“Тернопільські театральні вечори. Дебют”: ця історія заслуговує на віддзеркалення

До парадного входу Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка ведуть 15 сходинок, — шлях до випробування таланту, до зустрічі з перемогами і поразками, зрештою, з глядачем. Після третього дзвінка, вони зустрінуться — актор і глядач, кожен очікуватиме чогось один від одного. Результат буде завжди іншим, як і кожен новий день. 

Репертуар – розкішний

Минулого тижня для тернопільських шанувальників Мельпомени був запропонований розкішний репертуар – у рамках всеукраїнського фестивалю режисури “Тернопільські театральні вечори. Дебют” у Тернополі показали дев’ять вистав маститих режисерів з кращих театрів країни – з Києва, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Коломиї, Волині. Відвідати всі 9 вистав глядачам коштувало 540 гривень, квиток на одну вартував 60 грн. Майже завжди театр був заповнений вщерть.

“Погляд” переглянув три вистави: комедію “Запечатаний двірник” Чернівецького театру, містерію “Гуцульський рік” коломийчан і “З любов’ю… Оскар” волинських акторів.

Квитки на комедію “Запечатаний двірник” розкупили за два дні до виступу. У гостросатиричній, соціально-побутовій, народній комедії представлене буковинське село минулого століття. Вистава вирішена в жанрі народної музичної комедії, супроводжувалася приємними слухові буковинськими піснями – сумними і веселими, жартівливими і ліричними, коломийками, жанровими танцями.

Містерія “Гуцульський рік” – плід новаторських пошуків коломийчан

Про враження від вистав “Погляд” запитав у глядачів.

Леся Петрівна Вашків, викладач Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка: “Враження дуже добрі. Майже всі вистави впродовж тижня бачила – окрім “Ромео і Джульєтта” та “Мати наймичка”. Кожну дивилася з більшим чи меншим задоволенням. У виставі “Гуцульський рік” мене “купив”, по-перше, Хоткевич, якого давно не було на нашій сцені, і сам факт — слобожанець Хоткевич блискуче відчував гуцулів, довго з ними працював, створив театр; по-друге, театр – не столичний і навіть не обласного значення, – Коломийський. Втім, звичайно, провінція – поняття не географічне. До честі коломийчан, у них розкішний театр. Містерія “Гуцульський рік” вдалася. Всі представлені дійства – і таїнство Святої Вечері, і Великдень, і похорон, і весілля – те, що супроводжує життя людини. Власне, дуже добре в кінці було підкреслено хронологію обрядів: охрестити, повінчати, прожити без гріха, поховати”.

“З любов’ю… Оскар”: коли кожен день як 10 років

Всі дев’ять вистав “Театральних вечорів…” переглянув Микола Булат, актор, волонтер, приватний підприємець. Ми запитали про його враження від драми “З любов’ю… Оскар”: “Над цією виставою хочеться подумати тривалий час. Напевно, це – хороший результат роботи Волинського театру – є вистави, котрі забуваєш за кілька хвилин після перегляду, а “З любов’ю… Оскар” тримає довго. Кожну виставу я дивлюся, передусім, як актор. Спочатку деякі моменти відволікали, приміром, чому маленького хлопчика грає дорослий. Актори “взяли” глядача, коли на сцені з’явилася Рожева Мама і повідомила хворого хлопчика, що у нього залишилося 12 днів життя, кожен день тепер буде як 10 років – цікавий символ. Життя слід жити саме так – одним днем, насичено, цінувати свій час на землі, бо хто зна, скільки нам лишається. Вистава була без антракту і це правильно, аби не “розхолоджувати” глядача, не випускати його увагу”.

Цікаво, що цьогоріч на “Театральних вечорах…” можна було переглянути дві вистави одного автора у прочитанні різних режисерів: “Готель двох світів” івано-франківців та “З любов’ю… Оскар” волинян за творами Еріка-Еммануїла Шмітта. Павла Ар’є обрали теж два театри – львівський і тернопільський.

“Тернопільські театральні вечори. Дебют” – творче змагання професійних театрів України, започатковане 1999 року. Цьогоріч фестиваль приурочили пам’яті театрознавця Михайла Форгеля, якого не стало 10 років тому.

Що далі?

Ірина Папуша,  керівник літературно-драматичної частини Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка: “На наступний XV фестиваль “Тернопільські театральні вечори” плануємо запросити журі, будуть номінації, акцент робитимемо передусім на молоді театри.

Цьогоріч глядач залюбки прийшов на комедію, але, як свідчать продані квитки, драма чи містерія не відлякують його. Глядач, виходячи з театру, завжди має поставити собі “три крапки”, осмислити виставу вдома, а наступного дня піти до бібліотеки і почитати ще якийсь твір представленого на сцені автора – тоді завдання театру можна вважати виконаним. Ми задоволені увагою глядача! Не можна оминути того відрадного факту, що особливий контакт у театру з молодими глядачами. Згідно з нашими можливостями, виконали всі поставлені завдання. Відгуки про наш театр і Тернопіль загалом від гостей з інших театрів завжди були тільки позитивні. Наш партнер “Гільдія рестораторів” гостинно приймав колективи в своїх дорогих ресторанах. Відрадно, у нас цьогоріч багато спонсорів і меценатів, адже знайти сьогодні людей, готових допомогти театру, непросто, бо що з нас візьмеш взамін?  В Тернополі є люди, яким небайдуже театральне мистецтво і це вельми тішить. Активно допомогли і медіа-партнери.

З 1 жовтня на глядачів Тернопільського драмтеатру чекає вистава “Гуцулка Ксеня”, кілька разів у репертуарі жовтня заявлено прем’єру “Слава героям”, будуть прем’єри минулих сезонів. Незабаром розпочнеться театральний сезон для діток, о 13.00 год. будуть казки. Виставу “Як наші діди парубкували” покажемо для школярів області під час гастролей театру. Режисер Олег Мосійчук працює над новою п’єсою – “Язичники” Ганни Яблонської”, – кінець цитати.

Ірина Юрко.