власкор Ірина Мадзій, Оксана Остапкевич (літредактор, ведуча рубрики «Бібліотечка «ВЖ+»), старший коректор і ведуча рубрики «Бібліотечка «ВЖ+» Раїса Ковальова, коректори Антон Довгий та Оксана Семенчук, Ірина Рогальська (пресова агенція), а також юрист Орест Зварич, художник Микола Пилипович, Ігор Максимлюк, Галина Вишнівецька та ін.