Храми, фігури та народні прикмети: що пов’язує Тернопільщину зі святими Петром і Павлом
29 червня за новим церковним православним календарем – День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їхні служіння та страждання. За переказами, апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Святого Петра розіп’яли головою вниз. Святому Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову.
У Тернопільській області є село Павлів на Бережанщині та Петриків біля Тернополя.
На честь святих Верховних апостолів Петра і Павла на Тернопільщині названо понад 50 храмів. Усі вони мають свою неповторну історію, багато з них перебудовані з костелів чи зведені на їхньому місці, куплені і перевезені з інших населених пунктів краю, є пам’ятками архітектури. Унікальними є церкви – у с. Йосипівка Тернопільського району (дерев’яна, збудована на острові посеред ставу), у місті Чортків (катедральний собор Верховних апостолів Петра і Павла, Бучацької єпархії УГКЦ, збудований у вигляді тризуба). Монастирська церква св. Апостола Петра на вулиці Володимира Великого у Тернополі відома тим, що Різдвяну шопку, яку щорічно тут встановлюють від 2005 р., вважають найбільшою в Україні, у храмі також зберігаються мощі святих Петра і Павла.
Храми на честь Петра і Павла названі у містах Борщів, Бучач, Збараж, Кременець, селищах Дружба, що на Теребовлянщині, Козова (споруджений на місці зруйнованого радянською владою костьолу), селах Бліх на Зборівщині, Завадівка на Монастирищині, Залужжя на Бережанщині, Йосипівка Тернопільського району (дві церкви: дерев’яна – придбана і перевезена у 1910 р. із с. Домаморич і нова – перебудова з приміщення костелу), Кам’янка на Теребовлянщині, Констанція на Борщівщині, Кривчики на Збаражчині, Миколаївка на Бучаччині, Лозова Тернопільського району, Мала Плавуча на Козівщині (стара дерев’яна і нова, споруджена на місці костелу) та Слобідка на Козівщині, Мушкатівка на Борщівщині, Пановичі на Підгаєччині, Піщане на Зборівщині, Семенів на Теребовлянщині, Старий Нижбірок на Гусятинщині, Стриївка на Збаражчині, Урмань на Бережанщині, Цигани (1905 р. кам’яна, збудована на місці дерев’яної, яку згодом віддали в с. Дубівка) на Борщівщині, Шевченкове на Підволочищині (добудована до приміщення колишнього костьолу) Яцківці на Зборівщині та ін.
На честь святих Верховних апостолів Петра і Павла названі костели та каплички.
Фігури на честь Петра і Павла є у селах Мушкатівка на Борщівщні, у селах Коцюбинці, Оришківці і на фасаді недіючого костелу у Постолівці (усі – Гусятинщина), Солоне і Устечко на Заліщанщині, Мшана (1990-і) на Зборівщині, Білокриниця (1936 р., фундатор – Ян Малий) і Поплави на Підгаєччині, Воля (жертводавці Софія Дуда і Богдан Палій) і Ладичин (1886 р., фундатори – Андрій та Ілля Штанимири) на Теребовлянщині, Баворів Тернопільського району; скульптури св. Павла у с. Оришківці (1938 р., Гусятинщина), Нижчі Луб’янки (1889 р., Збаражчина). Є й барельєфи святих, зокрема на фігурі Івана Хрестителя у с. Волосівка на Зборівщині та ін.
ЧОМУ ЦЬОГО ДНЯ ПЕРЕСТАЄ КУВАТИ ЗОЗУЛЯ
Апостол Петро – покровитель рибалок, пастухів, слюсарів, гончарів, годинникарів, ковалів. Павло – покровитель пекарів, ремісників, перекладачів, лекторів, вчителів іноземної мови, туристів.
У день Петра і Павла було прийнято вшановувати і пригощати пастухів. Також господині цього дня годували корів травами з жовтими квітами, щоби вони «давали жовте молоко» (жирне).
Рибалки ж у це свято моляться про успіх в рибній ловлі святому Петру, який вважається покровителем рибалок. А от апостолу Павлу моляться про процвітання бізнесу.
Наші прадіди вважали, що брати шлюб на «Петра і Павла» неможна, бо життя молодят буде нещасливим.
На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного борошна, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву випічки у народі пов’язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. Але якщо її кування чути було й після свята Петра, то вважали, що це до нещастя.
Тож зі святом нас! Бо усі ми були якщо не рибалками, то пастушками…
На фото: ікона у кафедральному соборі Різдва Христового, м. Тернопіль
Віктор Уніят
