На Тернопіллі сусіди вбили собаку і можуть причинити шкоду власниці?

Відома у Тернополі майстриня із валяння вовною, барабанщиця гурту “Дабл Бабл”, сестра Зоряни Биндас – Оля, хвилюється за свою маму, яку нікому захистити від сусідів. Ті колись вже стріляли у кота, кілька днів тому убили собаку і тепер Оля боїться, аби не зробили шкоду мамі. 

6 років тому я знайшла його в мороз 20 градусів у сусідському рові в селі Великі Гаї.

Я прийшла додому і просила батьків підгодовувати тварину, аби вона не померла з голоду і холоду. Хоч на той час у нас було 2 собаки і ми не дуже мали змогу брати ще одного – та взяли з татом і заварили йому каші з зупою, котрі їли тоді на вечерю. Тварина боялась нас і ми підходили, залишали їжу і йшли за пару метрів, чекаючи поки доїсть. І так декілька місяців. Потім Чапко (так ми його називали) почав підходити до нас під фіртку, заглядати за нами, за нашим побутом і чекати свого куска хліба і щирої посмішки від незнайомців. Пройшло ше декілька місяців і Чап давав нам лапу, радів і чесно відгавкував на подвір’ї свою їжу. Багато сусідів теж хотіли його собі в пси, бо порода дорога і тварина симпатична, годували його і мясом, і кістками, та Чап вибрав нашу звичайну кашу, котру ми розводили кефіром чи супом, бо на той час не могли дозволити тварині щодень купувати мясо. Мама жартома називала Чапкову миску – чапківницею, а незамислувате ім’я прийшло само по собі зважаючи на породу чау-чау.

Але знайшлись недоброзичливці, котрим муляло в оці чи то щира любов до братів наших меньших чи то поважна порода тварини.

Вже багато років поспіль сусіди за розвагу собі брали гепати в тварин зі зброї, і я мала сумний досвід рятування свого кота о 12 ночі з ветеринаром. Тварина пішла з життя 3 роки тому від пострілу в голову. Я писала заяву в міліцію, зрозуміла ще тоді, що поряд живуть небезпечні люди. Правоохоронці приїхали, поспілкувались з сусідами, провели застережну бесіду про кримінальну відповідальність щодо таких дій проти тварин.

Невдовзі сусід вчепився і до пса, прийшов якось до мами, коли та була сама, і погрозив, що застрелить його, бо той не прив’язаний (хоч тварина була на подвір’ї і охороняла територію).

З пятниці на неділю тварина пропала, про що я згадувала просячи про інформацію від людей, котрі можливо десь бачили. Через два дні, потримавши метрву тварину, сусіди підкинули нам її на подвіря, де після огляду знайшли сліди від пострілів і одушення.

Підкажіть, друзі, що робити. Мама плаче вже 3 дні, переживає, бо неврівноважений сусід може причинити їй шкоду, батько на 2 місяці у від’їзді і не має змоги повернутись в Україну. Я щодень плачу і згадую ту першу лапку котру мені дав Чапкіс, серце розривається від думок про таке замучення безневинної істоти і страх за здоров’я і життя мами.

Оля Биндас