Не тільки читання: робототехніка, літні табори та психологічна підтримка в тернопільській обласній дитячій бібліотеці

Тернопільська обласна бібліотека для дітей працює з 1940 року. За цей час вона пройшла шлях від невеликого закладу з фондом у 500 книжок до сучасного простору, де діти не лише читають, а й займаються робототехнікою, вивчають іноземні мови, малюють, відвідують майстер-класи та отримують психологічну підтримку.

Сьогодні бібліотека об’єднує читачів різного віку — від однорічних малюків до дорослих, які свого часу самі приходили сюди ще дітьми, а тепер приводять власних онуків. Тут проводять літні табори, зустрічі з письменниками, заняття з кібербезпеки, організовують читацькі клуби та співпрацюють із реабілітаційними центрами.

Водночас за цим різноманіттям напрямків стоїть щоденна робота колективу, якому доводиться самостійно шукати кошти на розвиток, обладнання та поповнення книжкового фонду.

Про історію бібліотеки, рідкісні видання, сучасних дітей і їхні читацькі вподобання, гранти, виклики та те, як змінюється роль бібліотеки в житті громади, журналістка «Погляду» поспілкувалася з її директоркою Надією Новіцькою.

Історія бібліотеки: від 500 книжок до сучасного простору

• Коли була заснована Тернопільська обласна бібліотека для дітей? Як змінювалася її робота протягом років?

Бібліотеку заснували 27 січня 1940 року. Тоді її штат становив лише 4,5 одиниці, а книжковий фонд налічував 500 примірників. Спочатку ми працювали у приміщенні бібліотеки для дорослих.

З початком Другої світової війни бібліотеку евакуювали до Чорткова разом із книжковим фондом. У 1950 році вона повернулася до Тернополя. Спочатку нам виділили приміщення на вулиці Валовій.

У 1963 році бібліотека отримала статус державної бібліотеки для дітей і юнацтва. Відтоді ми працюємо у приміщенні, де перебуваємо й сьогодні.

До 1980 року заклад мав назву обласної бібліотеки для дітей і юнацтва. Коли в Україні почали створювати окремі бібліотеки для юнацтва, цей напрям виокремили в самостійну структуру, а ми залишилися обласною бібліотекою для дітей. У 1989 році державний статус було знято.

За ці роки дуже змінилися і бібліотека, і її можливості, і сама робота з дітьми. Ми постійно намагаємося відповідати вимогам часу.

• Які найважливіші сторінки в історії бібліотеки ви б виділили?

Одна з важливих сторінок — це, безперечно, період становлення бібліотеки та її повернення до Тернополя після евакуації. Інша — розвиток фонду. Якщо спочатку ми мали лише 500 книжок, то згодом, після повернення до Тернополя, фонд зріс майже до 200 тисяч примірників.

Звичайно, у різні роки бібліотека переживала непрості часи. Особливо важким був період 1990-х, коли не виплачували зарплат, не було коштів навіть на найнеобхідніше. Але ми продовжували працювати й шукали можливості для розвитку.

Важливим етапом стала комп’ютеризація. У 2002 році завдяки гранту американської організації IREX ми створили перший інтернет-центр. Отримали шість комп’ютерів із принтерами та іншим обладнанням. Це дало змогу розпочати зовсім новий етап роботи.

Згодом завдяки іншим проєктам ми придбали інтерактивну дошку, технічне обладнання, облаштували робочі місця. Сьогодні в бібліотеці є 41 комп’ютер, і жоден із них не придбаний за бюджетні кошти. Усе це результат участі в проєктах і грантових програмах.

• Чим обласна бібліотека для дітей відрізняється від міських і шкільних бібліотек?

Насамперед тим, що ми є обласною спеціалізованою бібліотекою і маємо методичну та координаційну роль щодо дитячих бібліотек області.

Колись, коли в області було 18 районів, у кожному працювала районна дитяча бібліотека. В окремих населених пунктах, зокрема у Гримайлові, Мельниці-Подільській, Скалі-Подільській, також діяли самостійні дитячі бібліотеки. Загалом до адміністративної реформи в області було 35 спеціалізованих дитячих бібліотек разом з нашою.

Після створення територіальних громад, об’єднання та реорганізації бібліотечних систем почалося поступове скорочення таких закладів. Дитячі бібліотеки або приєднували до інших установ, або перетворювали на багатофункціональні заклади.

Сьогодні з 35 спеціалізованих дитячих бібліотек області залишилося лише 15.

