Майстер-клас від тернопільського мера Сергія Надала: «Як змінювати  правила під час гри»

 

Відсутність належного діалогу між владою та громадянами – на сьогодні це досить серйозна перешкода на шляху до розбудови демократії. В чому причина? По-перше, у громадян немає можливості в зручний та доступний спосіб донести  проблеми/пропозиції до уповноважених органів влади, та, по-друге – відсутність зворотної реакції держави на такий запит суспільства.  Як же ж тоді досягти безпосередньої демократії та подолати цю відчуженість між владою на народом?

Українське законодавство налічує достатньо форм безпосередньої (прямої) демократії, через які громадянин може брати участь у здійсненні народовладдя. Останні зміни у законодавстві удосконалили та спростили таку участь. Зокрема, як у світовій практиці, так і місцевому самоврядуванні у низці прогресивних міст України сьогодні широко застосовується така форма колективного звернення як електронна петиція, що реєструється через Єдину систему місцевих петицій. Це мав би бути дієвий механізм систематичного суспільного діалогу. Проте, виявляється, що електронні петиції – не такий вже й доступний та простий механізм для взаємодії громадян і влади. А особливо тоді, коли збір підписів перетворюється на так званий квест – влада змінює правила гри під час самої гри – коли під час реєстрації петиції правило передбачає необхідність збору 250 підписів, а коли необхідна кількість людей підтримує, виявляється, що треба вже 300. Але про все поступово.

Ще з осені 2015 року в Тернополі запроваджена система електронних петицій. Подавши петицію до міської  ради, та зібравши 250 необхідних підписів можна добитись розгляду питання/проблеми на сесії міської ради чи засіданні виконавчого комітету.

Тільки на даний момент на сайті Єдиної системи місцевих петицій у Тернополі триває збір підписів на понад 100 петицій. Однією з них є петиція про розміщення на сайті міської ради реєстру комунального майна. На розміщення такого реєстру в онлайн-формі громадяни чекають вже 5-ий рік. Адже цей пункт був прописаний у статуті міста, проте за такий довгий період так і не був виконаний. Ініціатором даної петиції є ГО «Експертно-аналітична група «Акцент», а збір підписів почався ще 23 травня.  За місяць часу (хоча для збору 250 підписів надавалось 90 днів) петицію підписали 250 небайдужих до цього питання громадян. Завдання було виконано, автори чекали повідомлення від міської ради про початок розгляду петиції. Проте, виявилось що 17 червня (за 5 днів до завершення збору підписів) мер міста Сергій Надал видав розпорядження «Про внесення змін до «Порядку розгляду електронної петиції, адресованої Тернопільській міській раді» (http://www.rada.te.ua/normativnie-dokument/rozporyadgennya-misk/48556.html). Цим розпорядженням він встановив, що для розгляду петиції необхідно зібрати 300 підписів за 30 днів, а не 250 за 90 днів. Таке розпорядження було застосоване до всіх петицій, на які тривав збір підписів станом на 17 червня, та які були зареєстровані швидше! При цьому міська влада не зважала на дію 58 статті Конституції України, яка говорить про те, що нормативно правовий акт не може мати зворотної дії в часі.

Та й і це ще далеко не все. Постає питання – а чи не встановить завтра чи післязавтра Сергій Віталійович норму в 500 підписів за 5 днів, чи щось тому подібне? І чому кількість підписів та терміни їх збору має встановлювати мер одноосібно?

Згідно ЗУ «Про звернення громадян», а зокрема статті 23.1 Вимоги до кількості підписів громадян на підтримку електронної петиції до органу місцевого самоврядування та строку збору підписів визначаються статутом територіальної громади. Пункт 2 статті 4.6 Статуту територіальної громади міста Тернопіль говорить що «Колективне звернення з кількістю підписів більше 200 вважається петицією, розгляд якої відбувається у відповідності до норм чинного законодавства, а також згідно із «Положенням про місцеві ініціативи в місті Тернополі», яке розробляється на підставі цього Статуту і є його невід’ємною частиною». На жаль, «Положення про місцеві ініціативи в місті Тернопіль» вже надто довго перебуває в розробці. Відтак кількість підписів Статутом визначено, а от строки їх збору не встановлені.

