Кримчанин: «Навіть зараз ми – Україна»
Недавно познайомилась з Сашком. Сам він з Ялти, але частенько буває в селі на Тернопільщині, неподалік моєї рідної Теребовлі – гостює в пана Петра і його дружини Галини. Познайомилися вони дивним чином. Пан Петро, після перегляду гостросоціальної телепередачі «Право на зустріч» на російському каналі, вирішив знайти героя сюжету – Сашка, запросити в гості. Вже рік триває їх дружба, і Сашко став «своїм» у тих краях. Під час таких відвідин Олександра на Тернопільщині, я й поспілкувалася з ним про події на Півдні та Сході України. Отже, до вашої уваги – розповідь одного бандерівця з Ялти.
Коли вже прибув безпосередньо до Різдв’ян (село, де гостює Олександр – авт.) був трохи вражений – гарні великі будинки, з садами, квітниками, городами. В нас такого нема. Згадую, як мене вперше прийняли: спускаюсь зранку снідати, а за столом сидить людей зо двадцять. Таку «поляну» накрили – стіл ламався від страв! Тут, мабуть, так прийнято приймати гостей (сміється – авт.). Вийшов на вулицю, чую: «Привіт, Сашко!». Всі мене знають, хоч і вперше бачать. Потім все це своїм друзям в Ялті розказував. Знайомі вірили, хоч трохи дивувалися. Людей багато – всіх не переконаєш.
В Криму все прагматичніше. Спокійніше.
Навіть зараз Крим – Україна. В нас є ті, хто за Україну, і є частина, що за Росію: бабусі, дідусі, росіяни. 40 відсотків не назбирається. Я дивувався, коли дивився телевізор: російські телеканали показують мітинги на підтримку приєднання до Росії, українські – теж. Але чого ніхто не показував те, як виходили під українськими прапорами? А таке було. На референдумі я не був. Багато людей його проігнорувало.
Ми не можемо отримати візи в Європу, зробити собі закордоні паспорти
Знаю, що є можливість переїхати на навчання до Львова чи Тернополя, чи навіть Києва, але я про це не думаю. Мені залишився ще один рік, я знаю всіх викладачів, там мої друзі, робота. Що змінилося? Довгі черги бабусь і дідусів за російськими паспортами. Не працюють банки, а ті які працюють – не видають готівки. Ми не можемо отримати візи в Європу, зробити собі закордоні паспорти. А так – все нормально. Звичайно, часом стаються конфлікти, але дуже рідко. Я вже багатьом пояснював ситуацію з Кримом. Бо тут якесь однобоке бачення: Крим, ніби пустинна територія, мародерства, вбивства, «повний бєзпрідєл». Але там теж люди. Нормальні люди. Все не так катастрофічно, як показують ЗМІ.
Якби був впевнений, що тут мене чекає добра робота – то навіть зараз, без вагань, залишився б.
Важко сказати, чи є бажання залишитися тут, у вас. Є багато але: друзі, робота, навчання. Клімат різний. Якщо я переїду сюди, то де знайду роботу? Я працюю в агентстві з організації свят та бенкетів. Мені важко буде реалізувати себе в такому маленькому селі. Може в Тернополі. Тут дійсно добре – тихо, спокійно, люди добрі та розуміючі. Якби був впевнений, що тут мене чекає добра робота – то навіть зараз, без вагань, залишився б. Бо сидіти без діла – не добре. Тим більше, мені подобається те, що я роблю. Час покаже, що і як робити далі.»
*фото з архіву
Коментарі вимкнені.