Навіщо поетеса з Тернопілля Раїса Обшарська привселюдно борщ варила та ще й інших навчала
– Для того, аби борщ з Тернопільщини також увійшов до національного рейтингу, вдало «запущеного» відомим українським телеведучим і кулінаром Євгеном Клопотенком, – переконана добре знана в краї педагогиня, поетеса і письменниця, членкиня не тільки НСПУ, а й Національної спілки журналістів Раїса Обшарська. Жінка, яка спроможна бути й Мавкою, і Роксоланою, бо зуміла ж завоювати береги Босфору в часі Міжнародного жіночого форуму EUROWOMEN-2019!
Справді, й соціальними мережами, і телевізією дедалі поширюється інформація щодо увічнення в рамках Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України автентичного процесу приготування борщу, пише Чортків City. До реалізації цієї ідеї долучаються фольклористи, історики, аналітики, загалом люди, що мають стосунок до культурної спадщини. Бо ж недарма борщ внесли до переліку за рекомендацією експертної ради при Міністерстві культури України.
А пропозиція готувати борщ «на люди» для історії теж надійшла пані Раїсі від культурологічної структури – управління культури, релігії та туризму Чортківської міської ради. І щоб не тільки готувати, а ще й принагідно поділитися тим вмінням з охочими перейняти його. Тож її «ученицями» та безпосередніми «партнерками» водночас стали невістка Анастасія, теж знана в нашому краї творча особистість, та внучка Катерина.
Неодмінний атрибут українського столу готувався на домашній кухні за старовинним рецептом бабусі пані Раїси для учасників експедиції ГО «Інститут культури України». Київські гості – Дмитро Потапов та Оксана Шахова залишились задоволеними і від борщу, й від національного строю, в який були зодягнені учасниці процесу.
– Віднайшли в бабусиній скрині! – втішно повідомляє господиня.
– Увесь процес приготування борщу знімався на відео, – розповідає. – Як і ведеться між господинями, ми й піджартовували, і згадували неодмінні традиції. Використовували максимум властивого українській кухні антуражу. І, звичайно, намагалися вкласти у страву щонайбільше душі. Бо ж без цього – ніяк!
Ким, як не завідувачкою навчального закладу дошкільної освіти з немалим досвідом, так достеменно знана сутність, наприклад, дитячої співаночки «Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику!»?
Тож вона принагідно й прокоментувала її: для приготування доброго борщу треба чимало часу й сил. Жінка-українка, сільська трудівниця споконвіку його не мала вдосталь, розриваючись між полем, домашньою господаркою, дітьми… Коли падав дощ, часу хоч трохи начебто додавалося, тоді українки й мудрували над горщиками.
А ще пані Раїса залюбки поділилася рецептом «Бабусиного» борщу. Він цікавий насамперед тим, що готується на квасі з червоних буряків. Для приготування ж квасу буряк краяли невеликими шматками, заливали водою з неодмінним додаванням ложки оцту. Та посудина мала вистоятися на світлі три доби, а потому перебратися в темне місце. Згодом на цьому квасі й варили борщ.
– Зовсім недавно, роблячи своєрідний огляд вже відстежених експедицією місць і знайдених рецептів, Євген Клопотенко в переліку згадав і борщ на квасі – мабуть, наш, – втішно акцентує головна дійова особа події.
Отож, чекаємо на фільм, що об`єднає в рецептурній географії борщу всі регіони України. Матимемо там і свій акцент, сподіваємось, неабияк вдалий.
Коментарі вимкнені.