Нічого не змінилося! – крик душі волонтера

Втомилась. Втомилась боротись і жити. Хапаюсь за повітря і намагаюсь не захлинутись. Нічого не змінилось. Бандитизм, прикритий новими вивісками і надійно захищений буквою закону, при владі – ті самі ляльководи, що й раніше. Вони замовили музику для інших людей і тепер їх змушують танцювати під свою дудку. Громадські організації, в які гуртувались активісти, щоб боротись проти неправди і зла,стали ручними, тихими і домашніми. І нікому не страшними. Особливо владі. Всі вже з усіма про все домовились і актуальним залишається лише питання ціни.
За що боролась?
Невже за це?..
Яку Україну я залишу своїй дитині?..
У мене була надія залишити їй чесне ім’я та вільну і квітучу країну. Тепер… не знаю.
Коли раніше хабарі брали в сотнях,то тепер -в тисячах, бо ж після Майдану. Страшніше, та й хто зна. як тепер з розцінками…
Патріотів сотнями кладуть у котлах, вистрілюють, залякують.
Як збудувати нову Україну?
Як зберегти життя хлопцям?..