Громада на Тернопільщині відроджує старовинну дерев’яну церкву

У храмі в Киданцях століттями служила греко-католицька громада, але у 1996 р. вона звела новий мурований храм і служить у ньому. Але й про стару церкву жителі Киданців не забувають.

“Оскільки церква стоїть на цвинтарі, то її теж використовують. А, наприклад, на Великодні свята вона всі три дні відчинена і люди, які відвідують могили рідних, приїжджають до села здалеку, навіть більше горнуться біля старої церкви. Два роки тому громада хотіла оновити та перекрити на ній купол, бо він уже ветхий і трохи з’їхав. Я звернулася до архітектора Юрія Володимировича Вербовецького зі Збаража, він приїхав, оглянув споруду і сказав, що та – унікальна. Я загорілася бажанням відродити церкву для наших дітей та онуків, знову зробити її такою, якою вона була колись”, – розповідає сільський голова Киданців Надія Гіжовська.

За усною традицією, храм привезли на теперішнє місце з Волині. Але Ю. Вербовецький має застереження до цього.

“Це тридільна споруда у “галицькому” стилі дерев’яних церков кінця XVI – початку XVII століть”, – говорить фахівець.

Власне “Архітектурна майстерня Юрія Вербовецького” зі Збаража і працює над проектом відродження пам’ятки.

“Суть проекту – консервація, реставрація з відтворенням окремих втрачених деталей церкви святого Димитрія, – розповідає Ю. Вербовецький. – Загалом ця церква дійшла до нас у дуже доброму стані: всі дерев’яні елементи зберегли свою форму. Звичайно, що декотрі з них потребують заміни, але будівля не зіпсута різними сучасними обшивками, як це є на багатьох інших дерев’яних храмах”.

Біля храму у Киданцях є також добре збережена дерев’яна дзвіниця.

“Більше того, церква розміщена в абсолютно автентичному середовищі – на території старого цвинтаря. Навколо немає сучасних будівель і навіть асфальтованої дороги, – продовжує фахівець. – Вважаю, що маємо зберегти це все. Найбільшою проблемою у даному випадку є бляшаний дах. Як можемо переконатися зі світлини початку ХХ століття, колись покрівля було гонтовим. Тож плануємо заміну бляхи на гонт – триває робота з переконування громади, що відтворення автентичних елементів тільки збільшить культурну цінність церкви та її привабливіть для туристів”.

Фахівці уже декілька разів обстежили будівлю храму, а громада зробила документи на право власності, техпаспорт, документацію на цвинтар довкола церкви, геодезичні і топографічні карти на територію цвинтаря з церквою включно.

“Власником храму є місцева громада УГКЦ – уже зробили належні документи. Щоправда, поки не знаємо, у скільки обійдеться реставрація, адже проект тільки розробляють. Люди дуже хочуть відновити церкву і розуміємо, що це не буде справа одного року, – каже Надія Гіжовська. – Нам допомагає місцеве фермерське господарство “Калина”. Ті 20000 грн, які воно виділяє селу на соціальну сферу у рік, я не зачіпала – тримала на церкву, на документи, які ми готували. Хто-зна, може господарство, коли справа дійде до реставрації, долучиться ще чимось додатково. Люди також будуть збирати пожертви у громаді”.

Планують у Киданцях ще й відкрити спеціальний благодійний рахунок – нагоду долучитися до доброї справи отримає кожен.

“Це буде благодійний рахунок громади, гроші з якого будуть йти тільки на відродження церкви, – деталізує сільський голова. – Наразі дах церкви не тече, але купол залишається трохи зсунутим. Ми підперли його кілками. Звичайно, що так довго не простоїть. Наступного року плануємо взятися до роботи”.

До слова, наразі киданецька церква св. Димитрія поки не має навіть статусу пам’ятки місцевого значення.

“Одначе чекати, поки дадуть цей статус, не варто. Адже відповідна процедура настільки складна та затяжна, що поки пам’ятку внесуть до переліку, вона може бути втраченою”, – підсумовує Ю. Вербовецький.

Як пояснює начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури обладміністрації Ярослав Пелехатий, робота над тим, аби надати церкві св. Дмитрія у Киданцях статусу нововиявленої пам’ятки архітектури, триває.

“Якщо все буде добре, наступного року церква отримає цей статус, що є необхідною передумовою до надання їй статусу пам’ятки місцевого значення”, – коментує Я. Пелехатий.

РІСУ