“Донбас – це не Росiя. Донбас – це Україна”

Десять днiв на Донеччинi пробув громадський активість, вихідець з Тернополя Володимир Кухар.
Багато всього серед передчуття вiйни, атмосфери розбою вперемiш з повнiстю благополучним спокiйним життям. Були i пiдтвердження негативних стереотипiв. I пiдтвердження ранiше побаченого позитиву. Вiдкриття нових людей, близьких за духом. Вiдкриття середньої росiйськокультурної верстви, яка у звичайних умовах незаполiтизована i тим бiльше не в активiстах за RU, a зараз втягнута у вир цих подiй. 
Не можна зрадити нi наших спiвгромадян, якi свiдомi демократи та українцi. I не можна зрадити людей, якi хоч i росiйськокультурнi або ностальгують за Союзом, але вважають себе українцями i не хочуть бандитизму, не бажають, аби росiйський сусiд без погодження двигав кордони туди-сюди. I разом людей цих категорiй на Донбасi бiльшiсть!
Колись українцi мають твердо стати за свої права, почати битися за них. Це треба було робити ще у Криму. Сподiваюся, ми ще зможемо вiдстояти Донбас. Бо це частина боротьби за виживання цiлої країни. Це – частина пологiв громадянської нацiї, якi хоч i затягнулися, але це – нашi пологи. 
Донбас – це не Росiя. 
Донбас – це Україна.
Дякую кожному, з ким хоч парою слiв перекинувся.