• Що сталося з книжковими фондами бібліотек, які закрили або реорганізували?

Частину фондів списували, частину передавали до інших закладів. Треба розуміти, що в багатьох бібліотеках книжки були ще радянських часів. Фонди давно не оновлювалися, адже коштів на закупівлю літератури громади практично не виділяли.

Наша обласна бібліотека мала дещо кращі можливості для поповнення фонду. Ми намагаємося робити це щороку. А от у громадах ситуація значно складніша. Є винятки, але загалом фінансування на нову літературу дуже обмежене.

Крім того, після початку декомунізації бібліотеки мали очищувати фонди від російськомовних видань та літератури, яка не повинна залишатися в сучасних бібліотечних зібраннях. Це також вплинуло на кількість книжок.

• Чи маєте унікальні або рідкісні книжкові видання?

Так, маємо. Наприклад, український словник 1939 року видання. Є оригінальне видання творів Тараса Шевченка, яке практично більше не перевидавалося. Це дуже цінні книжки, особливо з огляду на історію їхнього видання.

Ми є обласною бібліотекою, яка зберігає дитячу літературу, зокрема видання, що виходили на теренах нашої області. У нас є книжки, починаючи ще з 1947 року. Деякі видання сьогодні можна знайти тільки в бібліотеці.

Буває, що до нас звертаються навіть видавництва, коли готують перевидання старих книжок. Ми співпрацюємо, зокрема, з видавництвом «Богдан»: надаємо їм можливість ознайомитися з виданнями, яких більше ніде немає, щоб вони могли відтворити їх для сучасного читача.

• Які відомі письменники, митці та громадські діячі свого часу відвідували бібліотеку?

— За всю історію бібліотеки в нас побувало дуже багато відомих людей. Серед них — місцеві автори Борис Демків, Олег Герман, Володимир Вихрущ та багато інших. Приїжджали до нас і письменники з інших міст. Зокрема, був Єрема Гоїн — директор видавництва «Веселка», автор літературних творів.

Зараз усіх згадати складно, адже за десятиліття таких зустрічей було понад сотню.

Книжковий фонд і читачі: від найменших до студентів

• Скільки книжок сьогодні налічує бібліотечний фонд?

Після того як фонд свого часу зріс майже до 200 тисяч примірників, його поступово очищували. Змінювалися часи, читацькі потреби, вимоги до комплектування. Відбувалася декомунізація, вилучали російськомовні видання та літературу, яка втратила актуальність.

Сьогодні фонд бібліотеки налічує близько 90 тисяч примірників.

• Скільки дітей є активними читачами бібліотеки? Хто найчастіше до вас приходить?

Загалом маємо близько 14 тисяч читачів із Тернополя. Наша перевага — зручне розташування в центрі міста. До нас легко дістатися з різних мікрорайонів. Нас відвідують діти з усіх частин Тернополя, зокрема учні 29 міських шкіл.

До того ж у нас дуже універсальний книжковий фонд дитячої літератури. Такого зібрання немає в жодній іншій бібліотеці міста. Ми комплектуємося з 1940 року, тому маємо видання, яких більше ніде не знайти.

Вікові категорії наших читачів дуже різні. Ми починаємо працювати з дітьми від одного року — звичайно, разом із батьками. Для них маємо спеціальні програми та заняття.

Приходять до нас і школярі, і студенти, навіть дорослі люди. Найстаршому нашому читачеві було 73 роки.

Ми маємо вже цілі покоління читачів. Колись до нас ходили діти, тепер вони виросли, стали батьками й приводять своїх дітей. І це дуже приємно.

Ми намагаємося надати людині всю необхідну інформацію. Бібліотекар може не просто видати книжку, а й відкрити потрібну сторінку, показати, де шукати інформацію, допомогти з навчальними матеріалами.

У нас можна знайти книжки зі шкільної програми. Якщо якогось видання немає, намагаємося допомогти іншим способом — зокрема, можемо зробити копії невеликих творів. Наше завдання — щоб читач пішов задоволений.

• Чи вистачає сучасної української дитячої літератури? Як поповнюєте фонд?

Звичайно, не вистачає. Якби мали достатнє фінансування, могли б закуповувати набагато більше сучасної літератури. Але коштів на це немає.

Тому ми постійно шукаємо альтернативні можливості. Організовуємо акції «Подаруй бібліотеці книгу», звертаємося до читачів, меценатів, видавництв. Дуже багато книжок нам дарують діти. Вони прочитують видання, а потім приносять їх до бібліотеки, щоб інші також могли прочитати.

