Що із захватом та вогниками у очах робила панянка з Тернопілля в холодному Києві (фото)

Зала була повною з теплими очима у присутніх. Вибудувалась черга з охочих отримати автограф і бажанням поділитися своїми історіями. Традицію ділитися своїми оповідками письменниця розпочала в Івано-Франківську.

Надійка рано вийшла заміж, але вважає, що сім’я – це дуже серйозно, над чим постійно треба працювати і удосконалювати. А ще, назвала себе більше слухняною дружиною, ніж неслухняною, але яка користується свободою.

Не знаю чи бачила на будь-яких інших презентаціях стільки захвату і вогників в очах, як у цієї панянки. Письменниця ділиться натхненням з читачами. І дарує неперевершену відкриту посмішку. Спонтанно творить і думає.

Натхненно відповідала на питання і казала, що добре сприймає критику, не зациклена на образах, «бо є люди, які мають право писати, а я маю право їхніх образ не читати».

По-домашньому тривала зимова презентація в холодному Києві. Щиро і безтурботно. Певне такі і мають бути книги для внутрішньої рівноваги.

«Теплі історії до шоколаду» видалися 2013 року. Ця книжка – збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, смуток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни.

Текст Тетяна Моцак, фото Юлія Капшученко