Обличчя Тернополя: Олег Гах любить файне місто за те, що воно дихає

Редакція інтернет-видання «Погляд» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області. 

Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…

Знайомтеся – Олег Гах.

Народився у мальовничому містечку Козова, чим дуже сильно пишаюсь, але тепер, на жаль, дуже рідко там буваю.
З 2007 року проживаю в Тернополі. Полюбив його ще малою дитиною і по нині не зрадив дитячої любові.
Після закінчення найкращої в світі Козівської ЗОШ №1 навчався в Київській духовній семінарії, а згодом в Чернівецькому національному університеті. Відносно роботи чи робіт, у мене все дуже складно і заплутано – ця інформація доступна на моїй сторінці у Facebook. Сьогодні маю два основні види діяльності: по церковній лінії, згідно першої і улюбленої освіти, служу протодияконом в Тернопільській єпархії УПЦ Київського патріархату, де також є співробітником прес-служби, а по світській ліні працюю у ТОВ «Укркур’єр». Як каже мій кум: “І для душі, і на хліб”.
Яскраво вираженого хобі на кшталт риболовлі, полювання чи ковзання на лижах в Буковелі, на жаль, чи на щастя, не маю, хоча скажу, що отримую масу задоволення від керування автомобілем – це ще з ранньої юності залишилось.
Щодо хобі. Не побоюсь здатись банальним і скажу, що люблю читати все, що попаде під руки. Хоча зауважу, що це більше не хобі, а життєва необхідність, як їсти чи спати, принаймі для мене. Також ніколи не відмовляюсь від перегляду хорошого фільму, але, як правило, ступінь його “хорошості” визначається вже після перегляду. Одним словом – все, як у всіх.
Яскраво виражених страхів чи фобій не маю. Як християнин, відчуваю синівський страх перед Богом, але про це одним реченням не скажеш.
Мрію про автомобільну подорож Європою.
Люблю Тернопіль за те, що він дихає. Цей подих важко описати словами, його треба відчути. Просто приїхати і відчути. Це місто залишає слід в серці кожного, хто його хоч раз відвідав. Воно закохує в себе, а справжнє кохання – не виліковне.
Напередодні наших веселих свят хочу побажати Тернополянам і всім, всім, всім, хорошого настрою. Якнайбільше приємних клопотів по підготовці до циклу Різдвяних свят. Завжди відчувати, що ти комусь потрібен, бо відсутність такого відчуття – це маленький, особистий кінець світу для кожного. Ну і не забувати, що любов здатна на великі чудеса.