У нас є навіть таке гасло: «Прочитав — передай другу». І це справді працює. Діти охоче діляться книжками, які їм сподобалися.

Ми проводимо дні видавництв у бібліотеці, співпрацюємо з видавцями. Завдяки цим зусиллям навіть у рік, коли нам не виділили з бюджету жодної копійки на поповнення фонду, ми змогли залучити понад тисячу нових примірників.

• Чи є попит на книжки іноземними мовами?

Так, і він зростає. Приблизно три роки тому ми проаналізували запити читачів і зрозуміли, що дітям потрібна література іноземними мовами. Адже англійську сьогодні вивчають у школах, і діти хочуть читати не лише українською.

Тому ми створили сектор літератури іноземними мовами. Спочатку мали лише невелику частину такого фонду, але почали звертатися до різних організацій, писати листи, публікувати прохання на своїй сторінці. І були дуже приємно вражені кількістю відгуків.

Нам надсилали цілі посилки з книжками англійською мовою. Тепер маємо справді унікальний фонд англомовної літератури для найменших читачів. Такого зібрання не кожна бібліотека може похвалитися.

Ми навіть планували цього року перетворити сектор на повноцінний відділ. Крім того, знайшли волонтера — носія англійської мови, який дуже полюбив нашу бібліотеку. Він приходить до дітей, проводить заняття, переважно в ігровій формі. Дітям надзвичайно цікаво спілкуватися безпосередньо з носієм мови.

Бібліотека, куди приходять не лише за книжками

• Які заходи проводите для дітей, окрім видачі книжок?

Насправді напрямків дуже багато. Ми давно відійшли від уявлення, що бібліотека — це лише місце, де взяв книжку, прочитав і повернув.

Починаємо працювати з найменшими — дітьми від одного до трьох років, а також від трьох до шести. Двічі на тиждень до нас приходять групи мам із дітьми. Проводимо розвивальні заняття, використовуємо методику Марії Монтессорі.

Крім того, беремо участь у програмі «Rise Ukraine», яку реалізуємо за підтримки міжнародного благодійного фонду Rise Alliance for Children. Завдяки цій програмі наші працівники проходили спеціальне навчання, щоб працювати з найменшими дітьми та дітьми з певними обмеженнями.

Ми співпрацюємо з реабілітаційним центром. Наші бібліотекарі приходять туди зі своїми заходами, а діти з центру також відвідували бібліотеку. Для нас це важливий напрямок роботи. Спочатку було психологічно непросто, адже треба було навчитися правильно взаємодіяти з такими дітьми, розуміти їхні потреби. Але працівники пройшли відповідне навчання, зокрема у Львові, і тепер мають необхідні знання та досвід.

Ми розуміємо, наскільки важливо, щоб кожна дитина мала можливість долучитися до бібліотечного життя.

• Чи справді заходи в бібліотеці відбуваються майже щодня?

Буває по-різному. Іноді за один день проводимо навіть три заходи. Є екскурсії, зустрічі, майстер-класи, заняття для різних вікових груп.

Особливо багато відвідувачів приходить після завершення навчального року. Коли вчителі шукають, де організувати дозвілля дітей, вони приводять до нас цілі класи. Є в нас і давня традиція співпраці з учителями молодших класів. Вони приходять до бібліотеки, проводять тут заняття, знайомляться з нашими методиками та формами роботи з дітьми.

Під час літніх канікул ми організовуємо літні табори. Діти проводять у нас тиждень, беруть участь у культурних і мистецьких заходах, ходять на цікаві екскурсії містом.

Спочатку ми організовували одну зміну, потім дві, а цього року провели вже три. Попит настільки великий, що іноді виникають навіть суперечки, адже ми фізично не можемо записати всіх охочих.

• З ким ще співпрацюєте?

Співпрацюємо з музичними школами Тернополя. Вони мають за честь проводити в нас звітні концерти. У бібліотеці є піаніно, тому діти можуть виступати перед аудиторією, демонструвати свої музичні програми. Викладачі кажуть, що дітям важливо мати можливість виступати не лише у стінах музичної школи, а й перед іншими слухачами.

Запрошуємо письменників, акторів, творчих людей. Проводимо зустрічі з місцевими авторами.  

Співпрацюємо також із майбутніми журналістами Галицького коледжу. Коли до нас приїжджають письменники, запрошуємо студентів, щоб вони могли попрактикуватися в журналістиці, поставити запитання, взяти інтерв’ю.

