Тернопільські депутати на службі у Путіна?

Ну що, шановні тернополяни, які планували відвідати Європу, не вистоюючи при цьому довжелезних черг за візою, змушений вас розчарувати – найближчими днями вам таке не загрожує. А все через те, що наші нардепи так і не спромоглися прийняти всі необхідні для асоціації з ЄС закони. Зокрема, внести певні поправки у трудовий кодекс, які б гарантували рівні права усім працівникам незалежно від статі, віку, віросповідання і сексуальної орієнтації. Останнє настільки налякало деяких тернопільських нардепів, що вони проголосували проти. Це – «свободівець» Михайло Головко і, що досить дивно, представник «Солідарності» Олег Барна. А ось Тарас Пастух із «Самопомочі» так і не спромігся визначитися – за він чи проти. Тому утримався.

Найбільше цій звістці зрадів у своєму Кремлі Володя Путін. Ну дуже вже йому не хочеться, щоб українці стали Європейцями. Але, як бачимо, не лише йому. Я чудово розумію депутатів, які голосували проти і навіть вже чую їх виправдання – ми християнська нація, у нас так не прийнято. Але ж, шановні, як тільки ви дориваєтеся до мікрофона чи відеокамери, одразу починаєте згадувати Майдан. А основною вимогою Майдану, не однією з, а саме основною – була якраз асоціація з ЄС. Не вигнання Януковича і прихід на його місце Порошенка, не зміна голів облдержадміністрацій і не можливість комусь стати народним депутатом.

Поведінка цих нардепів мені дуже нагадує такого собі Миколу Яновича Азарова, який лякав українців Європою. Так і казав, що варто такому привабливому дідусеві вийти десь там на вулицю, так одразу починається зазіхання на його цнотливість. Але при цьому сина свого відправив жити саме у страшну Європу. Так і більшість наших депутатів при найменшій нагоді і без неї одразу їде у Європу і то доволі часто не самі – з сімями, коханками, і коханцями. А нам, маленьким, пересічним українцям – зась. Я розумію представника «Опоблоку» Юрія Бойка, який заявив, що варто прийняти ці закони і більшість українців одразу виїде за кордон. Так, виїде. Замість того, щоб тут за копійки працювати на ваших, у цих же українців забраних, фабриках і заводах, заробляючи для вас мільярди, вони поїдуть туди, де належна оплата праці. Де людиною себе можна відчувати не перші два дні після отримання грошей, а навіть цілий місяць.

Якщо дехто з цих депутатів, які голосували проти, вважають, що в Європі танцюють гопака, очікуючи нас з розпростертими обіймами, то вони дуже помиляються. Нам дали шанс, але ми від нього вперто відмовляємося, тому що у декого є принципи. Принципи – це добре, але ж так багато мови йде про європейські цінності. А якщо одна з них нас не влаштовує, то потрібно відмовитися взагалі? Ось тільки у чужий монастир зі своїм статутом не ходять, як би цього не хотілося. І це ми просимося у Європу, а не вона до нас. Тому нам доведеться виконувати їх вимоги. А деяким депутатам уже час подумати на кого вони працюють – на український народ чи на Путіна.

А то у нас якось дивно виходить – депутатська меншина, голосуючи проти прав певних меншин, вирішує за весь народ, як йому далі жити. І як їх після цього назвати?..
Андрій Березовчук