Контрнаступ по-тернопільськи

Подіям на периферії центральні ЗМІ часто-густо приділяють, видається, надто мало уваги. А даремно, бо повну картину тих чи інших процесів у суспільстві повністю збагнути навряд чи можливо без аналізу «кульбітів» місцевої влади, судової в тому числі…

Одразу до суті. Тернопільського підприємця Віталія Сороколіта кілька років тому звинуватили у злочині, який передбачав 10-річне ув’язнення. До тюрми він не сів, але три роки його мордували судами. Врешті-решт, у лютому цього року Гусятинський районний суд (суддя Л. В. Козяр) на підставі клопотання прокурора Ф.Т. Нужди закрив кримінальну справу.

Здавалося б, щасливий кінець, можна полегшено зітхнути і далі безтурботно займатися бізнесовими справами.

Віталія Сороколіта ж така «милостивість» лише обурила, бо, за його словами, «мене звільнили від кримінальної відповідальності без моєї згоди, не довівши мою вину. Зухвало порушено права людини, гарантовані Конституцією України та нормами кримінально-процесуального закону. Порушено присягу судді. Маємо злочин, вчинений від імені держави».

Невдоволений своїм «звільненням», підприємець наприкінці лютого подав апеляцію на скасування постанови про звільнення від кримінальної відповідальності та повернення справи на новий судовий розгляд.

«Я хочу відстояти свої права, свою честь і гідність, бути визнаним невинним перед законом», – каже Сороколіт.

Дещо незвичний для українських реалій контрнаступ тернопільського підприємця я попросив прокоментувати двох правників, двох народних депутатів із різних політичних таборів – регіонала Юрія Мірошниченка, представника Президента в парламенті, і нашоукраїнця Юрія Кармазіна.

Юрій Мірошниченко одразу визнав: «На жаль, в Україні дуже глибокі традиції, коли наші правоохоронні органи є насправді не захисниками прав і свобод людини і громадянина, як того вимагає Конституція, а по суті залишилися каральними інституціями. Вони практично намагаються уникнути відповідальності у тих випадках, коли неправомірно порушують справи, коли мордують людей, коли принижують, дискредитують, завдають збитків – матеріальних і моральних…».

За словами Мірошниченка, держава має не лише довести до логічного кінця ту чи іншу порушену справу, а й вибачитися і відшкодувати збитки, якщо були допущені неправомірні дії.

Нашоукраїнець Кармазін каже, що в цій справі, якщо все справді так, має запанувати справедливість. Ба більше, у цьому конкретному випадку він виявив готовність допомогти як народний депутат.

Звичайно, це тішить. А з іншого боку, як бути з десятками і сотнями подібних справ по всій Україні? За словами Мірошниченка, «випадків, коли люди домагаються чіткого обгрунтування з боку держави, не є ще дуже поширеними».

«Але якщо відстежити тенденцію, то вона свідчить про однозначне збільшення (причому в геометричній прогресії) випадків, коли громадяни захищають свої права і вимагають вибачень, вимагають компенсації, вимагають відповідальності держави перед ними за порушені свої права і завдану шкоду…», – каже народний депутат.

Ну що ж, кожен, хто вважає, що його права так чи інакше порушують, ці слова представника нинішньої влади вартувало б узяти на озброєння.

Іншими словами, поки що поодинокі випадки спроб захистити себе від свавілля судів, правоохоронних органів загалом, мали б стати, нарешті,  звичною нормою. Було б, звичайно, ідеально, якби свавілля правоохоронців взагалі зникло, а значить і потреба скаржитися на них відпала б. Але це поки що виглядає ілюзорно, як би не переконували нинішні чиновники, що в Україні успішно будують демократичне суспільство.

Єдине, що залишається простій людині у випадках прояву свавілля, – не відступати перед ним, бо це лише посилить беззаконня.

Зиновій Фрис