Ми завжди відкриті до нових партнерств. Нещодавно до нас звернулися дві дівчинки віком 13 і 15 років. Вони захотіли створити при бібліотеці читацький клуб. Їм було потрібне місце, де можна збиратися й обговорювати книжки. Ми підтримали цю ініціативу, і вже відбулося перше або друге засідання клубу.

Також почали співпрацю з громадською благодійною організацією «Академія Турботи». Вона пропонує підтримку в напрямках психологічної допомоги дітям та проведення розвивальних занять. Ми вже провели кілька онлайн-зустрічей, обговорили можливі спільні проєкти.

Одна бібліотека не може самостійно реалізувати всі напрямки, які сьогодні потрібні дітям. Тому залучення фахівців і партнерів дуже важливе.

Робототехніка, кібербезпека та психологічна підтримка

• Які сучасні технології використовуєте в роботі з дітьми?

— Ми намагаємося йти в ногу з часом. У бібліотеці є LEGO-конструктори, проводимо заняття з робототехніки. Діти конструюють різні моделі, які рухаються, а також знайомляться з основами програмування.

Маємо планшети для занять із графічного дизайну. Діти можуть малювати, створювати власні зображення, передавати своє бачення світу через творчість.

Працює інтернет-центр, де періодично проводимо заняття з кібербезпеки. Навчаємо дітей, як безпечно користуватися інтернетом, працювати з мережами, яку інформацію та особисті дані не можна оприлюднювати.

Є також ігрова приставка Xbox із системою Kinect. Діти записуються на рухливі ігри, які допомагають їм відпочити й переключитися.

• Ви згадували про психологічну підтримку дітей. Як працює цей напрямок?

При бібліотеці вже багато років діє студія «Голос Казок» — своєрідна служба психологічної підтримки дітей. Психологи приходять до нас на волонтерських засадах, читають із дітьми казки, а потім обговорюють прочитане. Діти висловлюють своє бачення героїв, подій, малюють, займаються творчістю.

Водночас психологи працюють і з батьками. Поки діти перебувають на заняттях, дорослі можуть відвідувати тренінги та обговорювати питання психологічного здоров’я, стресу, виховання.

З батьками постійно працює психологиня Людмила Богуцька. Ми розуміємо, що сьогодні всі перебувають під впливом стресу, тому така підтримка потрібна і дітям, і дорослим.

• Чи є у бібліотеці творчі заняття та дозвілля у вихідні?

Так. У нас проводять багато майстер-класів. Працює студія «Юний художник». Щонеділі приходить дипломована художниця, яка на волонтерських засадах займається з дітьми. Вони малюють, зокрема картини за номерами.

У неділю в бібліотеці також працює кінозал. На великому екрані безкоштовно демонструємо мультфільми. Заздалегідь публікуємо програму, щоб батьки та діти знали, що саме можна переглянути.

Ми хочемо, щоб діти почувалися тут вільно. У нас є спеціальні пуфи, на яких можна зручно вмоститися й читати книжки. Дитина може сидіти, лежати, переглядати видання — головне, щоб їй було комфортно.

Якщо подивитися нашу рубрику «Недільний день у бібліотеці» на сайті, можна побачити, скільки дітей приходить і як вони проводять тут час. Це не постановочні фотографії, а звичайне життя бібліотеки.

Як бібліотека розвивалася без бюджетних коштів

• Ви очолюєте бібліотеку вже понад 30 років. Як змінилася вона за цей час?

У бібліотеці я працюю з 1993 року, а директоркою стала 7 листопада 1994-го. За цей час змінилося дуже багато.

Коли я прийшла, це була бібліотека, яка розвивалася відповідно до можливостей того часу. Особливо важкими були 90-ті роки. Ми пам’ятаємо, що тоді не виплачували зарплат, не було коштів навіть на найнеобхідніше. Але бібліотека продовжувала працювати.

Ми були одними з перших в Україні, хто почав надавати платні послуги. У 1996 році брали по п’ять копійок за запис до бібліотеки. Здавалося б, зовсім невелика сума, але ці кошти допомагали придбати папір, ручки, формуляри — те, без чого бібліотека не могла функціонувати.

Пізніше з’явилася потреба в комп’ютерах, факсах, іншій техніці. Але бюджетного фінансування не було, тому доводилося шукати інші шляхи.

Була навіть історія, коли в 1997 році нас намагалися виселити з приміщення через заборгованість з орендної плати. Сума боргу становила 1 мільярд 900 мільйонів тодішніх карбованців, не враховуючи відсотків. Приміщення не є власністю бібліотеки, воно належить місту, але на той час ми не мали коштів, щоб оплачувати оренду.

