Одержимі Тернополем

Вельми цікава, надзвичайна історія Тернополя! Знати все, звичайно, не можливо. Важливо прямувати до цього! Особливо для молоді, яка часто задає питання: – Звідки ви це все знаєте? Відповідь проста: – Перше і основне – треба любити! Друге – цікавитись і накопичувати інформацію. Третє – вміти її обробити. Четверте – мати пам’ять. І останнє мати ідею – бажання і вміти викласти свої почуття і те, що знаєш для інших людей.
Повірте, робота ця не проста. Якби то вона ще б віддачу давала, щоб можна було, хоч трошки, якось відкараскатися від щоденних, в тому числі фінансових проблем, для реалізації задуманого, можна було б зробити набагато більше. Реалії інші – зараз все робиться на ентузіазмі тих, хто коштів не має, та щедрості і розумі тих, хто ними володіє. Останніх дуже мало, бо частіше, хто має кошти, не може похвалитися людськими чеснотами. Та, на щастя, такі все ж такі існують!
Справа відновлення і популяризації будов старовини помалу, але просувається. Досить відмітити повернення годинників на башті Катедри і бульварі Шевченка, башти на будинку по вул. Сагайдачного, макету довоєнного Тарнополя коло Катедри, встановлення у найближчий час макету Парафіяльного костелу, початок консервації Микулинецької і Кременецької фортець, реставрацію Збаразького Замку… Тернопільщина, маючи безліч цікавих місць, стає ще привабливішою для туризму.
Немало зусиль для цього прикладають одержимі нашим містом – Тарас Циклиняк, Володимир Яблонський, Віктор Мадрі, Сергій Чернишов… (вибачайте, всіх назвати не зможу), які проводять величезну роботу з популяризації нашої неодноразово перекрученої історії і існуючої сучасності на голому ентузіазмі…
Сьогодні якась віддача існує лише у вигляді відгуків читачів. Та зараз молодь мало читає, тому розумію Тараса, який, отримуючи тільки до десятка лайків на свої дописи у фейсбуці, трохи впав у розпач і вже намагався зменшити чи, навіть, припинити свою активність.
Примусити когось щось читати, чимось цікавитись не вдасться нікому, тому єдиною втіхою для таких, як він, може бути те, що все таки знаходяться люди, які активно цікавляться, читають і якось … втягуються у роботу.
Ми знайомі вже декілька років і так, як «декабристи розбудили Герцена» (навряд чи хтось вгадає, кого я процитував), так і Тарас розбудив мене. До нашого знайомства я збирав інформацію, що до нашого міста, і, не оприлюднюючи писав, писав в першу чергу для своїх онуків. Тарас почав виставляти мої спогади і записи у фейсбуці, і я зрозумів, що людям це потрібно і з проведенням мені інтернету влився у фейсбук. Так що, проведена Тарасом робота вже не пройшла даром. Думаю, розбудив він не тільки мене… Мене тішить те, що, в якійсь мірі, і я підштовхнув його до більшої активності.
Тарас! Не зупиняйся! Архів – є! Фільми – є! Дописи – є! На вулицях сліди діяльності – є! ПОТРІБНА КНИГА! Розумію – тяжко, але, як на грибах, «хто шукає – завжди знайде»! Працюймо!
Вагомий внесок в популяризацію Тернополя вже внесли Л. Бойцун, І.Дуда, В. Бурма, І.Сушкевич, О.Семенів, Р.Гулько, В.Мороз та багато інших авторів давніх і сучасних українських, радянських, до радянських часів, а також наших емігрантів і закордонних авторів: Австрія, Бельгія, Німеччина, Польща, Ізраіль, Італія… Всіх назвати не можу, та серед них особливо відмічу книги закоханого в наше місто колишнього його мешканця, поляка Чеслава Бліхарського.
В завершення висловлю надію словами всесвітньо відомого
поета і трошки тернополянина О.С. Пушкіна : – НЕ ПРОПАДЁТ ВАШ СКОРБНЫЙ ТРУД И ДУМ ВЫСОКОЕ СТРЕМЛЕНЬЕ!
Джерело: Олександр Столяров, соцмережі.