Врятовані шедеври тернопільського художнього музею

Двадцять три відреставровані твори мистецтва показали в обласному художньому музеї. Їх левову частку становить живопис, який відновили фахівці установи, а над трьома скульптурами працювали львівські спеціалісти.

— Це перша виставка, де показуємо реставровані твори з наших фондів — врятовані шедеври. Деякі не були в експозиції через поганий стан, інші — через брак виставкової площі, адже ми маємо змогу показати лише три відсотки фондів, — мовив директор музею Ігор Дуда. — Завдання нашої установи не тільки в тому, щоби збирати, систематизувати, вивчати твори мистецтва, а й реставрувати, відновлювати, консервувати та популяризувати їх. У фондах зберігається до десяти тисяч експонатів — це живопис, графіка, скульптура, прикладне мистецтво — багато з них потребували реставрації. За двадцять вісім років існування музею наші фахівці відновили вісімдесят дев’ять творів живопису. Ми, напевне, єдиний в області художній музей, який має реставраційну майстерню.

Окремо Ігор Дуда розповів про дерев’яні скульптури — розп’яття і два путті. Недавно їх відреставрували фахівці Львівської філії національного науково-дослідного реставраційного центру України. Зокрема, зняли поверхневі забруднення, видалили цвяхи, відновили зв’язки між конструктивними частинами, вкрили захисним шаром лаку.

— Ці твори — перлини нашої збірки. Розп’яття датоване кінцем сімнадцятого століття, путті — століттям пізніше. Це надзвичайно цінні твори. Років п’ятнадцять тому нам їх передав світлої пам’яті митрополит Мефодій настоятель тернопільської церкви Різдва Христового. Їх і ще близько двадцять скульптур знайшли на горищі під час ремонту канцелярії. Деякі з них були в тернопільському парафіяльному костелі Матері Божої Неустанної Помочі, а ось розп’яття і путті, найімовірніше, з монастирської церкви Успення Пресвятої Богородиці.

Реставраційну справу в музеї розпочав знаний художник і реставратор Діонізій Шолдра. Загалом реставраторів було семеро. Найдовше — з 2003 року — тут працює Вікторія Демків. Вона реставрувала найбільше картин — 43. Розповідає, що найчастіше знімає поверхневе забруднення з полотен, укріплює шар фарб, розрівнює кракелюр, потоншує лакову плівку, наносить новий лаковий шар, тонує олійною фарбою місця втрати фарб. Також часто  виправляє помилки попередніх підмальовок.

— Найскладніше працювати, коли втрачений ґрунт або ж пошкоджене полотно. В останньому випадку доводиться наклеювати нове полотно на авторське. А відтак не просто поновлювати малюнок, а створювати його заново, — розповідає Вікторія. — Важливо не тільки правильно підібрати кольори, тони, півтони, а й вловити манеру малювання автора, щоби відновлені фрагменти не впадали у вічі.

Реставрація — скрупульозна, іноді реміснича робота, що потребує уважності, посидючості, — каже Вікторія Демків. Іноді це фізично складна праця, приміром, коли треба натягнути полотно на підрамник. Це використання великої кількості хімічних реактивів і сліпання над деталями. Але попри все — цікаве заняття.

— Пригадую, коли спостерігала за роботою колег, мені здавалось, що вони займаються чимось схожим на дослідження та розкопки. Чимось таким таємничим. Мені це сподобалось. Трапляється, під одним зображенням є інше, іноді під шаром фарби можна знайти замальовані деталі. Такий випадок був і в моїй практиці. Якось працювала над одним портретом і під верхнім шаром фарби знайшла інший варіант зображення. На первісному чоловік був із пишною шевелюрою, можливо, у перуці, та без вусів, потім волосся зрівняли із тоном, а вуса домалювали…

Анна Золотнюк.

Фото авторки.

Comments are closed.