Справжні безчинства кояться у Шумську через ПП «Біоресурссервіс»

Поки тривають «розбірки», виробництво стоїть, зриваються поставки, а чимало людей залишилося без роботи. Вже два тижні поспіль майстри не мають доступу до своїх робочих місць та змоги заробити перед святами бодай якусь копійку. На дверях виробничих цехів — змінені замки. І, що найцікавіше, той, хто їх змінив, не має жодного права чинити подібне. Більше того, навіть суд визнав це. Важко повірити, що у наш цивілізований час може відбуватися подібне. Але факти — річ уперта…

На будівництво потратив 410 тисяч гривень

У райцентрі Шумськ, здавалося б на перший погляд цілком спокійному містечку, нещодавно рейдерським способом захопили виробничий цех підприємства з виготовлення кабельних барабанів. Мова йде про ПП «Біоресурссервіс», що розташоване на вулиці Гагаріна,19. Приватний підприємець та місцевий житель Михайло Руденький, якому належить дана фірма, вже не перший рік займається виготовленням виробів з дерева.

«Ще наприкінці 90-х років я починав з маленького пилорамного цеху, — розповів він. — Поруч, буквально в пару метрів від нього стояло занедбане, недобудоване приміщення, по документах воно числилося, як овочевий склад — картоплесховище. Люди розбирали його по цеглині, щоб використати її для своїх господарських потреб, і коли там залишилися одні панелі, сюди почали викидати сміття. Тим часом моє виробництво розширювалося і я вирішив купити це приміщення, довести його до пуття й облаштувати там нові виробничі цехи».

Свого часу це картоплесховище придбало колективне сільськогосподарське підприємство «Полісся», тоді коли відбувалася реорганізація колгоспу шляхом ліквідації. Потім КСП «Полісся» перетворилося на ПАП «Діброва», яке почало розпайовувати майно КПС.

У 2001, придбавши це приміщення, Михайло Руденький взявся приводити його до ладу. Розповідає, що на все будівництво потратив близько 410 тисяч гривень. Мурував, штукатурив, поставив у середині станки і невдовзі фірма запрацювала повним ходом. Чоловік навів контакти з кабельними заводами, стали надходити солідні замовлення. І основне виробництво відбувалося саме там, у новому приміщенні. Однак  про право власності, оформлене документально, він не подбав. І, як виявилося потім, зовсім даремно…

На Великдень по виганяв людей

За десять років до цього приміщення (занедбаного овочевого складу) нікому не було ніякого діла. Та коли його зовнішній вигляд кардинально змінився, на нього «поклав оком» ще один бізнесмен з Шумська, дехто Сергій Л. До того ж він, як на диво, виявився ще й пайовиком КСП «Полісся». І, в якості своєї частки, вирішив забрати собі це «картоплесховище», яке, фактично, вже давно перестало бути ним. Він звернувся з письмовою заявою у Виконавчий комітет Шумської міської ради, аби там надали право власності на нежитлове приміщення овочевого складу — господарської будівлі. Відтак навесні цього року, він все ж отримав його, як на майновий пай. І тоді для Михайла Руденького розпочалися справжні неприємності.

«На цьогорічний Великдень він перший раз заявився сюди та повиганяв з приміщення всіх людей, — розповів Михайло Руденький. — Але я почав оскаржувати це, на моє переконання, взагалі незаконне рішення виконкому».

Чиновники у міській раді стверджують, мовляв, якби знали, що це приміщення належить Михайлові Руденькому, то не віддавали б його будь-кому іншому.

«Але хіба ж вони не знали чи не бачили, у тому числі голова й мер, що це приміщення побудував я, — обурюється Михайло Руденький. — Жодна комісія не виїжджала і не оцінювала, який це об’єкт і в якому стані перебуває він зараз. Той, що належав КСП «Полісся», по матеріалах мав усього300 мкв. А зараз — майже600 мкв. Ні «Полісся» на «Діброва» не мали на своєму балансі такого майна! І як тоді вони могли передавати його будь-кому. Всі бачили, скільки зусиль я вклав у цю будівлю. І те, яка вона зараз, не йде в жодні порівняння із тим, яке було раніше».

