Найбільшими корупціонерами є сільські голови

Верховна Рада ухвалила Закон “Про засади запобігання і протидії корупції в Україні”. За нього проголосували 277 нардепів, хоч у сесійній залі їх було не більше сотні.

— Закон набуде чинності 1 липня 2011-го. Але це не значить, що до того часу чиновники можуть безкарно здійснювати корупційні дії. Норм Кримінального кодексу ніхто не скасовував. Щоправда, у ньому є положення про відповідальність за корупційні діяння, але нема поняття “корупція”. Тому реально притягнути до відповідальності за неї не можуть. Хіба що полякати, — каже 29-річний Олексій Хмара, президент творчого об’єднання “ТОРО”, що співпрацює з міжнародною організацією “Траспаренсі інтернешнл”.

Які плюси і мінуси нового закону?

— Антикорупційний закон має виконувати три функції. Насамперед — жорстко карати корупціонерів. Якщо раніше 80 відсотків усіх випадків корупції “тягнули” лише на адміністративну відповідальність, то тепер покарання стало суворішим: ще більші штрафи, усунення з посади і кримінальна відповідальність у середньому 5 років.

Другий плюс — введено декларування видатків чиновників і близьких осіб. А це не тільки безпосередні члени родини, а й будь-які особи, з якими чиновник разом проживає і веде спільне господарство. Умовно кажучи, навіть коханка підпадає під цей закон. Щоправда, це положення почне діяти з 1 січня нового року.

Третя прогресивна норма — службовцям забороняється брати подарунки вартістю понад 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Тобто — більш як 500 гривень.

Позитиви ще й у тому, що закон має стратегію боротьби з корупцією і визначає поняття корупції і коло корупціонерів. Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, що здійснює владні повноваження на власну користь. Це не тільки держслужбовці, а й ті, хто працює в банках чи приватній сфері.

А от у протидії корупції закон слабкуватий. Він лише зобов’язує органи влади бути відкритішими. Попередній закон передбачав створення парламентом Національного бюро розслідувань. За нинішнім — цей орган створює президент, який і визначає формат його роботи, процедуру перевірок осіб, що претендують на чиновницькі посади. До того ж за Конституцією президент здійснює помилування, тобто сам вирішуватиме кого покарати за корупцію, а кого — ні. Тобто, в його руках зосереджується вся влада, і ризик того, що він скористається нею неналежно — високий. Скажімо, може використати цей закон для переслідування незручних чиновників чи інших осіб.

Чому перенесли декларування витрат на наступний рік?

— Зараз громадяни мають здавати декларації про доходи до 1 квітня. Тобто якби закон вступив у силу одразу, його все одно не встигли б виконати. Поза тим чиновники декларуватимуть доходи і видатки за період дії закону, тобто з 1 липня.

Закон спрямований тільки на те, щоб  побороти корупцію у владі чи внизу?

— Коли у нас говорять про корупцію, то мають на увазі перших осіб держави. Але за звітами правоохоронців, найбільшими корупціонерами є сільські голови. Цей закон стосується всіх. Він може подолати проблему, що існувала раніше. Щороку правоохоронці готували приблизно 10 тисяч протоколів про корупційні діяння. До судів не потрапляли всього 50–100. А конкретні рішення виносили тільки у 16 відсотках справ. Бо чиновники “домовлялися” з суддями. Засуджували переважно тих, хто не міг відкупитися. Тому корупціонерами були сільські голови або чиновники дев’ятої категорії.

Тепер важче буде відкупитися?

— Новий закон великий акцент робить на запобігання корупції. Тож до судів потраплятимуть резонансні справи. Як-от справа судді Львівського апеляційного суду Ігоря Зварича. І відкупитися буде практично неможливо. Для цього важливою буде робота відділів внутрішнього контролю в органах влади. Вони були створені 2009 року, торік їх розформували. Тепер треба відновлювати.

Декларувати доходи і витрати повинні лише чиновники?

— Закон чітко визначив категорії держслужбовців, які мають декларувати видатки. Туди також входять судді та прокурори. Прості службовці подаватимуть лише загальні декларації до 1 травня. Оприлюднюватимуть не всі декларації, а тільки публічних осіб — голів місцевих адміністрацій і органів самоврядування, їхніх заступників, депутатів усіх рівнів і чиновників вищих рангів.

Хто опиняється за бортом дії закону?

— За попереднім проектом, під дію закону потрапляв кожен другий українець. В остаточному варіанті кількість потенційних корупціонерів значно зменшена. Не підпадають під закон приватні підприємці, у сфері освіти й медицини — рядові працівники. Скажімо, на головного лікаря закон поширюється, а на медсестру — ні.

Раніше члени територіальних виборчих комісій могли бути звинувачені в корупції будь-коли, тепер — лише під час виборчих кампаній.

Чи адекватне покарання передбачено для корупціонерів?

— Деякі політики вважають адекватним покаранням смертну кару або довічне ув’язнення. А президент неодноразово казав, що треба руки відрубувати. Маємо знати: якщо чиновник зловживав владою в корисливих цілях, він має бути покараний. І не важливо, посадять його на 50 років чи відберуть усі гроші. Важливо, щоб було покарання. Бо з цим у нас найбільша проблема.
Олександр ГУНЬКО, Газета по-українськи