Він знав 11 мов, називав себе Казановою і ніколи не знімав чорні окуляри
Мова йде про вельми неоднозначну постать в українській літературі, письменника, поета, перекладача та науковця Юрія Покальчука. Цьогоріч йому могло б виповнитися 70.
Аби згадати, аби не забути, аби глибше пізнати таїну життя та творчості нашого земляка в приміщенні Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки відбувся вечір під назвою “Код Юрія Покальчука”. Організатор заходу Тетяна Ковалькова, яка вже понад понад років є завідувачем абонементного відділу, розповіла, що книги автора користуються популярністю серед читачів. Багатьом письменник відомий за творами “Те, що на споді” (1998), “Озерний вітер” (2000), “Таксі блюз” (2003) та “Камасутра” (2007).
– Ми сподівалися, що на зустріч завітає рідний брата Юрія – Олега. Про захід повідомили йому електронним листом, проте відповіді не отримали, – зазначила Тетяна Петрівна.
Вшанувати пам’ять краянина прийшли відомий поет, журналіст Володимир Барна й письменник та викладач Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Олександр Вільчинський. Обидва особисто знали Юрія або просто Юрка, як він любив, щоб його називали, і охоче поділилися спогадами.
“Чомусь прийнято вважати, що творчі люди в реальному житті малоцікаві та книжні. Юрій Покальчук однозначно здолав цей стереотип. Де бував Юрко, там завжди збиралося цікаве товариство. Він був надзвичайним співрозмовником, мабуть, це і притягувало. Своєрідна зовнішність та харизма часто робили його об’єктом жіночої уваги. В 1970 році він побував у Латинській Америці та Нікарагуа – це також було ознакою виходу з того гетто, в який нас загнала тодішня ідеологія”, – пригадав Олександр Вільчинський.
І згодом додав: “Юрко був досить емоційно-агресивним. Він пробивав усі товщі стандартів, які були, і від цього страждав ”.
Твори Юрія Покальчука сьогодні вивчають багато педагогів, літературознавців, критиків. Враженнями поділилася викладач ТНПУ ім. В.Гнатюка Галина Ступінська, яка займалася розробкою проблеми осягнення буття в художньому дискурсі повісті “Озерний вітер”:
– Кредом життя митця стали слова Антуана де Сент-Екзюпері: “По-справжньому бачить тільки серце, найголовнішого очима не помітиш”. Постать, яку ми сьогодні згадуємо, – це філософ, який показував життя у повній всеохопності. Навіть якщо говорити про еротичні твори, то там є дуже глибокий підтекст, символіка та архетипні образи. Він повертається до тих вічних цінностей, що є в житті кожної людини, – материнської любові, рідного дому, сім’ї.
У вечорі пам’яті взяли також участь заступник декана з виховної роботи філологічного факультету ТНПУ Любов Царик і художній керівник театру “Калейдоскоп” Ігор Кусяк. Тернопільський молодіжний театр організував декламування віршів під музичний супровід. Читали поезії і студенти філологічного факультету ТНПУ.
За життя Юрія Покальчука багато критикували, приписуючи йому порнографічність прози та роль художника-сексографа. Він натомість казав: “Заборонених тем немає, є погано написані”. Письменник залюбки перекладав Е.Хемінгуея, Р.Кіплінга, А.Рембо, читав лекції в Англії, США та Канаді, працював на телеканалі “1+1”, разом із М.Сурковим створив документальний фільм про Прилуцьку підліткову колонію “Зона особливої уваги”. А ще видавав часопис “Горизонт”, виступав під акомпанемент свого рідного музичного гурту “Вогні Великого Міста”… Він прожив 67 років, це не багато і не мало. Він прожив їх так, як вважав за потрібне, та інколи повторював: “Я бажав би всім когось любити, щоб рухатись вперед”.
Людмила ІСЕВИЧ, студентка Галицького інституту ім. В.Чорновола.
Коментарі вимкнені.