Закон на стороні Михайла Руденького

Розочалася судова тяганина. І закон виявився на стороні Михайла Руденького. У першу чергу стало відомо, що не було проведено загальних об’язкових зборів. А рішення міської ради написали у двох екземплярах, де вказані різні номери вулиць. А ще, згідно рішення Господарського суду в Тернопільській області: «Матеріалами справи встановлено, що реорганізація КСП «Полісся» фактично не завершена, а ПАП «Діброва» не стала його правонаступником, згідно рішення Господарського суду Тернопільської області. Обидві організації перебувають у стані припинення своєї діяльності, а більша половина членів КСП так і не використали свого права на майновий пай. Списки осіб КСП «Полісся» та розмірів їхнього майнового паю містять багато неточностей — у дописку вартості не зазначено, кому майновий пай належить. Також у документах є виправлення, що теж свідчить про неточність даних. У матеріалах справи відсутні й розміри майнових паїв. Свідоцтво права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Сергія Л. не містить на зворотній стороні відмітки з підписом керівника та печаткою підприємства-правонаступника. Окрім того, як вбачається з документів на підставі яких виконавчий комітет Шумської міської ради прийняв рішення надати право власності на дане приміщення Сергію Л., не підтверджують виділення останньому в установленому законом порядку спірного майна. До того ж у свідоцтві про право на власність вказана адреса Гагаріна, 19а, тоді, як спірний об’єкт розташований за адресою Гагаріна, 19».

Те, що, свідоцтво на право власності створене в порядку, який не має юридичної сили, визнав навіть Львівський Апеляційний Господарський суд. Але, фактично, це рішення суду не виконується зовсім.

Виконавча служба, за ухвалою господарського суду, як запобіжний засіб арештувала усе спірне майно і передала його на зберігання підприємцю Руденькому. І, разом з тим, зберегла його право продовжувати там свою підприємницьку діяльність. А підприємця Сергія Л. суд зобов’язав не чинити перешкод у роботі підприємця Руденького. І хоча його право власності було повністю скасовано, він не зважає на це зовсім. Нещодавно Сергій Л. знову заблокував доступ до приміщення і заявив, що власник — він.

13 грудня цього року почалися справжні безчинства

«13 грудня цього року почалися справжні безчинства, — обурюється Михайло Руденький. — Той прийшов, вимкнув світло, повиганяв робітників, сипав образами та залякував. А потім на вхідних дверях поставив свої замки. Казав, якщо я зірву їх, то він поламає мені руки…

На сьогоднішній день наше підприємство працює з двома заводами — київським та одеським. І через усі ці неприємності, вже зірвалася одна поставка. З Києва яотримав серйозне попередження, що не може так продовжуватися далі. Робота припинилася, готової продукції, відповідно, немає. Стався повний збій виробництва: ми не відправили продукцію і тепер немає з чого видати людям зарплату. Якщо і надалі мені чинитимуть такі перешкоди, так я можу втратити всі свої контракти…»

Михайло Руденький, який до речі є батьком п’ятьох дітей, вже й не знає, де шукати справедливості й захисту своїх прав. Спочатку він написав заяву в міліцію, аби там хоча б на перших порах забезпечили охорону його виробничого приміщення, коли там працюватимуть люди. Та правоохоронці, розповідає він, лише приїхали, взяли пояснення і сказали, що мають 10 днів для перевірки та розслідування. Підприємець звернувся і в обласну прокуратуру, однак і там йому також відповіли, що перевірятимуть…

У районній раді спочатку йому обіцяли посприяти й допомогти. Але, вникнувши в суть питання і намагаючись знайти «крайнього», потім лиш розвели руками. Мовляв, самі не знають що робити, до того ж офіційного права власності не має жоден з опонентів. Єдине, на що районна влада спромоглася, так це порадити звернутися у виконавчу службу, аби там на законних підставах знову змінили замки. Але, як з’ясувалося, виконавче провадження вже закрите. Та навіть якщо і з допомогою виконавчої влади знову повернеться доступ до приміщення, де гарантія того, що «псевдовласник» не заявиться знову з погрозами та перешкодами?..

На запитання  кореспондента «Погляду» у чиновників районної ради: «Чи, можливо, він тримає у страху цілий район?», відповіли ствердне «ні». Але, разом з тим, додали щось на зразок: «Ми, як і все, просто не хочемо зв’язуватися з ним…». У подальших планах райради — виконком повинен скласти комісію, на якій мало б вирішитися це питання. Але ж на усе це потрібен час! А замовники чекають свій товар вже зараз!

При законному рішенні суду ситуація на сьогоднішній день досі залишається у підвішеному стані. А робота стоїть… І хто ж тоді повинен відшкодовувати збитки?

«Це саме звичайнісіньке рейдерське захоплення, — підсумовують робітники ПП «Біоресурссервіс». — І це відбувається у наш час, коли державні заводи стоять. З розваленого нікому не потрібного приміщення наш роботодавець, Михайло Руденький зробив ціле підприємство, яке забезпечило роботою багатьох людей. Ми сподіваємося, що нас, нарешті, залишать у спокої і ми знову зможемо нормально працювати. Бо замість приємних передсвяткових клопотів от чомусь маємо такі проблеми…»

Марія Нестерук, Погляд