Обличчя Тернополя: “Спробувавши смак американського фаст-фуду, я засумувала за присмаком українського борщу”, – Анна Мацишин

Продовжуємо знайомити своїх читачів з чудовими та світлими людьми, які живуть у Тернополі в проекті “Обличчя Тернополя”.

Кожен із Вас може стати обличчям Тернополя, Збаража, …, містечка чи села Тернопільської області та розповісти про свої мрії, улюблену справу. Для цього просто напишіть на електронну адресу info@poglyad.te.ua або залишіть коментар у групі Вконтакте.

А сьогодні знайомтесь –Анна Мацишин

Привіт, Звати мене Анна –  так само, як візантійську царівну з Македонської династії та головну героїню роману “Анна Кареніна ” російського письменника Л. Толстого. В сім’ї мене кличуть Ганнусею. Друзі називають Анею , Анітою, Анютою. Моє ім’я з давньогрецької мови означає благодать та милосердя, тому в житті я намагаюсь дотримуватись саме цих моральних цінностей.

Моє коріння тягнеться із історично багатої Ланівеччини, а конкретніше із села зі смачною назвою Борщівки, саме там я провела чималий відрізок свого безтурботного дитинства. Там я навчалася до п’ятого класу, та пізніше життя подарувало можливість побувати на другому кінці світу –  у віці 10 років я разом із батьками покинула Україну. Два роки моєї біографії припадає на життя у Сполучених штатах Америки. Спробувавши смак американського фаст-фуду , я засумувала за присмаком українського борщу із рідної Борщівки, отож я твердо вирішила, що хочу жити в Україні.

Оскільки творчість це моє друге ім’я, то й спеціальність я для себе обрала в тому ж дусі. Навчаюся на другому курсі ТНПУ ім. В. Гнатюка здобуваю професію журналіста. Зараз працюю на сайті “Студентська столиця” , намагаюся творити цікаві матеріали, звичайно не завжди все виходить , але я намагаюся вдосконалюватись. Найбільшою моєю відповідальністю, на даний момент, є мій восьмимісячний кіт Олександр, тому багато мого вільного часу йде саме на його виховання ;).

Приємно усвідомлювати, що моя робота і є моїм найбільшим хобі, журналістика це те чим я хочу і люблю займатися і це не аби як тішить . Звичайно, як кожна дівчина я люблю приємні дівочі посиденьки, несподівані зустрічі за чашкою кави, поїздки на пікніки та чисте повітря. Обожнюю історичні фільми та ненавиджу дивитися їх на одинці.

Моя доля склалась так , що я швидко стала самостійною, тож багато класичних страхів я вже переборола, але найбільшим моїм страхом є думка про те, що я не зможу реалізуватися в цьому світі, я боюся , що суспільство мене не прийме і я залишуся “на лаві запасних”.

На даний момент я дев’ятнадцятирічна дівчина з повним мішком мрій. Найпершою мрією є поїздка до Парижу. Завжди хотіла побувати в Луврі та на власні очі побачити шедевральність Моналізи. Ще я мрію про 25-ту годину в добу, адже життєвий ритм складається так, що завжди бракує часу. Мрію працювати у редакції “New York times” та відкрити притулок для бездомних тварин. Хочу створити міцну сім’ю, знайти людину, яка б мене підтримувала та розуміла.

Хоч я і не корінна Тернополянка та це місто стало мені надзвичайно близьким, адже саме тут я знайшла саму себе. Обожнюю красу тернопільської архітектури, інколи їдучи по центру міста, спостерігаю за унікальним архітектурним дивом тернопільських будинків та подумки переношу себе 100 років на зад і уявляю, хто жив в тому чи іншому помешканні, хто його будував, чий це був проект, як на цей балкон виходила красива пані та поливала пахучі квіти. Люблю Тернопіль за чарівну природу, дивлячись на наші парки , приходить думка, що вони створенні для приємних прогулянок із другими половинками.
Усім Тернополянам хочу побажати чудової весняної погоди, побільше позитивних емоцій, віри у себе та наснаги.

-1 thoughts on “Обличчя Тернополя: “Спробувавши смак американського фаст-фуду, я засумувала за присмаком українського борщу”, – Анна Мацишин

  • 14:22 | 7.04.2013 о 14:22
    Permalink

    Гарна стаття, але багато протиріч. По- перше, складається враження, що її писали щонайменше 2-3 особи. Немає визначеності у своїх планах на майбутнє (“Спробувавши смак американського фаст-фуду , я засумувала за присмаком українського борщу….отож я твердо вирішила, що хочу жити в Україні.” Та “Мрію працювати у редакції “New York times”.”) А по- друге, забагато помилок, як на майбутнього журналіста.

Коментарі вимкнені.