«Надія, що зміниться кожен з нас, не обсуджуючи когось», – Зоряна Вовк, співачка

2015-ий здивував жорстокістю і байдужістю людей. Стільки вбивств і насилля, стільки несправедливості і злодіяння, що хочеться, аби це було останньою краплею, і в наступному році про це забули всі.

 Потішив рік успіхами синочка. Для когось вони незначні, а для мене – це весь світ. Він іще малюк, йому лише буде 3 роки, але мене тішить, коли він розкаже новий віршик, заспіває пісеньку, чи продиригує якийсь твір ( бо це улюблене його заняття).

Порадував рік  і новим проектом. Наспраді, це була таємниця досі. Тому що зараз я пробую себе у зовсім новому амплуа. А саме, ми створили кантрі-гурт під назвою “Ternopil rednex”, де я є солісткою. Ми виконуємо американську кантрі музику. Це для мене щось зовсім нове, цікаве. Хоча досвід роботи в живому колективі у мене є (“Оркестра волі”), та це зовсім інше. По-перше, це мовленнєва сторона. Є пісні дуже швидкі і виспівати весь текст часом буває не так уже й легко. По-друге, це манера виконання. Вона кардинально відрізняється від моєї. Але ми над цим працюємо.

Чим розчарував рік? Напевне, можна об’єднати із питанням “чим здивував”, так як жорстокість і байдужість мене і дивує, і страшно розчаровує. Розчаровує духовна “сліпота” людей, відсутність страху Божого і небажання думати про неминучий звіт із свого життя. Але Бог дає кожному шанс і чекає, коли ж ми до Нього розвернемось.

Цей рік  мене змінив. Змінив внутрішньо, духовно. Я почала по-іншому до себе ставитись. Бо раніше у мене завжди була занижена самооцінка, або навіть її відсутність. Але, дякуючи Богу, спілкування з хорошими людьми дало мені можливість побачити багато речей із зовсім іншої сторони і повірити в себе. Тому що недарма старші люди кажуть: ніхто тебе так не любить, як твоя мама.  А моя мама мені часто казала та й каже, що ти можеш те чи те. А я сама не вірила в свої сили. Просто в один момент  зрозуміла, що мені ніхто не буде встеляти дорогу квітами, я сама її маю робити, проходити і керувати нею. Надіюсь, що правильно роблю.

Життя трішки змінилось, бо малюк підріс. І я почала більше працювати, більше виступати. Змінив цей час мої стосунки з Богом. Здається, я почала більше Його цінувати і розуміти…

Є надія і бажання одне – чим поскоріш видати і презентувати свій сольний альбом. Надія є на все, що розчаровує,  що болить… Надія, що Україна незабаром стане “длянародовою”, безкорупційною, справедливою та квітучою державою. Що наша молодь не буде виїжджати закордон, аби прогодувати сім’ю, внаслідок чого остання розвалюється. Надія, що зміниться кожен з нас, не обсуджуючи когось, але, бачучи свою “скалку в оці”. І найголовніше – надія, що закінчиться війна, і не буде більше сиріток, вдів і заплаканих матерів. І нехай нам в цьому допоможе Господь!

Новий Рік для мене – свято. Адже і в церкві святкують завершення старого та початок нового років. Це не тільки келих шампанського і запах мандарин, але і своєрідна межа підсумків, планів і побажань.