А Сергій Надал затвердив Порядок розгляду електронної петиції, адресованої Тернопільській міській раді. Саме у ньому він визначив ці показники, та, відповідно, сам вносить зміни до документу, який затвердив.

Народний депутат України Остап Єднак так прокоментував ситуацію: «Запровадження електронних петицій в Україні – досить важливий та прогресивний крок, тому необхідно, щоб цей інструмент сприяв подоланню відчуженості влади та громади, активнішому долученню громадян до процесу вирішення важливих суспільних питань. Застосування даного розпорядження до петицій, зареєстрованих раніше, а також регулювання кількості та строків збору петицій розпорядженням мера, а не статутом територіальної громади – це згортання демократії, а також це демонструє правовий нігілізм мера».

Підняття порогу для електронних петицій – досить складне питання. Якщо петиція безглузда та легковажна, якщо є зацікавлена в зборі підписів людина, якщо є можливість вкласти кошти в рекламу – то не буде проблемою зібрати і 500 підписів навіть менше ніж за місяць.

Проте якщо петиція стосується якогось серйозного питання, то зробити це буде значно важче. Тим більше, що петиція – це лише форма звернення, а не прийняття рішення. Тому навряд чи підняття порогів усуне проблему безглуздих петицій. Це веде до простої імітації якогось діалогу влади з громадою. Серйозні питання так і залишаться поза увагою, а на безглузді звернення влада дасть такі ж відповіді.

Якщо взяти до уваги досвід інших міст України у запроваджені електронної системи петицій, то у більшості з них Порядок розгляду електронних петицій затверджується міською радою, а не міським головою (Вінниця, Одеса, Львів, Хмельницький, Миколаїв, Ужгород, Черкаси і т.д.).

При цьому кількість підписів регулюється Статутами територіальних громад (або в Порядку розгляду є посилання на статут), проте в різних містах різні терміни та строки: у Вінниці для розгляду петиції необхідно зібрати 350 підписів за 14 днів, у Хмельницькому – 500 за 90 днів, Миколаїв – 1000 підписів за три місяці, у Ужгороді – 250 за 20 днів, у Черкасах – 250 підписів за три місяці, у Одесі – 1000 за 3 дні, у Львові – 1000 за 2 місяці.

Можливо, варто було б, щоб питання строків та кількості підписів підняли на черговій сесії міської ради, і Порядок розгляду електронних петицій був затверджений міською радою. Цікаво, яку б позицію щодо цього питання зайняли депутати – наскільки вони готові до діалогу з виборцями та яку межу підписів готові встановити вони?

Варто також зазначити, що на сьогодні подання електронних петицій передбачено в понад 75 країнах світу, це досить апробований механізм взаємодії з владою в країнах західної демократії.

Чому на сьогодні це питання таке важливе? В першу чергу без перебільшення можна констатувати, що за електронними інструментами майбутнє не лише демократії, а й загалом розвитку людства. Тому запровадження системи електронних петицій в Україні – важливий та прогресивний крок, але необхідно щоб він сприяв подоланню прірви між народом і владою, зменшенню бюрократизації діалогу пересічного громадянина з представниками влади. Тому незважаючи на певні здобутки електронної демократії, необхідно надалі працювати над викликами та загрозами, які вона містить у собі.

Наразі збір підписів петиції про розміщення реєстру комунального майна на сайті міської ради триває. До трьохсот залишилось зовсім трішки, тому згодом чекатимемо відповідь від Тернопільської міської ради щодо даної петиції, а тим часом ви ще можете її підписати за посиланням: http://e-dem.in.ua/ternopil/Petition/View/382

Оксана Маланчук