Анталія за 15 днів – досвід мандрівника з Тернополя

Нотатки подорожанина родом з Тернополя Романа Слиша про 15-денну мандрівку в Туреччину.
Нарешті перший допис про подорожі. Країну Туреччину відкриваю для себе вже вдруге. Перший раз був в Стамбулі у 2014-му. Цього разу – Анталія.
Мабуть, чи не в кожного другого мешканця країн СНД це місто асоціюється з “пляжним туризмом” та “all inclusive”. Безумовно, тут все для цього створено. Проте для себе ми вибрали також не менш популярний сьогодні тип туризму – самостійні подорожі. І так, почнемо.

Дорога
Старт з міста Київ. Плацкарт до Львова. Авіапереліт до Анталії через Стамбул. На цей раз використовували послуги авіакомпанії – АтласГлобал. (Минулого разу літали авіалініями Пегасус). Вибрали, де дешевше. Преємно здивували нас сніданком в літаку, який був включений в найбюджетніший тип квитка. Причому годували як і зі Львова в Стамбул, так і зі Стамбула в Анталію. На це ми точно не розраховували. 🙂 Також використали послуги трансферу з аеропорту, яку організувала нам хазяйка житла.

Житло

Розглядали 2 варіанти: готель або квартира. Вибір впав на останнє. Couchsurfing цього разу нам не підходив. Прогортавши 2 вечори готелі на booking.com, ми так і не знайшли прийнятний варіант за доступну ціну. Основні критерії були:

* має сподобатись дружині (!!!)
* окремий сан вузол
* світла кімната
* близько до моря
* хороша транспортна розв’язка
* Wifi
* пральна машинка
* сніданки
* фен
* ціна до 30$ за добу
* можливо, ще щось упустив…
Так, в моєї дружини є своє бачення must have під час подорожі. А нам, мужикам, по суті, багато не треба. 🙂

Після цього почали активно шукати квартиру. Без Airbnb тут не обійтись. Знайшли житло дешевше ніж за 20 євро на добу. Ще в Україні забронював та оплатив. Хазяйка – пані Світлана – киянка, як виявилось потім:)

У нашому розпорядженні була 2-кімнатна квартира, студія на першому поверсі з великим балконом. Квартира має окремий вхід. На території комплексу є басейн. Правда, ми приїхали ще до початку сезону, тому був лише басейн, без води. Тихе місце і 10-15 хвилин до пляжу пішки. 30 хвилин автобусом до центру. 2 хвилини до супермаркетів, 10 хв. до ринку, який приїжджає кожного вівторка і де ми скуплялись на цілий тиждень. Купу різних кафешок та ресторанчиків. Все для комфортного відпочинку.

З друзями на балкончику.

Що бачили, чим займались

В самій Анталії ми для себе знайшли 2 чудових місця. І це водоспади: Верхній та Нижній Дюден. Біля кожного з них є парк. Особливо сподобався парк при верхньому водоспаді. В літню спеку це мабуть шматочок раю на Землі. Тінь столітніх дерев, прохолода та звучання чистої ріки роблять свою справу. Прикро, що купатись там заборонено. Вхід на територію – 3 ліри. Але воно цього варте, повірте!

В центрі міста традиційно поєднані старі будівлі та нові торгово-розважальні центри. Старе місто часом нагадує Краків, іколи Львів, подекуди Рим. А старий порт, який тепер виконує свої функції виключно для туристів, нагадує Стамбул.

Тут ми вперше побували у веганському пабі. Так, я нічого не поплутав. Веганське меню + спиртні напої. На столах були помічені реклама психологічних практик та попільнички. Ось така вона несумісна Анталія. Підозрюю, якби там не можна було б випити, заклад просто збанкрутував. Також мінус – що бармен та офіціант практично не говорять англійською. Проте було смачно, і о 18 годині ми були єдиними клієнтами. Нам сподобалось. 🙂

Наше перебування в Анталії припало на святкування Великодня. Оскільки жили ми в районі, де половина місцевих жителів та туристів – вихідці зі слов’янських та казахських народів – то ми “випадково” натрапили на “наш” магазин-кафе. Там можна було придбати все, чого неможливо купити в місцевих маркетах: згущівка, солодощі від Світоч та Рошен (привіт президенту), бородинський хліб, вершкове масло, сметану (в Туреччині масло жахливе, а сметани взагалі немає), гречку, традиційні слов’янські солоні закрутки (огірочки та помідорчики). Там ми купили справжню пасочку і в неділю поїхали в християнський храм, що в центрі міста.

Робота

Приємно, що можна паралельно подорожувати і працювати. Для цього мені потрібні: MacBook, iPhone та інтернет. В Туреччині доволі хороший 3G інтернет, а Lifecell порадував нас своїми тарифами: у нашому розпорядженні були 100mb 3G інтернету кожного дня безкоштовно. Стосовно так званого стаціонарного інтернету, зізнаюсь чесно, кращого ніж в Україні, я не бачив ні в США, ні в Італії, ні в Польщі, ні в Росії, ні в Угорщині, і тим паче в Туреччині. Під час подорожі у перший тиждень я виділив ~20годин для роботи. Анюта спочатку була не в захваті, але з того всього аж сіла писати диплом. 🙂 Так виглядало моє робоче місце:

Бюджет на 15 днів

* оренда житла через Airbnb – 282 євро
* переліт плюс трансфер – 365 євро
* продукти – 150 євро
* транспорт по місту та один раз за місто – 40 євро
* кафе, одяг, подарунки – 170 євро

Отже, вартість самостійно організованої поїздки на 15 днів нам обійшлась приблизно в 1007 євро. Можете сказати, що це немало – можливо. Проте недавно в мене друзі літали в Єгипет на 7 днів з все включено. Приблизна вартість такої поїздки – 700 американських грошей.

Пишіть у коментарях про ваш досвід подорожей. Поділюсь контактами хазяйки житла в Airbnb та таксиста Олександра (розмовляє російською та розуміє українську) в приватних повідомленнях.