Мені вдалося оскаржити це рішення в суді. Влада виділила кошти, щоб бібліотеку не виселили. А завдяки відстояним коштам ми змогли покращити матеріальну базу: придбати обладнання, оновити меблі, столи для читачів, бібліотечні кафедри.

Сьогодні ми дуже вдячні міській владі за те, що приміщення надають нам в оренду за символічну плату — одну гривню на рік.

• Ви згадували, що більшість техніки придбали завдяки грантам. Як знаходите можливості для участі в таких проєктах?

Ми самі шукаємо грантові програми, пишемо проєкти. До роботи долучаються я, моя заступниця та інші працівники. Спочатку з’являється ідея, потім ми продумуємо заходи, розраховуємо фінанси, визначаємо, що саме можемо реалізувати.

У 2002 році завдяки гранту IREX створили інтернет-центр. Потім виграли проєкт і отримали інтерактивну дошку. На той час це було справжнє нововведення. Ми були серед перших бібліотек в Україні, які почали використовувати таке обладнання, і навіть навчали інших бібліотекарів працювати з ним.

Були й інші успішні проєкти. Наприклад, ми  реалізували великий проєкт, пов’язаний із роботою з переселенцями. Він приніс бібліотеці 450 тисяч гривень і дав можливість налагодити співпрацю з цією категорією відвідувачів.

Коли у 2014 році почали приїжджати перші переселенці зі Сходу України, їхні діти прийшли до нас. Треба було знайти спільні форми роботи, щоб допомогти їм адаптуватися, познайомитися з місцевими дітьми, відчути себе частиною тернопільської громади. Ми організовували різні акції та заходи.

Ми постійно перебуваємо в пошуку нових можливостей. Адже бюджетне фінансування покриває передусім заробітну плату, оплату енергоносіїв, інтернету та окремі господарські витрати. На розвиток, технічне оснащення, обладнання і поповнення книжкового фонду коштів практично немає.

• Чи доводиться бібліотеці самостійно заробляти кошти на придбання книжок?

Так. Наприклад, зараз ми беремо 50 гривень за реєстрацію читача. Це оплата раз на рік, і ми не вважаємо її великою. Завдяки таким надходженням поступово накопичуємо кошти.

Сьогодні, наприклад, маємо можливість витратити 10 тисяч гривень на придбання нових книжок. Це кошти, які заробили самостійно. Зараз будемо замовляти видання у видавництвах, орієнтуючись насамперед на читацький попит і шкільну програму.

Адже подаровані книжки — це добре, але не завжди вони відповідають тому, що найбільше потрібно нашим читачам.

Електронний каталог і сучасне обслуговування

• Наскільки бібліотека сьогодні цифровізована?

Ми давно розуміли, що сучасна бібліотека повинна мати електронний каталог. Але добитися відповідного програмного забезпечення було дуже непросто. Ми не один рік зверталися з проханнями, адже коштів на це не виділяли.

Зрештою завдяки одному з обласних проєктів, метою якого було створення спільного електронного каталогу бібліотек області, ми отримали необхідне програмне забезпечення. Приблизно у 2016–2017 роках почали формувати власний електронний каталог.

Раніше все робили вручну: заповнювали картки, реєстрували книжки. З появою програмного забезпечення розпочалася електронна обробка документів. Це був великий крок уперед.

А з минулого року ми запровадили ще й електронне обслуговування читачів. Тепер видаємо пластикові електронні читацькі квитки. Дитина приходить, показує свій квиток, бібліотекар сканує код — і система вже ідентифікує читача та дозволяє оформити видачу книжок.

Сьогодні кожен працівник має комп’ютеризоване робоче місце, у бібліотеці є електронний каталог, працює електронне обслуговування. У нас 41 комп’ютер, і все це вдалося створити завдяки проєктам, грантам та власним пошукам.

Єдине, чого поки не можемо повноцінно робити, — це оцифрування книжкових фондів, адже для цього потрібна відповідна техніка.

Ми хочемо, щоб бібліотека відповідала сучасним вимогам, щоб дітям було цікаво приходити сюди. Бо досі існує стереотип, що бібліотека — це місце, де сидять бабусі й просто видають книжечки. Насправді сучасна бібліотека — це простір для навчання, творчості, спілкування, психологічної підтримки та розвитку дітей.

Спілкувалася Надія Греса

Світлини “Погляд” та зі сторінки бібліотеки у мережі Фейсбук